
- •1. Сутність і значення стадії апеляційного провадження.
- •2. Право апеляційного оскарження, його суб’єкт і об’єкт (ст. 292).
- •4. Строки апеляційного оскарження (ст. 294 цпк, зі змінами від 13.12.2011).
- •5. Порядок подання апеляційної скарги (ст.296).
- •6.Форма і зміст апеляційної скарги (ст.295).
- •7. Підготовка розгляду справи судом. Призначення справи до розгляду в апеляційному суді (ст.Ст. 301, 302).
- •8. Процесуальний порядок розгляду справи апеляційним судом (із змінами 2010 р.)
- •10. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення (ст. 309)
- •11. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду (ст.310)
- •12. Судова система України (зу «Про судоустрій та статус суддів»)
- •13. Рішення та ухвали апеляційного суду та вимоги до них.
- •14. Сутність і значення стадії касаційного провадження.
- •15,16. Суб’єкти, об’єкти, строки права касаційного оскарження.
- •17. Форма і зміст касаційної скарги (ст. 326).
- •18. Порядок подання касаційної скарги. Право приєднання до касаційної скарги. Доповнення, зміна касаційної скарги, її відклик та відмова від неї (ст. 327 – 330).
- •19. Підготовка справи до касаційного розгляду.
- •20. Попередній розгляд справи в касаційному провадженні.
- •21. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції (ст.333).
- •22. Порядок розгляду справи всу. Постанови всу.
- •23. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •24. Всс з розгляду цивільних та кримінальних справ. Компетенція. Повноваження.
- •25. Підстави для скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, скасованого помилково (ст.339)
- •26. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду (ст.340)
- •27. Підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення або зміни рішення (ст.341)
- •28. Зміст ухвали та рішення суду касаційної інстанції.
- •29. Перегляд цивільних справ всу.
- •30. Повноваження і компетенція всу відповідно до зу «Про судоустрій та статус суддів».
- •31. Загальна характеристика зу «Про судоустрій та статус суддів».
- •32. Проблеми і моделі касаційного провадження за цивільним процесуальним законодавством України.
- •34. Підстави оскарження (ст. 355) у зв'язку з винятковими обставинами.
- •35. Суды, пересматривающие дела дела в связи с исключительными обстоятельствами и по вновь открывшимся обстоятельствам.
- •36,37 . Процессуальный порядок рассмотрения заявлений о пересмотре дела в связи с исключительными обстоятельствами и по вновь открывшимся обстоятельствам.
- •38. Стаття 360-1. Підготовка справи до розгляду у Верховному Суді України
- •39. Оскарження ухвали суду про відмову у задоволені заяви про перегляд постанов суду у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •40. Органи примусового виконання рішення суду та інших юрисдикційних органів.
- •41. Сторони у виконавчому провадженні. Роль суду.
- •42. Медіація як несудова форма вирішення цивільних спорі.
- •43. Провадження у єспч.
- •44. Загальні правила виконавчого провадження. Відновлення втраченого судового провадження.
- •45. Єспч: загальна характеристика і функції.
- •46. Правові підстави участі іноземних осіб у цивільному процесі.
- •47. Відкриття провадження у справах за участю іноземних осіб.
- •48. Судові доручення та надання правової допомоги у справах за участю іноземних осіб.
- •57. Особливості виконання судових доручень іноземних судів на території України.
- •49. Загальні положення щодо створення третейських судів. Зу *Про третейські суди*
- •50. Право передачі справи на розгляд третейського суду.
- •51. Розгляд справ третейськими судами.
- •52. Поняття, система міжнародного цивільного процесу.
- •53. Правове регулювання міжнародного цивільного процесу.
- •54. Вплив Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод на цивільний процес України.
- •55. Судовий та дипломатичний імунітет.
- •56. Особливості розгляду цивільних справ за участю іноземних осіб.
- •58. Відновлення втраченого судового провадження.
- •59. Правовий статус суб’єктів міжнародного цивільного процесу.
- •60. Судовий контроль за виконанням судових рішень
55. Судовий та дипломатичний імунітет.
