- •1. Валютна політика і валютне регулювання мвф
- •2. Валютний курс і світові валютні ринки.
- •4. Види цін світової торгівлі.
- •7. Глобалізація та елементи глобальної політики.
- •24. Міжнародна валютна система: сутність, структура, тенденції розвитку.
- •13. Закон міжнародної конкуренції.
- •25. Міжнародна економічна інтеграція в регіонах світу
- •5. Внутрішні та зовнішні фактори включення України в світову економіку.
- •10. Економічні закони розвитку світової економіки.
- •12. Етапи розвитку західноєвропейської інтеграції, утворення єс.
- •9. Динаміка та структура зовнішньої торгівлі України.
- •22. .Механізм регулювання мев
- •18. Інтернаціоналізація економіки і розвиток міжнародного бізнесу.
- •3. Вивіз капіталу як провідна форма міжн. Інвестиційних та кредитних відносин.
- •23. Механізм функціонування світового фінансового ринку.
- •16. Закономірності ціноутворення на світовому ринку, інтернаціональна вартість та світова ціна.
- •15. Закономірності розвитку світової економіки.
- •21. Методи та інструменти регулювання міжнародних економічних відносин.
- •14. Закон нерівномірності світового економічного розвитку.
- •29. Міжнародна торгівля в системі міжнародних економічних відносин.
- •30. Міжнародна торгівля та світовий ринок.
- •11.Експорт, імпорт, реекспорт. Торгівельний баланс.
- •17. Іноземні інвестиції , їх види і умови розміщення в національній економіці, інвестиційний клімат.
- •19. Історичні етапи формування міжнародних економічних відносин.
- •28. Міжнародна науково-технічна кооперація та її форми.
- •27. Міжнародна науково-технічна і транспортна інфраструктура.
- •26 Міжнародна зовнішньоекономічна торгівельна політикаа.
27. Міжнародна науково-технічна і транспортна інфраструктура.
Унікальне географічне розташування на перехресті торговельних шляхів потенційно дозволяє Україні отримувати більше переваг від глобалізації у разі забезпечення динамічного розвитку та реалізації потенціалу транспортної інфраструктури. Транспортна система є однією з базових галузей економіки, стабільне та ефективне функціонування якої забезпечує необхідні умови обороноздатності, національної безпеки, цілісності держави, підвищення рівня життя населення, валютних надходжень до України. Транспортний сектор також відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку країни, адже розвинена транспортна система є передумовою економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності національної економіки і якості життя населення. Внаслідок низького інвестиційного потенціалу транспортно-дорожнього комплексу (ТДК) збільшується зношеність технічних засобів, погіршується їх структура, не забезпечується належна безпека руху. Все це в умовах конкуренції призводить до витіснення українських перевізників з міжнародних ринків транспортних послуг, переорієнтації транзитних вантажопотоків в обхід України, знижує якість обслуговування вітчизняних підприємств і населення, створює загрози економічній безпеці держави. Транспортна система України представлена практично усіма видами наземного (залізничний, автомобільний), водного (морський, річковий), повітряного (авіаційний, вертолітний) та трубопровідного (нафто-, газо-, аміакопроводи, транспортування хімічних речовин) видами транспорту. Розвиненим є комунальний електро- (трамвай, тролейбус, метрополітен) та автомобільний транспорт, а також транспорт, що є приватною власністю (автомобільний, водний, повітряний, залізничний). Досить важливою складовою інноваційної інфраструктури є потенціал в сфері науково-технічної діяльності. Науково-технічний потенціал являє собою сукупність можливостей та ресурсів, якими володіє національна економіка для вирішення завдань науково-технічного розвитку, і включає в себе наукові кадри, матеріально-технічну базу та організаційно-управлінську структуру.Україна є державою з високим науково-технічним потенціалом, який визначається визнаними у світі науковими школами, важливими та унікальними досягненнями в багатьох сферах виробництва та суспільного життя - у розробці нових матеріалів, біотехнології, радіоелектроніці, фізиці низьких температур, ядерній фізиці, електрозварюванні, інформатиці тощо. В Україні вищою державною науковою організацією є Національна Академія Наук України. Всього на цей час в НАН України діють 173 наукові установи та 46 організацій і підприємств дослідно-виробничої бази. Загальна кількість працюючих в НАН України станом на 01.01.2010 складала 43066 чол., в тому числі 19782 наукових працівників. Серед них 2619 докторів наук та 8200 кандидатів наук. Станом на 01.01.2010 до складу НАН України входять 201 дійсний член (академік), 371 член-кореспондент та 123 іноземних члена. За даними ЮНЕСКО, по показнику інтелекту Україна займає 23 місце серед 192 країн, що входять в цю організацію.
