3. Вибір нововведення й ухвалення рішення.
Хоча нововведення різні за своїм змістом, і, внаслідок цього, при їхньому освоєнні приходиться реалізовувати різні за структурою дії, нововведення проходять через ряд загальних етапів:
визначення потреби в змінах;
збір інформації й аналіз ситуації;
попередній вибір або самостійна розробка нововведення;
ухвалення рішення про впровадження (освоєння);
процес впровадження, включаючи пробне використання нововведення;
інституалізація (від лат. — встановлення) або тривале використання нововведення, у процесі якого воно стає елементом повсякденної практики. Сукупність цих етапів — від зародження потреби в змінах до інституалізації нововведення, утворює одиничний інноваційний цикл.
Аналіз характеристик нововведення
Процес оцінки нововведення починається з того моменту, як інформація про нього надходить до керівника. Перший етап оцінки полягає в тому, щоб зрозуміти, що собою представляє нововведення, які його основні якісні характеристики.
Нововведення розрізняються за якостями, що закладаються ще при розробці. До цих якостей відносять:
предмет інновації, тобто той елемент школи, що може бути перетворений за допомогою цього нововведення, і призначення змін;
глибину перетворень, тобто ступінь радикальності зміни предмета інновації;
масштаб перетворень, тобто число елементів, що втягуються в нововведення, пов'язаних із предметом інновації;
ресурсомісткість нововведення, тобто обсяг необхідних для його опанування матеріальних і людських ресурсів;
рівень розробленості, тобто ступінь підготовленості нововведення до впровадження.
Кожне нововведення має ці якості, але їх значення можуть бути різними. Розходження нововведень за предметом змін
Усяке нововведення припускає зміну якихось частин шкільної системи. За галузями відновлення виділяють нововведення: в освітній підсистемі школи, у внутрішньошкільному управлінні, у господарській діяльності. Всередині кожної з цих галузей предметом змін можуть бути цілі, умови, зміст, засоби, методи, форми організації відповідних процесів.
Ознайомлюючись зі змістом нововведення, керівник повинен установити, у якій галузі і які компоненти повинні будуть змінюватися при його опануванні і який ефект передбачається отримати.
За ступенем радикальності нововведення можна розділити на модифікуючі і радикальні.
Модифікуючі нововведення пов'язані з удосконаленням, частковою зміною того, що вже використовується (програми, методики, алгоритми і т.п.). модифікуюче нововведення може бути пов'язано або з удосконаленням окремих компонентів освітнього процесу, або з новим конструктивним поєднанням раніше відомих методик, які у даному сполученні колись не використовувалися. У педагогічній практиці найбільш поширені модифікуючі нововведення. Вони надають змінам школи м'який, еволюційний характер.
Радикальні нововведення пов'язані з використанням ідей і технологій, що не мають аналогів. Прикладами радикальних нововведень є опанування основ наук шляхом вивчення нетрадиційних предметів (літератури, фізики, біології і т.д.), а, так званих, метапредметів ("Знак", "Знання", "Завдання", "Проблема"), чи опанування комп'ютеризованих підручників, що є основою нової інформаційно-педагогічної технології.
Радикальні інновації зустрічаються рідше, хоча вони і мають найбільший інноваційний потенціал. Їх відрізняє революційний характер перетворень, шо істотно змінюють життєдіяльність оновлених ділянок школи.
За масштабом перетворень
Масштаб нововведення визначається числом охоплених частин шкільної системи, а також ступенем включеності членів колективу до його розробки.
За масштабом змін розрізняють локальні, модульні і системні нововведення.
Локальні нововведення передбачають невеликі зміни модифікованого характеру на вузькій ділянці роботи школи. Прикладами локальних нововведень є: розробка і використання вчителями математики комп'ютерних програм-тренажерів, що дозволяють удосконалювати обчислювальні навички учнів.
Модульні нововведення передбачають цілісні зміни якоїсь підсистеми школи. Прикладом модульного нововведення є модифікована програма з будь-якого предмету у всіх класах чи в одній паралелі класів, якщо вивчається нова програма (новий зміст освіти).
До системних нововведень належать ті, які припускають перебудову всієї школи під якусь загальну ідею, концепцію, або створюють нову освітню установу на базі колишньої, наприклад, створення гімназій різних типів і профілів, ліцеїв, коледжів, комплексів освітньо-виховних установ.
Аналізуючи нововведення з погляду його масштабу, керівник повинен усвідомлювати, які підсистеми школи воно буде охоплювати і яка частина колективу буде задіяна при цьому.
За рівнем розробленості
За рівнем розробленості розрізняють нововведення, цілком підготовлені до використання, тобто ті, що пройшли апробацію, які мають позитивний досвід в інших школах, і нововведення, недостатньо підготовлені до використання.
