- •1. Наука про політику: причини появи, завдання, функції, категорії.
- •2. Методи політичних досліджень.
- •4. Політичні відносини та їх зміст. Субєкти та об’єкти політичних відносин.
- •5. Політичні концепції Стародавнього Сходу.
- •6. Політичні погляди Платона і Арістотеля.
- •7. Релігійно-політична доктрина середньовічного католицизму. (ф. Аквінський).
- •8. Політичні ідеї Реформації (м.Лютер, ж.Кальвін, ж.Боден).
- •9. Зародження політичної ідеології буржуазії. Ніколо Макіавелі.
- •10. Ідеологія «природних прав» та «суспільного договору».
- •11. Політична думка епохи Відродження.
- •12. Погляди на політику та державу соціалістів-утопістів.
- •13. Політичні ідеї та погляди і.Канта і г.Гегеля.
- •14. Становлення та розвиток політичної ідеології марксизму.
- •15. Соціально-політична теорія в.І. Леніна.
- •16. Розвиток теорії політичних відносин у Росії хіх- початку хх ст.
- •17. Основні сучасні політичні теорії: «Теорія еліт».
- •18. Основні сучасні політичні теорії: «Залізний закон олігархічних тенденцій».
- •19. Основні політичні теорії: «Теорія форм панування» м.Вебера.
- •20.Основні сучасні політичні теорії: «Модель конфліктного суспільства» р.Дарендорфа.
- •21. Політичні ідеї Київської Русі.
- •23. Політичні ідеї і.Вишенського та х.Філарета.
- •25. П.Орлик «Конституції Війська Запорізького».
- •26. Політична думка України хіх ст.
- •28. Політичні ідеї українського націоналізму (м.Міхновський, д.Донцов).
- •29. Ідея «трудової монархії» в.Липинського.
- •30. Політичні погляди Кирило-Мефодіївського товариства.
- •31. Основи політики та ідей класичного лібералізму.
- •32. Економічна платформа класичного лібералізму.
- •34. Неолібералізм, його характерні риси та засоби діяльності.
- •35. Основи політики та ідеї консерватизму.
- •36. Економічна платформа класичного консерватизму.
- •37. Неоконсерватизм, його характерні риси та сучасні форми.
- •Політична доктрина сучасного католицизму.
- •41. Анархізм як напрям політичної думки.
- •43. Витоки та основні етапи розвитку світової політичної думки
- •44. Сутність виборів та різновиди виборчих систем
- •45. Особливості політичної культури України
- •47. Сучасна українська політична наука та її роль в розбудові суверенної України
- •49. Функції політичної системи суспільства.
- •50. Командна політична система.
- •51. Змагальна політична система.
- •52. Соціопримирлива політична система.
- •53. Влада як головний елемент політичної системи.
- •56. Метод здійснення влади. Політичний режим.
- •57. Типи політичного режиму.
- •58. Становлення держави. Типи та форми держав.
- •59. Держава – базовий елемент політичної системи. Функції держави.
- •61. Політичні партії та механізм їх впливу на владу.
- •63. Багатопартійність. Типи партійних систем.
- •64. Громадські рухи та механізм їх впливу на владу.
- •65. Типологія громадських рухів.
- •66. Формування багатопартійної системи в Україні.
- •68. Сутність демократії, її види та суспільне значення.
- •69. Взаємодія політики з мораллю.
- •70. Економічна політика держави: зміст, завдання, структура.
- •71. Механізм політичного регулювання економічних відносин.
- •72.Ринок і демократія. Плюралізм форм власності як політична проблема.
- •73. Взаємозвязок та особливості співвідношення політики та економіки.
- •74. Національна політика держави: зміст, завдання, функції.
- •76. Політична суверенізація етносів.
- •77. Політичний процес: етапи, форми, типи, стадії перебігу
- •80. Сучасна система міжнародних відносин.
- •81. Основні принципи та функції зовнішньої політики.
- •83. Глобальні проблеми людства та необхідність їх політичного вирішення.
- •84. Людина як суб’єкт та об’єкт політики.
- •85. Громадянська соціалізація особи, статус громадянства.
