54. Вплив Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод на цивільний процес України.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини і цивільний процес

Конвенція про захист прав і основних свобод людини гарантує кожній особі, права якої порушені, певний перелік процесуальних гарантій. В даній статті розглядатимуться тільки ті процесуальні права, що має особа під час цивільного провадження (до якого певною мірою може прирівнюватись також і господарське провадження).

Процесуальні гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції.

Основні процесуальні гарантії, якими може скористуватися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, закріплені в статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, серед яких наступні: 

- доступ до суду та право на виконання рішення суду

- розгляд справи судом, створеним відповідно до закону

- розгляд справи безстороннім і неупередженим судом

- розгляд справи в розумні терміни 

- відкритість процесу та публічність проголошення рішення суду

Дані гарантії і розглядатимуться в даній статті, однак перш за все необхідно розглянути питання, при розгляді яких справ застосовуються ті вимоги, що зазначені в статті 6 Конвенції.

Стаття 6 має певне обмеження - право на справедливий судовий розгляд в сенсі Конвенції передбачається щодо розгляду спору стосовно цивільних прав і обов'язків особи, а також щодо кримінального обвинувачення.

Європейський суд узагальнив прецедентну практику стосовно поняття "спору" наступним чином: 

а) відповідно до духу Конвенції слово "спір" має тлумачитись не технічно, а скоріше як в реальному, ніж формальному сенсі; 

б) спір має відноситись не тільки до "реально існуючого права", але й до наміру або засобу, в який воно має бути реалізовано. Це має стосуватись і "питання права" і "питання фактів"; 

в) спір має бути реальним та мати серйозне підґрунтя; 

г) відповідно до прецедентної практики Суду, вираз "спір стосовно цивільних прав та обов'язків" охоплює всі процедури, результат яких є вирішальним для таких прав та обов'язків. Таким чином, цивільні права обов'язки мають бути аспектом - чи одним з аспектів - спору, щоб підпадати під гарантії, проголошені в статті 6.

Розглядаючи питання стосовно цивільних прав та обов'язків, необхідно вказати, що вичерпного переліку, які саме права і обов'язки є цивільними в сенсі Конвенції, не існує. Європейський суд з прав людини все частіше розглядає питання застосування статті 6 до тих чи інших справ, кожен раз вирішуючи, чи підпадають обставини справи під розуміння цивільних прав особи.

Європейський суд визначив певну автономію цього поняття у співвідношенні з національним правом та визначив роль, що має національне право в дефініції ідеї цивільних прав та обов'язків. З точки зору Європейського суду, визначення поняття "цивільних прав і обов'язків" неможливе, по-перше, в абстрактній манері, а має бути конкретизоване фактами справи, по-друге, не має визначатись без аналізу національного права відповідної країни.

Чіткого та вичерпного переліку прав та обов'язків, які становлять поняття "цивільні" не існує, кожний раз, коли питання виникає, Європейський суд приймає рішення щодо можливості застосування статті 6 до конкретних обставин.

З точки зору Європейського суду, стаття 6 не захищає тільки спори в приватно-правовій сфері, а також спори між особами, між особою та державою, якщо остання діяла як приватна особа, суб'єкт приватного права, а не в своїй основній функції.

В будь-якому випадку більш загально можна визначити, що вирішальним при прийнятті рішення, чи стосується спір "цивільних прав і обов'язків", має стати майновий аспект - незалежно від того, чи йдеться про порушення певного права, чи про компенсацію за порушення, чи про посягання на певне майнове право.