14.Проаналізуйте зміст Люблінської унії та її наслідки для Українських земель.

Люблінська унія була важливою історичною подією, яка мала суперечливі наслідки для долі України

Зміст унії:

Польща і Литва об’єдналися в одну державу, яка дістала назву «Республіка» з єдиним королем, сеймом, грошовою системою, законами, католицизмом як державною релігією. Литовське князівство отримало статус автономії. Усі українські землі, що раніше належали Литві, переходили під владу безпосередньо Польщі.

Негативні наслідки. Ця угода сприяла:

а)  посиленню польської експансії на українські землі, наступу католицизму;

б) ополяченню української знаті;

в) покріпаченню селян, що було остаточно затверджено Литовським статутом 1588 р., який увів 20-річний термін піймання селян-утікачів і надав право шляхтичам самим установлювати всі повинності, розпоряджатися селянським життям і майном.

До позитивних наслідків унії можна віднести:

а) зближення українських земель із західноєвропейською культурою: через Польщу до України потрапляли ідеї Відродження, Реформації та Контрреформації; поширювалася західноєвропейська система освіти: українці навчалися в європейських університетах, прилучалися там до західноєвропейських наукових і художніх ідей, збагачували ними рідну культуру;

б) могутнє піднесення культурно-просвітницького руху, що сприяв зародженню та розвитку української національної самосвідомості; за відсутності держави культура залишалася єдиною сферою, у якій українці могли захистити свою самобутність.

15. Схарактеризуйте Конституцію Пилипа Орлика, її історичне значення.

Конституція Пилипа Орлика – договір гетьмана Війська Запорізького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська, який визначав права і обов’язки усіх членів війська. Укладений 1710 р. Затверджений шведським королем Карлом 7. Написаний латиною і староукраїнською. Скл з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу. Зміст статтей:

1.Проголошується незалежність України від Росії та РП;

2.Обґрунтовується протекція шведського короля та союз з Кримським ханством;

3.Територія України визначається Зборівським трактатом 1649 р.;

4.Запорожцям повинні були повернути їхні давні містечка Трахтемирів, Кодак, Калеберду, землі над Ворсклою; фортеці, побудовані І. Мазепою, ліквідовувались;

5.При гетьманові утворюється Генеральна рада із законодавчою владою, яка складається з генеральної старшини, полковників, виборних депутатів від кожного полку та делегатів від запорожців. Рада збирається тричі на рік – на Різдво, Покрову та Великдень;

6.Справи про кривду гетьманську та провини старшини розглядає генеральний суд, до діяльності якого гетьман не має права втручатися;

7.Державна скарбниця і майно підпорядковуються генеральному підскарбію, на утримання гетьмана призначаються окремі землі;

8.Встановлюється виборність полковників, сотників з наступним їх затвердженням гетьманом;

9.Спеціальна комісія має здійснити ревізію державних земель, якими користується старшина, а також повинностей населення;

10.Скасовуються оренди та податки на утримання гетьманської гвардії гетьман має захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей, допомагати козацьким вдовам і сиротам;

Конституція мала яскраво виражені демократичні тенденції. Про це свідчить встановлення представницького органу – Генеральної ради, виборності посад, спроба розподілу повноважень виконавчої і судової влад. Разом з тим не можна не зауважити, що Конституція мала на меті задовольнити перш за все інтереси тих соціальних груп, на які намагався спиратися П. Орлик для повернення в Україну. Проголошення захисту інтересів простого народу мало тут швидше декларативний характер. Конституція значно обмежувала гетьманську владу в інтересах старшини. Хоч Конституція і не була запроваджена в життя, вона стала видатною пам’яткою української державно-політичної думки в еміграції. Уряд П. Орлика намагався створити антиросійську коаліцію держав. Але ці спроби виявилися марними – європейські держави не бажали воювати за Україну.