84. Людина як суб’єкт та об’єкт політики.

Політика здійснюється не лише в інституціоналізованих формах–через державу, політичні партії, громадські організації, а й в персоналізованих–рядовими громадянами, політичлідерами, політ елітою. За всієї багатоманітності проявів політичного життя в кінцевому підсумку воно є діями конкретних осіб. Тому аналіз політики на рівні сусп.-ва та його структурних елементів – соціальних спільностей, політичних інститутів – має бути доповнений аналізом на рівні особи, її політичної поведінки. При цьому мова має йти про роль у політиці не лише видатних осіб–політ лідерів, держ діячів тощо, а й рядових громадян, нічим особливо не видатних особистостей. Визначимось в поняттях „людина”, „індивід”, „особа”. Хто така „особа”? Яке місце посідає це поняття серед однопорядкових з ним „людина”, „індивід”, „громадянин”? Найбільш загальним за значенням поняттям з цього ряду є поняття „людина”, яким позначається вищий ступінь живих організмів на Землі, суб’єкт суспільно-історичної діяльн та культури.Людина – це жива система, що являє собою єдність фізичного і духовного, природного і соціального, спадкового і набутого за життя. Як живий організм людина включена в природний зв’язок явищ і підпорядковується біологічним закономірностям, на рівні свідомої психіки вона звернута до соціального буття з його специфічними закономірностями.Людина кристалізує в собі все, що нагромаджено людством протягом усієї історії.Ця кристалізація відбувається й через залучення до культурної традиції, і через механізм біологічної спадковості. Норми права, моралі, побуту, правила мислення, естетичні смаки тощо, які історично склалися, формують поведінку й розум людини, роблять з неї представника певного способу життя, культури та психології. Кожна окрема людина виступає і як неповторна індивідуальність, і як носій певних суспільне значущих рис, тобто виступає і як індивід, і як особистість.Індивід – це окрема людина, на відміну від колективу, соціальної спільності, суспільства в цілому.Індивід, який розглядається через його специфічні особливості, що не зводяться до яких-небудь родових і всезагальних характеристик,–це індивідуальність.Особистість–це людина зі своїми індивідуально вираженими й соціальне зумовленими рисами. Це стійка система соціальне значущих рис, які характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства чи спільноти.Як особистість людина виступає тоді, коли досягає самоусвідомлення, розуміння своїх соціальних функцій, усвідомлення себе як суб’єкта історичного процесу.Терміни „особа” та „особистість” позначають відповідно індивіда відповідно як суб’єкта відносин і свідомої діяльності та його соціальне і психологічне обличчя і можуть вживатися як синоніми

85. Громадянська соціалізація особи, статус громадянства.

Вивчаючи це питання, необхідно акцентувати увагу на тому, що в літературі політична соціалізація розглядається як сукупність суспільних процесів, які впливають на політичну позицію людини. Слід підкреслити, що політична соціалізація функціонує на кількох рівнях взаємодії людини й політичної системи. Наприклад, на першому, соціальному рівні (рівні соціальних груп) на особу чинять вплив загальносоціальні проблеми розвитку суспільства: економічні, політичні, національні, демографічні, екологічні, морально-етичні та інші макросоціальні проблеми. Другий соціально-психологічний рівень політичної соціалізації характеризується передачею особі політичних цілей і цінностей через такі механізми, як вплив, навіювання, ідентифікація особистості з тим чи іншим політичним цілим, політичне навчання, наслідування тощо. Третій внутрішньоособистісний рівень політичної соціалізації характеризується дією таких механізмів, як особисті потреби, спонукання, ціннісні орієнтації, настанови, які впливають на політичну поведінку особи. Які ж основні фактори впливають на процес політичної соціалізації особи? Передовсім це моральний та ідейно-політичний вплив суспільства в цілому (політичної системи, соціально-класової структури, політичної культури, засобів масової інформації, культури і мистецтва тощо). По-друге, кожному індивіду притаманні певні біопсихічні характеристики (темперамент, інтелект, воля тощо). По-третє, рівень політичного розвитку та відповідний соціальний досвід особи. Суспільна практика свідчить, що чим багатший соціальний досвід, тим складніше і суперечливіше відбувається політична переорієнтація особи у новій соціально-політичній ситуації, а в деяких випадках вона взагалі стає неможливою. По-четверте, соціальний статус особи. Коли позитивний статус у людини не змінюється тривалий час, то цей процес веде до закріплення політичної свідомості особи. У випадку, коли політичні орієнтації вступають у суперечність із соціальним статусом, можливі як зміцнення політичної свідомості й поведінки особи, так і радикальна політична переорієнтація. Проблема політичної соціалізації людини загострюється при переході суспільства від одного стану до іншого. Українське суспільство переживає саме такий перехідний період. Нестабільність, невизначеність суспільних процесів, швидка зміна політичної, економічної ситуації — все це пред’являє жорсткі вимоги до людини. Формування нових норм і правил поведінки людини у суспільстві, створення нових типів організації вимагають тривалого часу. Для сьогоднішніх поколінь перехід від адміністративної до ринкової економіки означає докорінну зміну способу життя: посилення мобільності й готовності до безперервного підвищення кваліфікації або зміни роботи й відповідної перекваліфікації, посилення інтенсивності праці, щоб мати достатній прибуток в умовах всезростаючої диференціації рівня життя різних верств і соціальних груп. Як може сьогодні відбуватися процес політичної соціалізації в Україні? Слід підкреслити, що сама можливість переходу від тоталітаризму до демократії робить об’єктивно необхідною зміну як ролі політики у житті людей, так і типу політичної культури, що склався раніше. В сучасних умовах здійснюється не лише соціалізація покоління, яке вступає в життя, а й ресоціалізація всього раніше соціалізованого населення. Для розвитку цього процесу система цінностей, норм та стереотипів, що дісталися Україні у спадщину від тоталітаризму колишнього СРСР, має бути замінена на систему демократичних норм і цінностей.

