Висновки

Прокуратура України являється єдиним правоохоронним органом який здійснює вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінету Міністрів України, державних комітетами, відомствами, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, політичними партіями, громадськими організаціями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.

Правовою основою діяльності прокуратури є Конституція України, Закони України «Про прокуратуру», інші законодавчі акти.

Прокуратура України становить єдину централізовану систему органів. До складу прокуратури України входять: Генеральна прокуратура України, яка є вищою ланкою в системі прокурату; прокуратури Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя; районні , міжрайонні інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України строком на 5 років.

Відповідно до ст. 121 Конституцією України та ст. 5 Законом України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладені такі функції:

• підтримання державного обвинувачення у суді;

• представництво інтересів держави і громадянина в суді;

• нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

• нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Крім тога прокуратура керується основними принципами організації та діяльності: централізації; незалежності; захисту прав громадян на основі їх рівності перед законом; публічності; гласності; позапартійності; єдності; законності.

Отже, діяльність органів прокуратури спрямована на всебічне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і захист від правомірних посягань.

Реформування структури органів – процес еволюційний. Структури, що склалися, лише час від часу піддаються ревізії і ще рідше – корінним перетворенням. Відбувається це лише тоді, коли функціонування органів управління починає з середини деформувати сталу структуру. Отож, на перетворенні структур відбивається переосмислення цілей, а відтак усвідомлення нових завдань, які мають намір успішно вирішити, створюючи конкретні структури органів управління. Структура органу формується у ході перебудови чи створення органу за допомогою свідомого передбачення необхідних функцій, їхнього угруповання й організаційно правового закріплення. Завдяки цьому досягається стійкість функціонування органів і забезпечується гарантія від довільного трактування функцій посадовими особами. Прокуратура є невід’ємним органом правової держави.

На основі вище сказаного можна стверджувати , що дана тема є дуже актуальна і цікава для її подальшого глибокого і всебічного дослідження.

Список використаної літератури

Нормативно-правові джерела

1. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996.- №30.- ст.141;2011. - 88с.

2. Про Прокуратуру : Закон України від 1 грудня 1991 року// Постанова Верховної Ради України від 5 листопада 1991 року № 1790 – ХІІ – Ст. 56.

3. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року // Постанова ВР N 2810-XII від 21.11.92, ВВР, 1993, N 3, ст. 18.

4. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 року//Постанова ВР N 2136-XII від 18.02.92, ВВР, 1992, N 22, ст.304.

5. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року //Постанова ВР N 3724-XII) від 16.12.93, ВР, 1993, N 52, ст.491.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012р.

Спеціальна література

7. Науково-практичний коментар Закону України «Про прокуратуру».

8. Березовская С. Г. Прокурорский надзор за законностью правовых актов органов управления в СССР. – М.: Госюриздат, 1959. – С. 15.

9. Долежан В. В. Проблемы компетенции прокуратуры: Автореф. дис. д-ра юрид. наук. – М., 1991. – С. 44.

10. Клочков В. В., Рябцев В. П. Проблемы современной концепции прокурорского надзора // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. – 1989. – Вып. 118. – С. 41.

11. Косюта М. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства. – Одеса: Юридична література, 2002. – 375 с.

12. Ломовский В. Д. Прокурорско-надзорные правоотношения. – Ростов: Изд-во Ростовского ун-та, 1987. – С. 34.

13. Муравьев Н. В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности: Пособие для прокурорской службы. – М., 1889. – Т. 1. – С. 2.

14. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (Опыт системного исследования). – 2-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1973.

15. Каркач П.М. Проблемы организации работ областной и подчиненных ей городских и районных прокуратур // Проблеми організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах: Збірник наукових праць. – Харків: Інститут підвищення кваліфікації. Генеральна прокуратура України., 1998.

16. Кривобок В.В. Деякі питання організації та діяльності обласної прокуратури .

17. Кулаков В.В. Деятельность областной прокуратуры по надзору за соблюдением законов органами, осуществляющими оперативно-розыскную деятельность, дознание и досудебное следствие (системно-структурный анализ) .

18. Новиков С.Г. Прокурорская система в СССР. – М., 1977.

19. Омаров А.М. Социальное управление: Некоторые вопросы теории и практики. – М.: Мысль, 1980. – С.148.

20. Организационное управление: Учеб. пособие для вузов / Н.И.Архипова, В.В.Кульба, С.А.Косяченко, и др.; Под. ред. Н.И. Архиповой. – М.: Изд-во ПРИОР, 1998.

21. Потебенько М. Прокуратура України: проблеми сьогодення і майбутнього // Вісник прокуратури. – 1999. – №1.

22. Потебенько М. Роки становлення і утвердження // Вісник прокуратури. – 1999. – №2.

23. Рябцев В.П. Концептуальные проблемы организации и функционирования прокуратуры: Автореф. дис. ... д-ра.юрид. наук. – М., 1991.

24. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілки. 2-ге вид., доопрацьоване. –К.: Наукова думка 2000

25. Басков В.И. Прокурорский надзор за исполнением законов при рассмотрении уголовных дел в судах. М.: Ю.Л., 1986 г.

39