Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
псих зачет.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
737.66 Кб
Скачать

Механізми соціалізації

Соціалізація особистості здійснюється за допомогою таких механізмів:

  1. Традиційний механізм соціалізації – це засвоєння людиною норм, еталонів поведінки, поглядів, які характерні для її сім'ї та близького оточення (сусідського, приятельського, професійного). Таке засвоєння відбувається, як правило, на підсвідомому рівні за допомогою збереження, некритичного сприйняття пануючих стереотипів.

  2. Інституціональний механізм соціалізації діє в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства, з різноманітними організаціями, які спеціально створені для соціалізації і які, реалізують соціалізуючі функції паралельно зі своїми основними функціями (виробничі, суспільні, клубні та ін. структури, а також засоби масової комунікації).

  3. Стилізований механізм соціалізації діє в рамках субкультури. Під субкультурою в загальному вигляді розуміють той комплекс цінностей, норм, морально-психологічних рис та поведінкових проявів, які є типовими для людей певного віку і конкретного професійно-культурного прошарку, який в цілому створює конкретний стиль життя тієї чи іншої вікової, професійної чи соціальної групи.

  4. Міжособистісний механізм соціалізації функціонує в процесі взаємодії людини з суб’єктивно значущими для неї особами і становить психологічний механізм міжособистісного перенесення завдяки емпатії та ідентифікації. Значущими особами можуть бути батьки, улюблений вчитель, шанована доросла людина, співробітник, друг – одноліток своєї чи протилежної статі.

  5. Рефлексивний механізм соціалізації пов’язаний із внутрішнім діалогом, в якому людина розглядає, оцінює, приймає чи відкидає ті чи інші цінності, властиві різним інститутам суспільства, сім’ї, ровесникам, значущим особам і т. ін.

Рефлексія – механізм взаєморозуміння, тобто осмислення людиною того, якими засобами і чому вона справила те чи інше враження на інших людей. За допомогою рефлексії людина може формуватися та змінюватися в результаті усвідомлення і переживання нею тієї реальності, в якій вона живе, свого місця в ній і себе самої.

Світогляд та його структура

Світогляд – це система переконань, і поглядів на природу, оточуючий світ і уявлення свого місця в цьому світі. Світогляд складає основу відносин особистості, проявляється у вчинках, поведінці, відображається на дії і діяльності в цілому. Від особливостей світогляду залежить специфічна спрямованість особистості і своєрідність характеру.

Світогляд є особливим явищем, феноменом людського буття, тому виділяють також іншу структуру:

  • світовідчуття (основа світогляду), які формуються на основі досвіду (індивідуального, сімейного, групового, національного, класового, суспільного та загальнолюдського);

  • світосприйняття, які формуються на основі цінностей (щастя, любові, істини, добра, свободи тощо), і утворюють ідеали та переконання людини;

  • світорозуміння, які формуються на основі знання (досвідного, емпіричного та теоретичного);

  • світоспоглядання, яке усвідомлюється через універсальні форми діяльності, такі як: нужда – потреба – інтерес – ціль – засоби – результати – наслідки;

  • світобачення – на основі принципів (монізм, плюралізм, скептицизм, догматизм та ін.).

Творцями і носіями світогляду, дійсними його суб’єктами в історії людства були окремі особистості, сім’ї, племена, народності, нації і держави.

Світоглядні системи:

  1. космоцентрична – спрямована на пошуки єдиної сутності світобудови, вивчення гармонії космосу переноситься на гармонізацію суспільного життя;

  2. теоцентрична – в якій панує віра в надприродні сили божественного, здатного на релігійних засадах змінити життя людини;

  3. антропоцентрична – пов’язана з усвідомленням людини як центру всесвіту, розкриттям можливостей прогресивного розвитку особистості.

Цінності – категорія введена І.Кантом; філософський термін, котрий вказує на людське соціальне та культурне значення явищ дійсності щодо оцінювання категорій добра і зла, істини і не істини, краси і ницості, допустимого і забороненого; це способи і критерії, на підґрунті яких оцінюються установки, заборони, цілі або проекти.

Ціннісні орієнтації особистості – утворена людиною система переконань, наукових поглядів на природу, суспільство, людські стосунки, які стали її внутрішніми досягненнями і відклались в свідомості у вигляді життєвих цілей, інтересів та позицій.