15. Закономірності розвитку світової економіки.

Світова́ еконо́міка — це сукупність національних господарств, пов'язаних один з одним системою міжнародного поділу праці (МПП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв'язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини. Ознаки світової економіки: розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі, розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва, насамперед, у формах вивозу- ввезення капіталу, робочої сили і технології, міжнародні форми виробництва на підприємствах, розміщених в кількох країнах, насамперед, у рамках ТНК, самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов'язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів, ні руху факторів виробництва, система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання з метою забезпечення збалансованості і стабільності економічного розвитку, економічна політика держав, що виходить із принципів відкритості економіки. До особливостей сучасного етапу розвитку світового господарства відносяться: лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків країн. Зняття бар'єрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами.тактивно проявляється тенденція до уніфікації та стандартизації в різних галузях міжнародного соціально-економічного життя. Все ширше застосовуються єдині для усіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості та ін.; розвиток процесу транснаціоналізації виробництва. Економічна діяльність все більше зосереджується в транснаціональних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визначає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнародної торгівлі; впливає на економіку і політику окремих країн; в системі управління світовою економікою поступово втрачається колишня роль ООН. Її функції переходять до урядів країн «великої сімки». Крім того, управління світовим господарством починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк. подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя.

21. Методи та інструменти регулювання міжнародних економічних відносин.

Механізм регулювання МЕВ – це певна система принципів, інструментів, методів та норм управління господарськими зв’язками, в які вступають суб’єкти міжнародних відносин. Інструменти – конкретні засоби впливу на МЕВ. За деякими класифікаціями виділяють до 1000 інструментів регулювання МЕВ. Всіх їх можна згрупувати в 2 групи – тарифні та нетарифні. Інструменти – конкретні засоби впливу на МЕВ. За деякими класифікаціями виділяють до 1000 інструментів регулювання МЕВ. Всіх їх можна згрупувати в 2 групи – тарифні та нетарифні. Нетарифні методи – вони поділяються на 1) методи прямого обмеження експорту чи імпорту і 2) стимулювання експорту. Метод регулювання – це спосіб впливу держави та інших регуляторів на МЕВ. Існує 2 основні методи регулювання: 1)економічний метод – держава притримується переважно ринкової орієнтації і довіряє ринку регулювати МЕВ (як у всіх проявах, так і в певних окремих галузях); 2)адміністративний метод – держава використовує неринкові методи (ліцензування, квотування тощо) для регулювання МЕВ. В залежності від факторів впливу виділяють 2 види механізму регулювання МЕВ: 1) ендогенний механізм (механізм саморегулювання або ринковий механізм) – основними регуляторами є попит та пропозиція; 2) екзогенний механізм (зовнішній механізм) – основними регуляторами МЕВ виступає держава, монополії, міжнародні економічні організації. Сфери регулювання МЕВ. Існує 2 основні сфери регулювання МЕВ: 1) макроекономічна 2) мікроекономічна