
- •1. Передумови розвитку теорії стратегічного управління.
- •2. Концепція стратегічного управління.
- •3. Поняття «стратегія підприємства». Стратегічні рішення на підприємствах та фактори впливу на їх прийняття.
- •4. Ключові гіпотези стратегічного управління: випадковості, залежності від зовнішнього середовища; відповідності; стратегії, здібності та діяльності; багатоелементності; збалансованості.
- •5. Задачі стратегічного управління. Порівняльний аналіз стратегічного управління з іншими науковими підходами до управління підприємствами.
- •Порівняльна характеристика систем управління
- •6. Імовірні вигоди від застосування стратегічного управління в практичній діяльності підприємств.
- •8. Досвід та проблеми використання теорії стратегічного управління в процесі розвитку українських підприємств в ринкових умовах господарювання.
- •9. Передумови для прийняття стратегічних рішень у процесі управління підприємством.
- •10. Корпоративний, діловий, функціональний та операційний рівні стратегічних рішень.
- •11. Характерні риси стратегій підприємства. Загальна типологія стратегій за рівнями стратегічних рішень.
- •12. Стратегії підприємств різних галузей. Еталонні стратегії розвитку підприємства та стратегії його організаційного розвитку.
- •13. Стратегія управління ресурсами підприємства (ресурсозабезпечення та ресурсозбереження) та особливості їх вибору.
- •14. Виробнича стратегія підприємства. Класифікація стратегій за: розвитком виробництва, використання виробничого потенціалу, стадіями виробництва тощо.
- •15. Маркетингова стратегія підприємства та її субстратегії (ринкова, товарна, якості, ціни, просування, збуту).
11. Характерні риси стратегій підприємства. Загальна типологія стратегій за рівнями стратегічних рішень.
Базова стратегія підприємства є складним багаторівневим утворенням, у якому стратегія нижчого рівня підтримує і доповнює стратегію вищого, а реалізація кожної з них забезпечує досягнення загальних цілей. Такі висновки можна зробити на підставі аналізу табл. 8.4.
Класифікація стратегій підприємств (за А.-А. Томпсоном і А.-Дж. Стріклендом)
Корпоративна стратегія — Створення та управління високопродуктивним господарським портфелем структурних підрозділів корпорації (придбання компаній, зміцнення ділових позицій); — досягнення синергізму серед родинних структурних підрозділів і перетворення його на конкурентну перевагу; — встановлення інвестиційних пріоритетів і спрямування корпоративних ресурсів у найпривабливіші сфери діяльності
Ділова стратегія — Розроблення заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності, збереження конкурентних переваг; — формування механізму реагування на зовнішні зміни; — об'єднання стратегічних дій основних функціональних підрозділів; — концентрація, зосередження зусиль щодо вирішення специфічних питань і проблем компанії
Функціональна стратегія — Дії щодо підтримання ділової стратегії, досягнення цілей підрозділу; — аналіз і синтезування пропозицій менеджерів на місцях
Операційна стратегія — Дії щодо виконання вузькоспеціалізованих питань, вирішення проблем, пов'язаних із досягненням цілей підрозділу
Корпоративна, ділова, функціональна стратегії мають певну ієрархічну структуру (наприклад, корпоративна складається з відповідних ділових і функціональних стратегій); операційна стосується конкретних структурних одиниць (заводів, торгових регіональних представників, відділів). Багаторівневість структури базової стратегії підприємств проілюстровано на рис. 8.8.
Кожен рівень піраміди базової стратегії формує стратегічну сферу для наступного рівня. Це означає, що на стратегічний план нижчого рівня ієрархії накладаються обмеження стратегій вищих рівнів. Корпоративна (портфельна) стратегія, що визначає загальний напрям розвитку підприємства, обумовлює управління різними видами діяльності для збалансування портфеля товарів і послуг.
Стратегічні рішення цього рівня найскладніші, оскільки стосуються підприємства загалом, визначення та узгодження його продуктивної стратегії. У сфері корпоративної стратегії перебувають такі питання:
— розподіл ресурсів між підрозділами на основі портфельного аналізу;
— рішення про диверсифікованість виробництва з метою зниження господарського ризику й одержання ефекту синергії;
— зміна структури корпорації;
— рішення про злиття, придбання, входження у фінансово-промислову групу чи інші інтеграційні структури;
— єдина стратегічна орієнтація підрозділів.
Ділову стратегію (бізнес-стратегію) розробляють на рівні господарського підрозділу для забезпечення його довгострокових конкурентних переваг. Здебільшого вона втілюється в бізнес-планах і визначає зміст і методи роботи підприємства на конкретному товарному ринку: кому і за якими цінами воно продаватиме продукцію, як її рекламуватиме, як буде домагатися перемоги в конкурентній боротьбі тощо. Тому таку стратегію називають ще стратегією конкуренції.
Корпоративна стратегія підприємств з одним видом діяльності тотожна діловій.