40. Розкрийте місце Володимира Великого в історії України

Діяльність Володимира Великого (980-1015 рр.):

1.Своїх синів і вірних дружинників посалив у містах для контролю над місцевою знаттю;

2.Завершив формування території Київської Русі. Приєднав дулібів, радимичів, білих хорватів, в’ятичів;

3.Почав будувати фортеці навколо Києва для оборони від печенігів;

4.Здійснив військову реформу, замість варягів у дружину набирали виключно слов’ян;

5.Провів релігійну реформу 980 року. В 988 році похрестив Русь;

6.Сприяв розвитку освіти;

7.Розбудував Київ як столицю європейської держави;

8.Першим почав карбувати золоті та срібні монети;

9.Започаткував шлюбну дипломатію.

Отже, князювання Володимира Великого стало початком нового етапу в історії Київської Русі, етапу піднесення та розквіту. Сівши на великокняжий стіл, новий правитель виявив себе як авторитетний політик, мужній воїн, далекоглядний реформатор, тонкий дипломат. Він ніби уособлював якісно новий рівень управління державою.

Володимир Великий займає визначне місце в історії української держави.

41. Дайте аналіз процесу розвитку освіти і літератури в Київській Русі.

На X-XII ст. припадає розквіт культури Русі, якому сприяло зміцнення держави, поширення зв'язків з іншими державами, насамперед з Візантією. На Русі з'являються бібліотеки, школи. Найбільш відомою є бібліотека князя Ярослава Мудрого. Перша державна школа була заснована князем Володимиром у 988 році. Тут здобували освіту діти «нарочитої чаді» – найближчого оточення князя. Пізніше з'явилася школа для дівчат, яку відкрила онука Ярослава Мудрого Янка при Андріївському монастирі. Школи утворюються при церквах і монастирях, учителями були священики. Діти вчилися читати і писати, співати у церкві.  Ще до появи кирилиці на Русі існувало власне письмо «чертами й різами». Цим письмом, ймовірно, писалися міжнародні договори. Із створенням солунськими братами Кирилом і Мефодієм нової абетки – кирилиці (хоч більшість істориків схиляються до думки, що брати винайшли глаголицю, яка не прижилася) набуває поширення література на старослов'янській мові (староболгарська мова з використанням елементів живої народної мови). На Русі з'явилися літописи – «Повість минулих літ» Нестора-літописця, Київський та Галицький, літературні твори – «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Моління» Данила Заточника, «Слово про закон і благодать» митрополита Ілларіона, «Слово о полку Ігоревім» невідомого автора. Особливе місце серед літературних творів займає «Слово о полку Ігоревім», воно цінне не тільки багатою і образною мовою автора, а основною ідеєю – ідеєю єдності Русі, патріотизму. «Слово...» є шедевром світової літератури.  Розвивається усна народна творчість – обрядові пісні, легенди, загадки, билини. Улюбленими героями билин були богатирі – Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович. Особливою популярністю у заможних верств користуються рукописні книги, великого поширення набуває Біблія

42. Розкрийте зміст Люблінської унії та її наслідки для укр. Земель.

Люблінська унія була важливою історичною подією, яка мала суперечливі наслідки для долі України

Зміст унії:

Польща і Литва об’єдналися в одну державу, яка дістала назву «Республіка» з єдиним королем, сеймом, грошовою системою, законами, католицизмом як державною релігією. Литовське князівство отримало статус автономії. Усі українські землі, що раніше належали Литві, переходили під владу безпосередньо Польщі.

Негативні наслідки. Ця угода сприяла:

а)  посиленню польської експансії на українські землі, наступу католицизму;

б) ополяченню української знаті;

в) покріпаченню селян, що було остаточно затверджено Литовським статутом 1588 р., який увів 20-річний термін піймання селян-утікачів і надав право шляхтичам самим установлювати всі повинності, розпоряджатися селянським життям і майном.

До позитивних наслідків унії можна віднести:

а) зближення українських земель із західноєвропейською культурою: через Польщу до України потрапляли ідеї Відродження, Реформації та Контрреформації; поширювалася західноєвропейська система освіти: українці навчалися в європейських університетах, прилучалися там до західноєвропейських наукових і художніх ідей, збагачували ними рідну культуру;

б) могутнє піднесення культурно-просвітницького руху, що сприяв зародженню та розвитку української національної самосвідомості; за відсутності держави культура залишалася єдиною сферою, у якій українці могли захистити свою самобутність.