Тактики розв’язання конфлікту:

• Розв’язання конфлікту на основі його сутності та змісту. Ця тактика передбачає реальне встановлення причини конфліктного зіткнення, визначення зони поширення конфлікту, виявлення реальних мотивів, що зумовили його виникнення.

• Розв’язання конфлікту з урахуванням його цілей. Виявлення та усвідомлення розбіжностей у розумінні цілей, відмежування цілей, що пов’язані з між особистісною взаємодією (особисті домагання, стилі поведінки) від цілей соціальної взаємодії (вирішення виробничих завдань, виконання функціональних обов’язків, визначення стратегій управління організацією).

• Розв’язання конфлікту з урахуванням його функцій. Переконання учасників конфлікту у можливості владнання стосунків шляхом обміну думками, уточнення позицій.

• Розв’язання конфлікту з урахуванням емоційно-пізнавального стану учасників полягає в тому, щоб показати негативний вплив емоційного напруження на учасників конфлікту.

• Розв’язання конфлікту з урахуванням властивостей його учасників. Розуміння і врахування специфічних рис характеру, особистісних властивостей членів групи, які можуть слугувати причинами конфліктних ситуацій.

• Розв’язання конфлікту з урахуванням його можливих наслідків. Можливість вибору найкращих засобів впливу на конфліктуючі сторони шляхом передбачення можливих варіантів та наслідків завершення конфліктів.

Наслідки конфліктів залежно від їхнього змісту:

1) повна ліквідація конфронтації через взаємне примирення;

2) зникнення конфронтації, коли один з учасників перемагає, а інший визнає себе переможеним або обидві сторони програють чи задовольняють свої домагання;

3) послаблення конфлікту взаємними поступками;

4) трансформація конфлікту, перехід його в змінений або принципово новий конфлікт;

5) поступове згасання конфлікту;

6) механічне знищення конфлікту (ліквідація розподілу, організації, звільнення учасника).

• Розв’язання конфлікту з урахуванням етики стосунків конфліктуючих сторін. Врахування низки етичних умов при діловому конфлікті (взаємного прагнення слухати, адекватно сприймати інформацію). Важливу роль у етиці доказів, етиці згоди, етиці критики відіграють рефлексія та емпатія.

Матеріали до теми „Становлення людини як біопсихосоціальної системи”

Що вивчає психологія?

Вона намагається вияснити, як виникають психічні явища, як із них складаються психічні стани, як формуються із них психічні процеси, як вони закріплюються в психічних властивостях, як це відображається в діях, поведінці й діяльності людини.

Психологія – це:

• наука, що вивчає факти, закономір­ності й механізми психіки.

• наука, яка вивчає про­цеси активного відо­браження людиною об'єктивної дійсності;

• наука про закономірності й функціонування психіки як особливої форми жит­тєдіяльності.

Основні етапи становлення психології як науки

І етап	Психологія як наука про душу.	Таке визначення психології було дане більше двох тисяч років тому. Наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини.
ІІ етап	Психологія як наука про свідомість.	Виникає в XVII ст. у зв'язку з розвитком природничих наук. Здатність думати, від­чувати, бажати назвали свідомістю. Осно­вним методом вивчення вважалось само­спостереження людини за самою собою і опис фактів.
ІІІ етап	Психологія як наука про поведінку.	Виникає в XX ст. Завдання психології -спостереження за тим, що можна безпо­середньо побачити, а саме поведінку, вчинки, реакції людини. Мотиви, які ви­кликали вчинки, не враховувались.
IV етап	Психологія як наука, що вивчає факти, закономір-ності й меха-нізми психіки.	Сучасний стан розвитку психологічної науки.