- •Тема 1. Теоретичні основи психології
- •1. Психологія як наука про людину, її світ і діяльність
- •2. Предмет, етапи історичного розвитку та основні напрямки вивчення психології
- •Наукові концепції
- •3. Гуманістичні теорії особистості.
- •3. Галузі та міжпредметні зв'язки науки.
- •Тема 2. Людина як біосоціопсихічна система
- •1. Біологічне коріння психопроявів людини.
- •2. Генетика і спадковість у поведінці особи
- •3. Мозок і психіка. Фізичний та пізнавальний розвиток людини
- •4. Індивід, суб'єкт, особистість, індивідуальність, універсум
- •5. Вікові та сензитивні періоди розвитку людини
- •6. Вплив спадковості, середовища і виховання на розвиток особистості.
- •Тема 3. Психологія я-концепції
- •1. «Я» як наукова проблема психології
- •2. Поняття про я – концепцію та її структуру.
- •1. Когнітивна складова чи Концепції Образ я.
- •3. Множина образів я.
- •4. Механізми психологічного захисту.
- •Тема 4 “Соціально-психологічна структура особистості”
- •Норми і їх значення в житті людини
- •Фактори, сфери, механізми та засоби соціалізації
- •Механізми соціалізації
- •Світогляд та його структура
- •Тема 4. Психологічна структура особистості
- •1. Структура особистості.
- •Характеристика психічних станів людини
- •Форми вияву афективної сфери особистості
- •Види станів
- •Комплімент (як елемент атракції)
- •Опосередкований комплімент.
- •Комплімент “мінус-плюс”.
- •Комплімент-критика.
- •Мова – це система словесних знаків. Вона включає в себе слова з їх значеннями і синтаксис – набір правил, за якими будується речення.
- •Прийоми ефективного слухання:
- •Конфлікт та його вирішення
- •Тема 6. Конфлікти та шляхи їх вирішення
- •1. Підходи до проблеми детермінації конфлікту
- •2. Історія розвитку конфліктологічних ідей
- •3. Поняття та анатомія конфлікту.
- •Анатомія конфлікту:
- •4. Динаміка розвитку конфлікту.
- •Динаміка розвитку конфлікту:
- •Симптоми ескалації конфліктів:
- •5. Типологія конфліктів. Типологія конфліктів
- •Основні види внутрішньоособистісних конфліктів
- •6. Стилі розв’язання конфліктів. Стилі розв’язання конфліктів (сітка томаса-кілмена)
- •Функції конфлікту
- •Тактики розв’язання конфлікту:
- •Наслідки конфліктів залежно від їхнього змісту:
- •Матеріали до теми „Становлення людини як біопсихосоціальної системи”
- •Основні етапи становлення психології як науки
- •Завдання сучасної психології
- •Значення психології та її особливості
- •Особливості психології як науки
- •Поняття про особистість
- •Структура особистості (за cjl Рубінштсйном)
- •Структура особистості (за к.К. Платоновим)
- •Структура особистості (за а.Г. Ковальовим)
- •Динамічна структура особистості
- •Концепції розвитку особистості:
- •На формування особистості впливають:
- •Рушійні сили розвитку особистості
- •Основні властивості особистості
Характеристика психічних станів людини
У жодній сфері психічної діяльності так часто й так доречно не вживається термін «стан», як в емоційному житті. В емоціях яскраво виявляється тенденція специфічно забарвлювати переживання і діяльність людини, надавати їм тимчасової спрямованості й створювати якісну специфіку психічного. До емоційних станів належать настрої, афекти, пристрасті, тривога, страх, стрес.
Виділення сфери психічних станів заповнює прогалину в системі психології між психічними процесами (відчуття, сприймання, мислення, пам'ять, уява) і психічними властивостями особистості (спрямованість, здібності, темперамент, характер). На відміну від психічних процесів як динамічного компонента проявів психіки і психічних властивостей як закріпленості, повторюваності проявів психічного психічний стан — це статичний компонент психіки. Проте названі компоненти не треба розглядати на рівні лінійного зв'язку:
процес -» стан —> властивість.
Адже психічний стан впливає на перебіг психічних процесів, він може перетворюватися на властивість особистості, яка, у свою чергу, зумовлює виникнення стану. Отже, зв'язок компонентів психіки виглядає таким чином:
процес := стан : = властивість.
Суттєвою особливістю психічного стану є те, що він характеризує психічну діяльність, надаючи їй специфичності. Характеристика завжди підкреслює специфічні риси. Специфічність стану передусім означає специфічність перебігу психічних процесів. Так, стан неуважності часто характеризується відхиленнями у сфері відчуття і сприймання, пам'яті, мислення, послабленням вольової активності, нерідко специфічними емоційними переживаннями (печаль, роздратування). Без психічних процесів не може бути психічних станів, але останні вирізняються більшою цілісністю і тривкістю. Психічні процеси можуть перейти у психічні стани. Наприклад, процес сприймання твору мистецтва від враження про нього може перейти у психічний стан — тривоги чи радісного збудження.
Психічний стан тісно пов'язаний з індивідуальними властивостями особистості, оскільки він характеризує психічну діяльність не загалом, а індивідуально. Стан страху в однієї людини може виявлятися у психічному збудженні, а в іншої — у психічному заціпенінні, гальмуванні психічної діяльності. Так само, як психічні властивості відбиваються на психічних станах, психічні стани можуть переходити у психічні властивості. Якщо людина дуже часто переживає стан тривоги, можливе формування особистісної властивості — тривожності. Але відповідність між психічним станом і рисою особистості не є правилом. Так, поруч з «нестримністю» як стійкою властивістю холеричного типу існує «нестримність» як стан, який може виникати в кожної людини і не становити характерну властивість поведінки.
Психічні стани можуть позитивно впливати на виконувану діяльність (трудову, навчальну, спортивну), на процес спілкування, а можуть і дезорганізовувати їх, тобто здійснювати регулюючий вплив, оскільки виникнення того чи іншого стану пов'язане зі зміною діяльності, що, власне, і зумовило виділення такої категорії психічного, привернуло до неї увагу.
Стан як філософська категорія охоплює суперечливість змін і відображення цієї суперечливості. У психології це поняття пов'язується із суперечливістю психічного відображення — його сталістю і змінністю. Психічні явища реалізуються через стани, в яких виявляється ставлення особистості як суб'єкта. Визначальним для психічного стану є ставлення особистості, це стрижневий момент формування стану, його системотворчий фактор. Через ставлення до дійсності й до себе як суб'єкта цієї діяльності реалізується певний вияв психічного світу особистості.