30. Зарамочні елементи геологічної карти.

Геологічні карти супроводжуються заголовком, умовними позначеннями, визначаючими зміст карти справа від карти, стратиграфічною колонкою зліва від неї і геологічними розрізами внизу. В заголовок включається масштаб, який і в лінійному зображенні повторюється внизу під картою. Над верхнім лівим кутком карти ставиться рік її складання, під лівим нижнім – автор чи автори, під правим нижнім - вихідні дані. В прямокутниках, звичайно 8*15 мм, зверху вниз від найбільш молодих до найбільш древніх кольором геохронологічної шкали і відповідним індексом всередині показують виділені на карті стратифіковані утворення. Назви крупних підрозділів віку пишуть зліва від колонки прямокутників, яруси і більш дрібні підрозділи справа від кожного прямокутника, далі слідує коротка характеристика того чи іншого віку.

29.Складові макету геологічної карти. Власне геологічна карта + позарамкове оформлення. Карта: аркуш певного масштабу, в розривах рамки якого вказана номенклатура суміжних аркушів. Позарамкове оформлення: шапка (установа, яка підготувала і видала карту, тип карти , масштаб, назва карти, номенклатура топографічного аркушу, рік видання),стратиграфічна колонка, умовні позначення, розріз, штамп у правом нижньому куті (організація, виконавець, назва карти).

31. Правила складання стратиграфічної колонки до геологічної карти. Стратиграфічна колонка складається в довільному масштабі. Головні вимоги до масштабів:1.придатна до читання, 2. Мати оптимальні розміри відповідно до макету карти. Літологічна колонки в даний час розфарбовується кольором відповідно до кольорів міжнародної геологічнох літології, при чому колір підрозділу в колонці та на карті повинний бути однаковий. Місцеві стратиграфічні підрозділи не мають окремої колонки. Їх назва зазначається в останній третій колонці.

32.Правила складання розрізів до геологічної карти. Розріз повинен бути найбільш інформативним для даної території( це лінії, які проходять вхрест простягання структур) Вертикальний і горизонтальний масштаби в більшості випадків повинні

відповідати масштабові карти. При пологому заляганні шарів та незначній їх

потужності (товщині) вертикальний масштаб може бути збільшений. Тоді

вносяться і відповідні корективи в потужності та кути залягання шарів. Кінці лінії

розрізу та точки його його перелому позначаються буквами. Усі геологічні границі

на розрізах (згідні, незгідні і інтрузивні) показуються одним знаком у вигляді

суцільної лінії. На обох кінцях розрізу дається масштабна лінійка через 1 см, а

також позначаються сторони світу – Пн, Пд, Пн С, Пд З та ін. Початок лінії розрізу

завжди дається в західних румбах. І лише у випадку, коли лінія розрізу проходить

строго в меридіональному напрямку початкова (перша) буква ставиться на півдні,

тобто зліва на розрізі. До умовних позначень виносяться всі без виключення елементи, які були використані при складанні геологічної карти, винесення елементів, які не використовувались заборонено. На них зображуються умови залягання і форми геологічних тіл у відповідному перетині, зміни їх потужностей, геологічні структури, різні фації, розривні дислокації. Для наочності на розрізах можна пунктиром показувати продовження геологічних границь в повітрі і на глибину.