9. Динаміка та структура зовнішньої торгівлі України.

Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції послугами з 185 країнами партнерами. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі експорту продовжують складати транспортні послуги, імпорту – державні послуги, послуги транспорту, різні ділові, професійні та технічні послуги. Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено значною мірою розвитком спеціалізації та кооперування виробництва в міжнародному масштабі, скасуванням багатьох обмежень у МТ, високими темпами розвитку "нових індустріальних країн". Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено в значній мірі розвитком спеціалізації та кооперації виробництва в міжнародному масштабі, скасування ряду обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку нових індустріальних країн. У 1999 р. розроблено Державну програму розвитку експортного потенціалу України, якою передбачено такі етапи розвитку зовнішньо­економічної діяльності: — 2000—2001 pp. — підтримка металургійної промисловості,накопичення матеріальних і фінансових ресурсів, освоєння нових технологій та реконструкція виробництва; — 2002—2005 pp. — збільшення інвестицій і кредитів, зменшення частки палива й сировини, збільшення експорту технологічних і конкурентноспроможних товарів. Більше 30% експортних поставок здійснювалось до Туреччини, Німеччини, Італії, Китаю, Угорщини, США та Іспанії. Імпортні надходження з Туркменістану, Німеччини., США, Польщі, Італії, Казахстану та Швеції разом складали понад 36%. До РФ здійснювалось 17% експортних та 36,8% імпортних надходжень. Більше 40% обсягу експорту становили поставки неблагородних металів. Майже 39% припадало на поставки мінеральних продуктів, машин, устаткування та механізмів, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, зернових культур, текстилю та текстильних виробів.

22. .Механізм регулювання мев

Регулювання МЕВ у сучасних умовах здійснюється на основі міжнародних договорів, рішень міждержавних економічних конференцій, міжнародних звичаїв та рішень міжнародних організацій. Особливість останніх полягає в тому, що вони є одночасно і суб'єктами міжнародних економічних відносин, і частиною механізму регулювання цих відносин. Об'єктивна необхідність у регулюванні зовнішньоекономічних зв'язків між країнами випливає із зростаючої взаємозалежності національних економік; неузгодженості національних законодавств різних країн, що потребує створення такого механізму регулювання міжнародних економічних відносин, який би забезпечував збалансовану координацію національних правових режимів. Механізм регулювання міжнародних економічних відносин має два взаємопов'язані рівні: національний та міжнародний, кожному з яких властива певна система принципів, інституційно-правових структур, інструментів та методів управління Елементами регулювання міжнародних економічних відносин є:

— принципи управління як фундаментальні правила, що характеризують певну «ідеологію» підходу до міжнародних відносин в економічній сфері; — інституційно-правові структури як сукупність міжнародних та національних норм, правил, звичаїв та угод, що регламентують здійснення співробітництва; — інструменти та методи управління як сукупність конкретних заходів впливу на окремі процеси, наприклад валютні курси, субсидії, митні тарифи, квоти і ліцензії на експорт та імпорт, система встановлення цін на товари й послуги для міжнародного обміну тощо.