86. Політична соціалізація особи: причини, етапи, основні фактори Політична соціалізація – процес становлення людини як суб’єкта політичних відносин і політичної діяльності. Вона охоплює всіх членів суспільства. Згідно з психоаналітичною теорією особи, люди несоціалізовані, тобто такі, що не вписалися в соціально-політичні відносини, не мають статусу повноправних суб’єктів. Згідно з іншим підходом, політична соціалізація є винятково процесом розвитку, завдяки якому люди здобувають політичні орієнтації та зразки поведінки. Вивчаючи це питання, необхідно акцентувати увагу на тому, що в літературі політична соціалізація розглядається як сукупність суспільних процесів, які впливають на політичну позицію людини. Слід підкреслити, що політична соціалізація функціонує на кількох рівнях взаємодії людини й політичної системи. Наприклад, на першому, соціальному рівні (рівні соціальних груп) на особу чинять вплив загальносоціальні проблеми розвитку суспільства: економічні, політичні, національні, демографічні, екологічні, морально-етичні та інші макросоціальні проблеми. Другий соціально-психологічний рівень політичної соціалізації характеризується передачею особі політичних цілей і цінностей через такі механізми, як вплив, навіювання, ідентифікація особистості з тим чи іншим політичним цілим, політичне навчання, наслідування тощо. Третій внутрішньоособистісний рівень політичної соціалізації характеризується дією таких механізмів, як особисті потреби, спонукання, ціннісні орієнтації, настанови, які впливають на політичну поведінку особи. Які ж основні фактори впливають на процес політичної соціалізації особи? Передовсім це моральний та ідейно-політичний вплив суспільства в цілому (політичної системи, соціально-класової структури, політичної культури, засобів масової інформації, культури і мистецтва тощо). По-друге, кожному індивіду притаманні певні біопсихічні характеристики (темперамент, інтелект, воля тощо). По-третє, рівень політичного розвитку та відповідний соціальний досвід особи. Суспільна практика свідчить, що чим багатший соціальний досвід, тим складніше і суперечливіше відбувається політична переорієнтація особи у новій соціально-політичній ситуації, а в деяких випадках вона взагалі стає неможливою. По-четверте, соціальний статус особи. Коли позитивний статус у людини не змінюється тривалий час, то цей процес веде до закріплення політичної свідомості особи. У випадку, коли політичні орієнтації вступають у суперечність із соціальним статусом, можливі як зміцнення політичної свідомості й поведінки особи, так і радикальна політична переорієнтація. Проблема політичної соціалізації людини загострюється при переході суспільства від одного стану до іншого. Українське суспільство переживає саме такий перехідний період. Нестабільність, невизначеність суспільних процесів, швидка зміна політичної, економічної ситуації — все це пред’являє жорсткі вимоги до людини. Формування нових норм і правил поведінки людини у суспільстві, створення нових типів організації вимагають тривалого часу. Для сьогоднішніх поколінь перехід від адміністративної до ринкової економіки означає докорінну зміну способу життя: посилення мобільності й готовності до безперервного підвищення кваліфікації або зміни роботи й відповідної перекваліфікації, посилення інтенсивності праці, щоб мати достатній прибуток в умовах всезростаючої диференціації рівня життя різних верств і соціальних груп. Як може сьогодні відбуватися процес політичної соціалізації в Україні? Слід підкреслити, що сама можливість переходу від тоталітаризму до демократії робить об’єктивно необхідною зміну як ролі політики у житті людей, так і типу політичної культури, що склався раніше. В сучасних умовах здійснюється не лише соціалізація покоління, яке вступає в життя, а й ресоціалізація всього раніше соціалізованого населення. Для розвитку цього процесу система цінностей, норм та стереотипів, що дісталися Україні у спадщину від тоталітаризму колишнього СРСР, має бути замінена на систему демократичних норм і цінностей.