14. Закон нерівномірності світового економічного розвитку.

Закон нерівномірності світового економічного розвитку — специфічний економічний закон капіталістичного способу виробництва, який виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між загальним поступальним розвитком підприємств, галузей, різних сфер економіки окремих країн та регіонів світового господарства, з одного боку, і нерівномірним прогресом окремих елементів системи продуктивних сил та відносин економічної власності в межах різних галузей, сфер економіки тих чи інших країн в масштабах світового господарства, його окремих регіонів і країн — з іншого. Поступальний прогрес різних ланок національної та світової економіки замовлений дією закону зростання потреб окремої людини, трудового колективу, соціальних верств, класів і цілих націй, законами і суперечностями розвитку продуктивних сил. Найпростішою формою дії цього закону є нерівномірність і стрибкоподібність розвитку окремих підприємств та галузей економіки. У свою чергу, нерівномірність їх розвитку виражається у формі стрибкоподібного розвитку монополістичних об'єднань всередині галузей, країн та транснаціональних компаній — у межах світового господарства і його регіонів. За НТР специфічний характер дії цього закону виявляється у нерівномірному освоєнні досягнень науки і техніки в окремих країнах. ТОднією з особливостей дії закону нерівномірного економічного розвитку є те, що боротьба за зовнішні ринки збуту, джерела сировини, сфери прикладання капіталу тощо діє як важливий фактор посилення нерівномірності розвитку окремих розвинутих країн, цілих регіонів світового господарства, зокрема — групи найрозвинутіших держав та слаборозвинутих країн. Помітно впливають на нерівномірність розгортання НТР в різних країнах інформаційні технології (найновіші супер- та мінікомп'ютери, засоби зв'язку та ін.). Дія закону нерівномірного економічного розвитку значною мірою залежить від особливостей розвитку та функціонування в певній країні закону адекватності виробничих відносин (економічної власності) характеру і рівню продуктивних сил, зокрема від оптимального поєднання типів і форм власності. Важливою є злагоджена робота господарського механізму, оптимальне співвідношення ринкових важелів регулювання економіки з державним регулюванням, наявність науково обґрунтованої політики економічних перетворень тощо.

29. Міжнародна торгівля в системі міжнародних економічних відносин.

Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних економічних відносин, що являє собою обмін товарами та послугами між державами. Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля— це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка складається з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну торгівлю. Міжнародна торгівля — це складна соціально-економічна категорія, яку можна розглядати в двох аспектах: 1. Як процес безпосереднього обміну товарами та послугами між субєктами МЕВ 2. Як особливий тип суспільних відносин, що виникають між державами в процесі та з приводу обміну товарами. Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими особливостями: 1. Різким зростанням обсягів експорту та імпорту 2. Зростанням ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку більшості країн, про що свідчить зростання експортної квоти країн 4. Зміни в товарній структурі світової торгівлі: • збільшення питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів; • зростання частки машин, обладнання та транспортних засобів; • інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензіями, «ноу-хау», інжиніринговими послугами). 5. Зрушення в географічному розподілі товарних потоків.6. Розповсюдження сталих та довгострокових відносин між постачальниками та покупцями, зростання питомої ваги внутрішньофірмових постачань у межах ТНК.7. Зростання ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі. 8. Послаблення позицій США, Великобританії, Франції, Італії при істотному зміцненні позицій Японії та нових індустріальних країн. 9. Посилення конкуренції між трьома центрами світового економічного розвитку: США, Японією та країнами ЄС. 10. Активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної торгівлі.11. Посилення протекціоністських тенденцій у зовнішньо-економічній політиці більшості країн.12. Поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів.