9. Передумови для прийняття стратегічних рішень у процесі управління підприємством.

Процес розроблення вирішення проблеми передує процесу остаточного ухвалення рішення. Підго­товка рішення створює необхідну основу ухвалення рішення ке­рівником. Визначення «прийняття рішення» означає необхідність концентрації уваги на виборі однієї з декількох розроблених альтернатив.

Технологія розроблення, прийняття та реалізації управлінсь­кого рішення повністю залежить від технології управління, віл періоду часу на який розповсюджується реалізація прийнятого рішення.

Загальноекономічні та організаційні основи стратегічного менеджменту є найважливішими передумовами прийняття успі­шних рішень.

Стратегічний менеджмент охоплює управління процесами підготовки, прийняття та реалізації стратегічних рішень, а це, у свою чергу, відбивається на тактичних та оперативних процесах управління.

Сучасні підходи до прийняття стратегічних рішень містять пошук альтернатив і вибір стратегії прийняття рішень. Стратегії повинні бути динамічні і в той же час відрізнятися високою сконцентрованістю при чіткому розумінні того, що дії організації об'єктивно лімітуються соціальними і регулюючими нормами.

На вибір стратегії впливають структура зовнішнього оточен­ня, її прозорість і передбачуваність, вид бізнесу, цільові настано­ви, рівень ризику, досвід реалізації стратегій у минулому та ін.

Великого зна­чення набуває здатність організації вчасно реагувати на слабкі сигнали, що надходять із зовнішнього середовища. У зв'язку із ростом інтересу до технологій роботи зі слабкими сигналами, усе більше уваги зосереджується на про­блемі інтуїтивних рішень. Але в нормальних умовах при достатній інформованості, інтуїція не може служити достатньою підставою для ухвалення рішення.

Стратегічні рішення характеризуються тим, що вони:

• інноваційні по своїй природі, а оскільки людині та організації властиво відкидати все нове, то потрібні особливі заходи по переборенню відхилення. такі рішення повинні бути відкритими і зрозумілими співробітниками, що може бути реалізовано на основі використання внутрішнього маркетингу;

• направлені на перспективні цілі підприємства, на можливості, а не на завдання, на майбутнє, а не теперішнє;

• відрізняються від тактичних рішень тим, що багато альтернатив не визначено;

• направлені в майбутнє і є, відповідно, невизначеними по своїй природі;

• потребують знань - результат, як правило, більш залежить від якості рішення, ніж від швидкості чи своєчасності його прийняття.

• суб’єктивні по своїй природі, не під власні, як правило, об’єктивній оцінці;

• безповоротні і мають довгострокові наслідки.

10. Корпоративний, діловий, функціональний та операційний рівні стратегічних рішень.

Операційна стратегія полягає в розробці загальної політики і планів використання ресурсів фірми, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Операційна стратегія разом із корпоративною стратегією охоплює увесь спектр діяльності компанії і передбачає довгостроковий процес, покликаний забезпечити фірмі можливість швидко реагувати на будь-

які неминучі зміни у майбутньому.

Рівні стратегій і сутність операційної стратегії. У практиці країн із ринковою економікою прийнято виділяти три ієрархічні рівні стратегій:

• корпоративний;

• бізнесовий, або діловий;

• функціональний.

Корпоративна стратегія міститься на первинній ієрархії. Її формує вище керівництво (рада директорів, керівники функціональних підрозділів).

Менеджери корпоративного рівня вивчають конкурентні переваги підприємства на основі моделювання та розробки довгострокових планів.

Бізнесовий, або діловий рівень, — це середній рівень в ієрархії прийняття рішень. Бізнесова стратегія зосереджує увагу на кращих засобах досягнення успіхів при реалізації ділових пропозицій. Вона

націлена на визначення типу переваг на ринку, передбачає заходи у відповідь на зміни зовнішніх умов і ринкової ситуації. Менеджерицього рівня повинні доводити до відома конкретних підрозділів ідеї,

генеровані на корпоративному рівні. Вони визначають, як підприємство

повинно конкурувати на ринку з огляду на конкурентні переваги підприємства.

Функціональний рівень стратегії — найнижчий в ієрархічній системі. Стратегія цього рівня спрямована на здійснення плану дій з управління окремими функціональними підрозділами всередині під

приємства і повинна підтримувати стратегію ділового рівня.

Функціональна стратегія охоплює такі види діяльності:

• виробництво продукції підприємства;

• дослідження і розвиток;

• управління персоналом;

• управління запасами;

• оперативне управління;

• управління фінансами, маркетинг тощо.

Функціональні стратегії, як правило, розробляють керівники підрозділів, а переглядають керівники підприємств.операційна стратегія розробляється на основі економічної стратегії підприємства, тому вона охоплює ті самі елементи і фактори, але конкретизує їх для кожного структурного підрозділу. Іншими словами, шляхом декомпозиції стратегії підприємства формується економічна стратегія виробництва — загальна концепція того, як досягаються визначені конкретні цілі виробництва продукції при відповідних обмеженнях ресурсів.