- •1. Валютна політика і валютне регулювання мвф
- •2. Валютний курс і світові валютні ринки.
- •4. Види цін світової торгівлі.
- •7. Глобалізація та елементи глобальної політики.
- •24. Міжнародна валютна система: сутність, структура, тенденції розвитку.
- •13. Закон міжнародної конкуренції.
- •25. Міжнародна економічна інтеграція в регіонах світу
- •5. Внутрішні та зовнішні фактори включення України в світову економіку.
- •10. Економічні закони розвитку світової економіки.
- •12. Етапи розвитку західноєвропейської інтеграції, утворення єс.
- •9. Динаміка та структура зовнішньої торгівлі України.
- •22. .Механізм регулювання мев
- •18. Інтернаціоналізація економіки і розвиток міжнародного бізнесу.
- •3. Вивіз капіталу як провідна форма міжн. Інвестиційних та кредитних відносин.
- •23. Механізм функціонування світового фінансового ринку.
- •16. Закономірності ціноутворення на світовому ринку, інтернаціональна вартість та світова ціна.
- •15. Закономірності розвитку світової економіки.
- •21. Методи та інструменти регулювання міжнародних економічних відносин.
- •14. Закон нерівномірності світового економічного розвитку.
- •29. Міжнародна торгівля в системі міжнародних економічних відносин.
- •30. Міжнародна торгівля та світовий ринок.
- •11.Експорт, імпорт, реекспорт. Торгівельний баланс.
- •17. Іноземні інвестиції , їх види і умови розміщення в національній економіці, інвестиційний клімат.
- •19. Історичні етапи формування міжнародних економічних відносин.
- •28. Міжнародна науково-технічна кооперація та її форми.
- •27. Міжнародна науково-технічна і транспортна інфраструктура.
- •26 Міжнародна зовнішньоекономічна торгівельна політикаа.
19. Історичні етапи формування міжнародних економічних відносин.
Початком їх розвитку вважають перші елементарні форми «міжнародної» торгівлі, що уособлювала у собі натуральний обмін між окремими особами, сім'ями, племенами тощо. Першими предметами «міжнародного» обміну були надлишки окремих товарів та засоби виробництва. Уперше міжнародна торгівля проявилася як торгівля між країнами у період рабовласницького ладу. Тоді основними предметами обміну стали предмети розкоші, деякі види сировинних матеріалів, а також раби. У період капіталізму міжнародна торгівля набула особливого розвитку. Перехід від натурального виробництва до товарно-грошових відносин, поява великого машинного виробництва, покращення умов транспортування, розвиток ринкових відносин стимулювали поширення зовнішньої торгівлі. На цьому часовому проміжку до торгівлі були залучені майже всі країни світу. Формується світовий ринок, а в кінці ХІХ ст., з переходом до монополістичного капіталізму, утворилася світова система господарства. Саме в цей період міжнародні відносини перестають обмежуватись лише торгівлею. Їх об'єктом стають також фактори виробництва. Початок інтернаціоналізації господарських відносин разом із міжнародним капіталом сприяли виникненню монополістичних об'єднань. Після завершення Першої світової війни розпочався процес деколонізації, який завершився в 60-х роках ХХ ст., і у результаті якого світове господарство набуло сучасного вигляду. Особливостями цього господарства є взаємопроникнення економічних систем, перетворення національного виробництва на інтернаціональне, набуття ним міжнародних і міжнаціональних ознак; активізація спільної підприємницької діяльності із масштабним залученням до неї іноземного капіталу, формування інтернаціональних господарських комплексів, виникнення міжнародної власності. У кінці ХІХ ст. міжнародна економіка трактувалася як сукупність усіх національних економік. Пізніше, у 30-х роках, виникає гіпотеза, що під міжнародною економікою слід розуміти сукупність міжнародних економічних відносин. У широкому розумінні міжнародною економікою є теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. У вузькому розумінні міжнародною економікою є частина ринкової економіки, яка вивчає закономірності взаємодії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та міжнародних економічних відносин у міжнародному обміні товарами та послугами, русі факторів виробництва, творенні міжнародної економічної політики країн. Міжнародна економіка як наймолодша складова частина сучасної економічної теорії вивчалася спочатку тільки у призмі макро- та мікроекономіки, тільки у к. ХІХ – п. ХХ ст. вилившись окремою наукою.
28. Міжнародна науково-технічна кооперація та її форми.
Кінець 80-х і 90-ті роки відзначаються швидким зростанням міжнародної науково-технічної кооперації фірм — науково-технічних стратегічних альянсів (НТА). Це стійкі об'єднання фірм різних країн між собою і з науковими установами, державними лабораторіями на основі угоди про спільне вирішення науково-технічних проблем. У рамках стратегічних альянсів забезпечуються такі взаємодії між фірмами # спільне проведення НДДКР (наукові дослідження та конструкторські розробки); ♦ взаємний обмін науковими досягненнями; * взаємний обмін виробничим досвідом; ♦ підготовка кваліфікованих кадрів. Кожний з учасників альянсу робить свій внесок у вигляді інтелектуальних чи матеріальних ресурсів і отримує свою частку інтелектуальної власності відповідно до укладеної угоди. Основними мотивами створення стратегічних альянсів є: * швидкий розвиток технологій і скорочення життєвого циклу товарів, технологічних процесів і відповідно скорочення часу на проведення НДДКР; • зростання вартості досліджень у високотехнолопчних галузях і відповідно розподіл витрат між фірмами на проведення спільних НДДКР; • одержання доступу до науково-технічних досягнень партнерів по альянсу; • розподіл ризику невдач у разі спільного проведення НДДКР; • підвищення ефективності та прибутковості. Крім того, інтернаціоналізація НДДКР через альянси допомагає компаніям увесь час бути в курсі всього нового у сфері науки і за найкоротший період одержати необхідну інформацію та залучати до співробітництва необхідні фірми й відповідні кадри. США відіграють лідируючу роль у міжфірмовій кооперації, залишаючись при цьому основним джерелом науково-технічних інновацій, які мають цінність у глобальному масштабі. Корпорації «ІБМ», «Сіменс», «Тошиба» створили альянс, вклавши 1 млрддол. у розробку суперчіпа комп'ютерної пам'яті.Існує кілька видів стратегічних альянсів. Найпоширенішими є консорціуми, спільні підприємства, спільна науково-технічна і виробнича діяльність (кейрецу). Консорціум. Це добровільне об'єднання фірм для вирішення конкретної інноваційної проблеми, здійснення проекту, програми, які обіцяють революційні зміни в техніці і технології виробництва.