(від лат. immunitas — звільнення від чогось) застосовується до іноземної держави, її дипломатичних представництв і консульських установ. Імунітет від цивільної юрисдикції судів України полягає в тому, що до іноземної держави не може бути пред'явлений позов, вона не може бути відповідачем, до неї не може бути застосоване забезпечення позову шляхом звернення стягнення на її майно, що знаходиться на території іншої держави. Отже, судовий імунітет іноземної держави означає непідсудність її суду іншої держави. Він грунтується на суверенній рівності держав, відповідно до якої рівний не має влади або юрисдикції над рівними (par in parem non habet imporium sui jurisdictionem). В теорії і практиці міжнародного цивільного процесу деяких держав застосовується правило обмеженого або функціональногоімунітету, за яким останній визнається лише щодо публічних, а не приватних актів. Україна виходить з правила абсолютного імунітету, закріпленого у нормах її цивільного процесуального законодавства. Так, згідно з ч. 1 ст. 425 ЦПК пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться на території України, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави
Судовий імунітет поширюється на акредитовані в Україні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах і міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції суду України в цивільних справах лише в межах, що визначаються нормами міжнародного права або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 425 ЦПК).
Положенням про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні встановлені зміст, коло осіб та умови застосування судового імунітету. Передбачені цим положенням імунітети визначені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. та Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 р.
Глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користуються імунітетом від юрисдикції судів України в цивільних справах. Вони підлягають юрисдикції України у разі згоди на це акредитуючої держави. Глава дипломатичного представництва на рівні посла або посланника акредитується при Президентові України, а на рівні повіреного у справах — при Міністерстві закордонних справ України.
Членами дипломатичного персоналу є члени персоналу дипломатичного представництва, які мають дипломатичний ранг. Однак імунітет від цивільної юрисдикції судів України не поширюється на випадки, коли глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу вступають у цивільно-правові відносини як приватні особи у зв'язку з позовами про належне їм нерухоме майно на території України, спадкування, а також у зв'язку з позовами, що випливають з їх професійної або комерційної діяльності, яка здійснюється ними за межами їх службових обов'язків. Зазначені правила поширюються на членів сім'ї глави дипломатичного представництва і дипломатичного персоналу, які проживають разом з ними, якщо вони не є громадянами України (пп. 13 і 14 Положення). Члени адміністративно-технічного персоналу (здійснюють адміністративно-технічне обслуговування представництв) користуються імунітетом від юрисдикції судів України у цивільних справах лише стосовно дій, вчинених ними при виконанні службових обов'язків (п. 15 Положення). Консульські посадові особи (до яких належать особи, яким доручено виконання консульських функцій, — генеральний консул, консул, віце-консул, консульський агент) та консульські службовці (які здійснюють адміністративно-технічне обслуговування консульської установи) користуютьсяімунітетом від юрисдикції судів України в цивільних справах щодо діяльності, яку вони здійснюють у межах службових обов'язків. На їх іншу цивільно-правову діяльність як приватних осіб імунітет не поширюється, так само як і на пред'явлення до них позовів про відшкодування заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди. Держава, яку представляє консульська установа, може відмовитися від імунітету від цивільної юрисдикції судів України, наданого працівникам цієї установи (п. 25 Положення).
Належність осіб до дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, які користуються імунітетом від цивільної юрисдикції судів нашої держави, посвідчується документами, що видаються Міністерством закордонних справ України. Зазначений імунітет поширюється на представників іноземних держав, членів парламентських та урядових делегацій, які прибувають в Україну для участі в міждержавних переговорах, міжнародних конференціях і нарадах або з іншими офіційними дорученнями, а також на членів їх сімей, які їх супроводжують і не є громадянами України. Україною надається також імунітет від юрисдикції судів України в цивільних справах міжнародним, міжурядовим організаціям, представництвам іноземних держав при цих організаціях, а також їх посадовим особам, що визначається відповідними міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. Імунітет від цивільної юрисдикції судів України надається іноземній державі, дипломатичним представникам, консульським посадовим особам, іншим особам за принципом взаємності. Якщо в іноземній державі не забезпечується Україні, її майну або представникам така ж судованедоторканність, яка забезпечується іноземним державам, їх майну або представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України або іншим правомочним органом може бути приписано щодо цієї держави, її майна або представника застосування відповідних заходів, (ст. 425 ЦПК).