60. Проаналізуйте адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини 17 ст.

На початку національно-визвольної війни постала проблема державно-політичного устрою України. Б. Хмельницький висунув власну програму розбудови Української козацької держави. У будівництві Української держави Б.Хмельницький синтезував ідею старої княжої України-Руси з новою ідеєю козацької державності. Одночасно він врахував і практику тогочасних європейських держав. Українська держава одержала назву Військо Запорізьке.

Межі території держави включали Київське, Брацлавське, Чернігівське, частину Волинського ВОЕВОДСТВ та Білої Русі. Основою держави була територія від Случа і Дністра на заході і аж до Московського кордону на сході.

Найвищим органом влади вважалися загальнокозацькі збори, фактично органом державної влади стала рада козацької старшини під головуванням гетьмана, яка вирішувала всі питання державної ваги.

Головою виконавчої влади був гетьман, який очолював адміністрацію, військо, видавав універсали, вів дипломатичні переговори, скликав козацьку раду. Гетьманською резиденцією було м. Чигирин.

При гетьмані діяв уряд — Генеральна канцелярія, до складу якої входили генеральні старшини, яких обирали на козацькій раді (генеральний писар, генеральний суддя, осавули, генеральний хорунжий, довбиш, генеральний обозний, військовий підскарбій, товмач, кантарлей).

В Україні склалася судова система. До її складу входили полкові суди, сотенні відносні. Найвищим представником судової влади був генеральний суддя.

Уся "Держава Війська Запорізького" була поділена на полки, сотні, волості (16 полків та 272 сотні).

Українська держава мала власні збройні сили: козацьке військо, основою якого були реєстрові козаки.

У державі складалася власна фінансова система. Є відомості про карбування власних українських грошей. Були створені фінансові органи - Державний скарб Війська Запорізького. Існувала система мит і податків. Українська держава мала власну символіку: прапор малинового кольору та герб із зображенням козака з мушкетом.

Національно-визвольна війна українського народу призвела і до значних соціально-економічних змін. Так, на українських землях було ліквідовано магнатське та шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинна система господарювання, кріпацтво, селяни стали вільними і отримали право спадкового володіння землею. Значний прошарок населення складали козаки, які були звільнені від багатьох податків, мали право власності на землю, користувалися пільгами в занятті торгівлею та промислами.

Відбувся також процес збагачення козацької старшини і перетворення її в панівну верству суспільства.

62. Дайте характеристику військового мистецтва козаків.

Українське козацтво не мало окремих родів військ. Козак був універсальним вояком. Він зазвичай володів усіма способами ведення бою та різною зброєю. Ударну силу козацького війська становила піхота. Її бойовий успіх досягався або за рахунок раптової атаки, або веденням щільного рушнично-артилерійського вогню. В козаків вогнепальна зброя застосовувалася як основний вид озброєння. Це були рушниці, аркебузи, мушкети, гаківниці, яничарки тощо, а кіннотники мали ще й пістолі. Козаки влучно стріляли з луків, прикриваючи стрільців під час перезаряджання ними вогнепальної зброї. Легка кіннота використовувалася як допоміжне військо. На неї покладалася розвідка, переслідування, рейди в тили ворога, флангові атаки, заманювання супротивники в пастки. Під час атаки застосовувалася лава — наступ півколом, що давало можливість вести бойові дії проти ворога не лише з фронту, а й охоплювали його з флангів і навіть заходили в тил. Ведучи воєнні дії в зоні степу й лісостепу козаки застосовували особливий спосіб утворення табору з возів. Це було чотирикутне рухоме укріплення, що складається з кількох рядів возів, зчеплених між собою. Усередині такої «рухомої фортеці» розміщувалося козацьке військо. Запорозькі козаки зарекомендували себе як славні моряки. Вони будували човни-чайки на 50-70 чи на 20-30 вояків. На великих установлювали 4-6 гармат, на малих 1-2. До бортів прикріплювати пояси з очерету, які під час бурі утримували човни на хвилях, як поплавки, а в бою вони були додатковим захистом від ворожих стріл і куль. У відкритому морі козаки намагалися наблизитися до ворога непомітно або вночі, або з боку сонця. Відтак вони брали вороже судно на абордаж. У морських битвах козаки сміливо атакували як окремі кораблі, так і турецькі флотилії, часто здобуваючи перемогу.