- •87. Рівні політичної соціалізації особи
- •89. Типологія політичного лідерства
- •91.Етапи формування політології. Система політичних наук
- •92.Політичні еліти та лідерство в Україні: теорія і сучасність
- •93.Цицерон про державу, владу та суспільство
- •94.Соціальна природа та походження влади
- •95.Політична свідомість та її структура
- •96.Політична свідомість українства та її особливості
- •97.Виборчі системи та їх роль у функціонуванні демократії
- •98.Політичні погляди с. Томашівського та а. Дністрянського
- •99.Ресурси та структура влади
- •Контрольні питання з курсу:
- •Наука про політику: причини появи, завдання, функції, категорії.
- •Методи політичних досліджень.
70. Економічна політика держави: зміст, завдання, структура.
Економічна політика держави - це система соціально-економічних ідей та цілей розвитку країни, основні завдання, засоби їх досягнення, а також діяльність органів державної влади й управління щодо їх реалізації.
Антициклічна політика спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання (регулювання макроекономічної кон'юнктури).
Структурна політика передбачає формування сучасної прогресивної й ефективної структури національної економіки.
За допомогою амортизаційної політики держава заохочує нагромадження капіталу, яке у майбутньому стане основою розширення й оновлення виробництва.
Державна інвестиційна політика має на меті регулювання капіталовкладень з метою структурної перебудови виробництва, його технічного та технологічного оновлення і модернізації.
Науково-технічна та інноваційна політика держави - діяльність держави, спрямована на розвиток науки й техніки, забезпечення стратегічних наукових і технологічних проривів, впровадження результатів НТП у виробництво.
Зовнішньоекономічна політика держави охоплює різні аспекти зовнішньої торгівлі, контроль за міграцією капіталів і робочої сили, підтримку вітчизняного підприємництва за кордоном тощо з метою усунення диспропорцій платіжного балансу та досягнення зовнішньоекономічної рівноваги.
Соціальна політика держави зосереджується на формуванні ефективних соціально-економічних умов життя суспільства, регулюванні відносин між соціальними групами, формуванні економічних стимулів для участі у виробництві
71. Механізм політичного регулювання економічних відносин.
Державне регулювання економіки — це систематичний і цілеспрямований вплив держави на економіку з метою оптимізації економічної системи на основі прийняття і реалізації економіко-політичних рішень. Об'єктами державного регулювання є: економічна система загалом, що формує макроекономічний рівень державного регулювання економіки; економічні підсистеми (регіони і сфери економіки, галузі й народногосподарські комплекси), тобто мезоекономічний рівень державного регулювання економіки; господарюючі суб'єкти (підприємства, фірми, корпорації, організації), які формують мікро-економічний рівень державного регулювання економіки; міжнародні економічні відносини (зовнішньоекономічна діяльність, валютні відносини, торговельні зв'язки), тобто глобальний рівень державного регулювання економіки.
Центральним суб'єктом системи державного регулювання економіки є держава, представлена сукупністю державних органів з різними повноваженнями та різних рівнів — законодавчої, виконавчої та судової влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади. Відмінності політичного устрою окремих країн визначають ті органи, які здійснюють домінуючий вплив на державне регулювання економіки: президент або парламент, законодавча або виконавча гілки влади тощо. Державні органи влади на основі сформованої демократичної виборчої системи уособлюють і втілюють політичний та економічний вибір більшості громадян. Останні ж, представляючи первинних суб'єктів державного регулювання економіки (споживачів, виробників, торгівців, підприємців), не в змозі впливати на безпосередній процес прийняття економіко-політичних рішень щодо формування напрямів або механізмів здійснення державного втручання, а обирають, як правило, тільки главу держави, парламент і місцеві виборні органи. У зв'язку з цим постає найгостріше питання державного регулювання економіки: в який спосіб забезпечити реалізацію суспільних, загальнодержавних інтересів представниками державних органів влади й управління та уникнути використання ними службового становища для задоволення своїх особистих, приватних цілей. Це ще раз переконливо доводить, що державне регулювання носить відбиток суб'єктивізму, оскільки формування і реалізація державної економічної політики пов'язана з діями окремих індивідів або груп — суб'єктів економічного регулювання. Зв'язок регулювання з об'єктивними економічними законами досягається не автоматично і не забезпечує такого самого об'єктивного характеру державного регулювання економіки.