3.Концепція «Прокурорського нагляду» в Україні на сучасному етапі.

В даний час в Україні на повний хід реалізуються ідеї Декларації про державний суверенітет, уже давно діє нова Конституція України, прийнята 26 червня 1996 Верховною Радою України, йде інтенсивна робота по розробці Концепції судово-правової реформи. Усе це спрямовано на те, щоб між владою і людиною знаходилося право. Реалізація цієї ідеї повинна здійснюватися   через прийняття демократичних законів. Важливим аспектом цього процесу є питання про визначення місця і ролі прокуратури в системі органів державної влади.

Рішення цієї важливої проблеми,   у першу чергу, повинне ґрунтуватися на об'єктивній оцінці умов життєдіяльності і розвитку суспільства, потреб формування демократичної правової соціальної держави, його історичних, правових і культурних традиціях. Без належного обліку цих умов   і потреб   місце і роль прокуратури в суспільстві можуть бути перекручені   на шкоду соціальному розвитку, що приведе до ослаблення ролі прокуратури по виконанню її соціального призначення - здійснювати вищий нагляд за демократичною законністю в державі.

У процесі побудови демократичної правової держави підлягають реформуванню державні інститути і переосмисленню   - застарілі  представлення про забезпечення законності і зміцнення правопорядку. При цьому потрібно використовувати історичний досвід організації і діяльності прокуратури в сполученні з новими умовами розвитку суспільних відносин.

На Україні існує безліч думок по визначенню   статусу прокуратури, який можна згрупувати в чотири концепції:

1. прокуратура перебуває в системі законодавчої влади і від її імені здійснює нагляд за виконанням законів на всіх рівнях;

2. прокуратура включається в систему органів судової влади як орган карного переслідування;

3. прокуратура обмежується   тільки функцією виконавчої влади в структурі Міністерства юстиції;

4. концепція про дві прокуратури. Її автор, професор Київського університету Михеєнко М.М., пропонує   створити дві підсистем прокуратур. Загально-наглядову при парламенті, що буде виконувати контрольну функцію законодавчої влади, і судову прокуратуру, очолювану Міністром юстиції. Ця прокуратура буде починати   карне переслідування, підтримувати обвинувачення в суді, здійснювати   нагляд за дотриманням законів органами дізнання і попереднього наслідку, а також органами, що виконують вироки й інші рішення судів.

Але не слід сліпо копіювати закордонні державні системи, у тому числі і прокурорську. У нас є свої багаті історичні, правові і культурні традиції, до яких необхідно шанобливо і з розумінням відноситься.

В остаточному підсумку, реформуючи органи прокуратури, необхідно створити баланс   влади в державному механізмі   на основі витрат і противаг контролю, що припускає наявність прокуратури - державного органу, здатного швидко і реально сприяти всім галузям влади.

Прокуратура повинна сприяти виконанню не тільки   законів, але і судових рішень, а як державний інститут вищого нагляду за законністю, також виконувати координуючі функції в системі правоохоронних органів. З цього зробити висновок: в організаційному плані прокуратура повинна залишатися самостійним інститутом, спеціалізованою службою законності.

В даний час великий інтерес, у тому числі й у закордонних юристів, викликає так званий загальний нагляд, що здійснює прокуратура. Потрібно сказати, що здивування в західний юристів викликає не право прокурора здійснювати нагляд за виконанням законів, а сама назва цієї галузі нагляду, тому що воно нерідко перекладається й ототожнюється з “тотальним наглядом”, “тотальним спостереженням”. Загально-наглядову роботу виконують прокурори і на Заході, але вона складає зміст позасудової функції.

Про тотальність наш сьогоднішній загальний нагляд говорити не доводиться. У статті 19 Закону «Про прокуратуру» чітко визначено, що перевірка виконання законів проводиться по заявах і інших повідомленнях про порушення законності, а при наявності приводів - також за власною ініціативою прокурора [25; с.39]

Супротивники загального нагляду виступають за його ліквідацію по різних мотивах. Одні вважають, що загальний нагляд є неефективним і тому в практичному плані не потрібний. Інші бачать у ньому небезпеку для самостійних органів влади і приписують прокуратурі повноваження, що ставлять її над самостійними галузями влади.

Прокурорський нагляд у правовій державі повинен стати важливою ланкою в багатоканальній системі забезпечення законності, зміцнення правопорядку і реального здійснення конституційних гарантій.

Немає також серйозних основ думати, що загальний нагляд прокуратури поставить її над органами влади. Навпаки, прокуратура в зв'язку з нерідкими звертаннями до неї Президента України, Верховної Ради України й інших органів перевіряє факти порушення законності, усунення яких здобуває загальнодержавне   значення.

Прокуратура при рішенні загальнонаглядових питань зобов'язана лише вимагати головного - усунення порушень закону. Рішення ж власне кажучи по протестах, представленням, іншим актам прокурорського реагування приймає не прокурор, а посадова особа органу виконавчої влади, підприємства, організації й установи або суд. Це свідчить про те, що загальний нагляд прокуратури не суперечить основним принципам демократичної правової держави.

Однак, це не означає, що загальнонаглядова діяльність прокуратури цілком відповідає вимогам сьогоднішнього дня і ніякому реформуванню не підлягає. Перебудова загальнонаглядової роботи припускає рішення ряду питань.

Необхідно чітко визначити границі нагляду по колу піднаглядних об'єктів і по правових сферах. Це може бути нагляд законністю правових актів органів державної виконавчої влади, у тому числі контролюючих органів, представницьких органів і органів самоврядування, а також за виконанням законів про права і вільних громадян.

У той же час у зв'язку з демократичними перетвореннями в нашому суспільстві підлягає самостійному обговоренню питання про те, чи належні громадяни бути об'єктом загального нагляду прокуратури?  

Прокуратура повинна стати високоефективним державним, професійним, доступним органом по захисту громадян від свавілля, насамперед, чиновників. І для цього в прокуратури є всі підстави і повноваження.

Розглядаючи шляхи подальшого удосконалювання діяльності прокуратури, не можна допустити, щоб суб'єктивні представлення, відірвані від реальної діяльності, лобістські можливості деяких політичних груп, звели складну і багатогранну діяльність прокуратури тільки до карного переслідування. Тому що в такому випадку буде зведена до нуля найважливіша конституційна функція, що виправдана життям, функція вищого нагляду за виконанням законів.