74. Національна політика держави: зміст, завдання, функції.

Національна політика - це науково обгрунтована система заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів, розв'язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин.

Основні напрями національної політики:

— забезпечення рівноправності і фактичної рівності представників всіх націй і народностей;

— задоволення специфічних інтересів кожної національності;

— створення умов для вільного розвитку національних мов і культур;

— зміцнення правових гарантій, тло виключають обмеження прав громадян за національною ознакою;

— оновлення всієї ідейно-політичної, науково-дослідної, виховної роботи в сфері національних відносин;

— утвердження в міжнаціональному спілкуванні взаємної поваги, історичних традицій і національної специфіки.

Україна є державою багатонаціональною. За даними перепису населення 1989 р. в республіці налічувалося 72,6% українців, 21,9% росіян, 0,9% євреїв, 0,6% білорусів, 0,6% молдаван, 0,9% поляків і болгар, 2,8% представників інших національностей. Враховуючи те, що в Україні проживають громадяни понад 100 національностей, українська держава домагається створення найсприятливіших умов для їх солідарності та консолідації. Тривалнй час у ході підготовки нової Конституції перед Україною стояла проблема вибору форми держави за характером державного устрою, тобто проблема федералізації. Нині ця проблема вирішена. Відповідно до ст.2 Конституції Україна є унітарною, тобто єдиною, соборною державою. Тим самим ідея федералізації України, поділу її на землі за рахунок об'єднання ряду областей, відкинута. Це закономірно. Нині, коли наша економіка, культура і суспільство в цілому переживають кризу, особливо необхідне об'єднання на загальнодержавному рівні всіх ресурсів і зусиль.Відповідно до змісту Конституції наша держава є національною за своїм походженням, оскільки її утворення відбувається на основі здійснення українською нацією, усім українським народом права на самовизначення. Національний характер зумовлюється певною мірою й етнонаціональним складом нашого суспільства. Це знаходить своє відображення у національній мові (ст.10), символіці (ст.20), а інших атрибутах держави, у її політиці сприяння консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх народів і національних меншин країни (ст. 11.), у піклуванні про задоволення національних культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

Найважливіші завдання у ході здійснення національної політики:

—досягнення рівноправності всіх народів, які проживають в Україні;

—глибока демократизація суспільства, перебудова економічних, політичних і соціальних відносин, без чого неможливе вирішення першого завдання

75. Національне питання: суть та форми прояву.Глибокі соціально-економічні та політичні зміни в різних регіонах планети сприяють стрімкому зростанню національної самосвідомості народів, поглиблюють почуття національної гордості, але водночас подекуди призводять до сплесків войовничого націоналізму. Неврегульованість відносин між націями як в окремих державах, особливо багатонаціональних, так і між різними країнами, загострює національні проблеми, котрі породжують довготривалі міжнаціональні конфлікти, війни, потоки біженців, несуть горе й страждання окремим людям і цілим народам. Як наслідок – національна проблема набуває глобального, планетарного характеру.Тому з'ясування причин загострення міжнаціональних відносин і віднайдення способів розв'язання проблеми самовизначення народів є одним із найважливіших завдань політичної науки.Нація – політично, державно організований народ.Подібні погляди на сутність нації висловлював М. Бердяєв.Він писав, що буття нації не визначається і не вичерпується ні мовою, ні релігією, ні територією, ні державним суверенітетом, хоча ці ознаки і суттєві для національного життя. Найбільше рації мають ті, хто визначає націю як єдність історичної долі.Усвідомлення цієї єдності і є національною свідомістю. Нація – вічно живий суб'єкт історичного процесу, в ній живуть і перебувають усі минулі покоління не менш, ніж покоління сучасні. М. Бердяєв зазначав, що державність не є певною ознакою буття нації. Але будь-яка нація прагне утворити свою державу, зміцнити її. Це -здоровий інстинкт нації.Національна ідея - це своєрідний дороговказ для нації.І.Франко наголошував на значенні практичної політичної діяльності у справі реалізації національних ідеалів.Для українців таким ідеалом мусить стати самостійна незалежна Україна. За часів тоталітаризму склався негативний стереотип української національної ідеї. Впродовж семи десятиліть національна ідея офіційно визнавалася реакційною, нації поділялися на «буржуазні» та «соціалістичні», націоналізм кваліфікувався як «буржуазний», а отже, реакційний.Нац ідея проголошувалася несумісною з інтернаціоналізмом, що фактично був політикою русифікації.Грушевеький вважав, що стрижнем української ідеї було визнання невід'ємного права українського народу на самовизначення і пошук його оптимальних форм.Націоналізм-явище багатогранне й багатолике. Він має як позитивні, так і негативні аспекти.До позитивних можемо віднести: націон самосвідомість; національну гордість; національний сором (що дає змогу самоочищатися); прагнення до національного саморозвитку, рівноправності.Негативні аспекти:визнання національної виключності; протиставлення іншим націям; прагнення забезпечити переваги своїй нації за рахунок інтересів інших народів; національний нігілізм; пошук винних у життєвих труднощах.