Нововведення, що представляє собою наукову розробку, вважається підготовленим до використання, якщо покладена в його основу ідея пройшла у своєму розвитку наступні етапи: розробка ідеї в наукових концепціях і методичних пропозиціях, її дослідно-експериментальна перевірка, поширення в практиці і суспільне визнання, відображення ідеї в конкретних діях педагогів-практиків.
За ресурсомісткістю
Ресурсомісткість нововведення визначається часом, необхідним для його опанування; переліком вимог до рівня професійної підготовленості, ступеня зайнятості людей, включених в нововведення; матеріально-технічними показниками школи; необхідним програмно-методичним забезпеченням нововведення; обсягом фінансування.
Наприклад, освоєння такого радикального, великомасштабного неапробованого нововведення, як нова модель школи, є дуже ресурсомістким, оскільки вимагає тривалого часу на його розробку і реалізацію; пред'являє відмінні від традиційних вимоги до рівня професійної підготовки кадрів; передбачає забезпечення сучасного матеріально-технічного оснащення школи, розробку відповідно нової моделі школи, програмно-методичного забезпечення; додаткових джерел фінансування.
Оцінка нововведення й ухвалення рішення
Після того, як керівник отримав уявлення про основні характеристики нововведення, виникає завдання оцінки доцільності його впровадження, виходячи з потреб і можливостей школи.
Строгих методів такої оцінки нововведень не існує. Вона багато в чому базується на інтуїції, установках і здоровому глузді керівників. Але надійність оцінки буде більш високою, якщо вона одночасно базується і на логічних підставах. Такі підстави припускають оцінку за критеріями актуальності, корисності і реалізованості нововведення.
Актуальність нововведення
Наявність актуальної проблеми, що може бути вирішена цілком або частково за рахунок освоєння оціненого нововведення, — необхідна умова його вибору (хоч і недостатня). Ця умова, на жаль, частіше не виконується, і нововведення вибирають, тому що воно модно або його вже ввели в інших школах.
З іншого боку, проблеми, яки виникнуть при виборі нововвведення, не завжди добре усвідомлюються і поява нововведення може породити процес виявлення об'єктивно існуючої проблеми.
Усвідомлення проблеми відбувається тоді, коли людину щось не задовільняє, вона хоче щось змінити, тобто коли виявляється невідповідність між тим що є в дійсності, і тим, що повинно бути. Наявність такої невідповідності є симптомом проблемної ситуації. Але якщо людина знає, як усунути цю невідповідність, то проблеми не виникає – постає стандартне завдання.
Проблема — це невідповідність між об'єктивно існуючою потребою і відомими суб'єкту можливостями її задоволення.
Проблеми виникають по двом причинам. Перша причина — коли дійсність змінюється і перестає відповідати встановленим вимогам (нормам). Наприклад, може різко впасти успішність у класі чи звільнитися вчитель, якого немає ким замінити. Друга причина — коли змінюються вимоги, і те, що раніше задовільняло, перестає задовільняти.
Основними джерелами інформації про наявність симптомів проблем служать:
суспільна думка про склад і якість освітніх послуг школи і, насамперед, думка споживачів;
директивні і нормативні документи державних, регіональних органів влади, що відображують зміни змісту і номенклатуру вимог;
передовий педагогічний досвід інших шкіл;
досягнення, розробки комплексу наук про людину (педагогіки, психології, соціології, нейрофізіології, медицини та ін.), що дозволяють розгледіти змістовні, організаційні чи технологічні недоліки процесів функціонування школи.
Реалізованість нововведення
Яким би високим не був очікуваний ефект нововведення, воно може виявитися неприйнятним через те, що вимагає такого ресурсного забезпечення, яким школа не володіє. Тому при оцінці нововведення повинно розглядатися, яка його трудомісткість, які вимоги воно пред'являє до кадрового матеріально-технічного, програмно-методичного, фінансового забезпечення і наскільки ці вимоги відповідають наявним можливостям школи.
Якщо освоєння нововведення вимагає значних зусиль від колективу школи протягом тривалого часу, а учителі достатньо завантажені, то це може стати основною перешкодою, що призведе до відмови від прийняття нововведення.
Важливою умовою ефективного освоєння нововведення є професійна підготовленість до нововведення колективу школи. При оцінці нововведення необхідно визначити, який буде потрібний обсяг підготовки вчителів і чи існують можливості такої підготовки.
Матеріально-технічна база школи — фактор, що не тільки сприяє чи обмежує можливість освоєння конкретного нововведення, але і найчастіше відіграє вирішальну роль в цьому процесі. Школи, оснащені сучасними технічними комплексами (аудіо-, відео-, електронною обчислювальною технікою), мають можливість опановувати освітні технології, що інтенсифікують і якісно змінюють освітній процес.
Ступінь психологічної й організаційної готовності також доцільно оцінювати за одинадцятибальною шкалою (0 — дуже низька... 10 — дуже висока). Оцінка за різними показниками реалізованості нововведення приведені в табл. 1.
Таблиця 1