37. Схарактеризуйте період князювання Володимира Мономаха

Правління Володимира Мономаха (1113 – 1125 рр.):

1.Ще будучи князем у Переяславі він постійно проводив походи проти половців;

2.Доповнив статті «Руської правди», за якими обмежувалося лихварство, ускладнювалися перетворення вільних людей на рабів (холопів), дещо полегшувалося становище селян;

3.Відновив єдину монархію часів Ярослава Мудрого, що сприяло суспільно – економічному, політичному зміцненню Київської Русі на початку ХII ст.;

4.Ще в 1097 році Мономах став ініціатором проведення Люблінського з’їзду князів;

5.Зумів тимчасово затримати процес роздробленості Київської держави;

5.У зовнішніх відносинах він діяв дипломатично, укладаючи династичні шлюби;

Отже, Володимир Мономах князював у дуже не легкий період, коли Київська держава була на межі роздробленості і розпаду. Він усіма своїми силами намагався тимчасово затримати цей процес і відновити єдину монархію часів правління Ярослава Мудрого.

38. Розкрийте причини поразок козацько-селянських повстань 20-30-х рр. 17 ст.

Основними причинами невдач були: стихійність; неорганізованість; недосконале озброєння повстанців; локальний характер дій; малочисельність лав повсталих; тертя між козацтвом; неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва; нечіткість програмних установок; гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол повстанців тощо.

Проте, незважаючи на поразки козацько - селянські повстання відіграли значну роль в Історії України, оскільки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення українського народу, прискорювали формування національної самосвідомості.

39. Проаналізуйте діяльність «Руської трійці» в Галичині в 1 половині 19 ст.

«Руська трійця» (1833—1837 рр.) — галицьке літературне угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.

Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови.

Навколо «Руської трійці» об'єднувалася молодь, що прагнула працювати для добра свого народу. Збираючи усну народну творчість, вивчаючи Історію рідного народу, перекладаючи твори слов'янських будителів та пишучи власні літературні й наукові твори, учасники угрупування твердили, що «русини» Галичини, Буковини й Закарпаття є частиною українського народу, який має свою історію, мову й культуру.

Діяльність «Руської трійці» викликана як соціально-національним поневоленням українців в Австрійській Імперії, так і пробудженням інших слов'янських народів переступила межі вузького культурництва. Особливою пошаною членів літературного угрупування користувалася «Енеїда» І. Котляревського, фольклорні збірки М. Максимовича й І. Срезневського, граматика О. Павловського, а також твори харківських романтиків.

Істотною заслугою «Руської трійці» було видання альманаху «Русалка Дністровая» (Будин (зараз Будапешт, 1837 р.), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель Ідея слов'янської взаємності, що нею пройнята «Русалка Дністрова», споріднює її з Колларовою поемою «Slavydcera» (1824), яка в значній мірі інспірувала діяльність «Руської трійці». Вплив на постання «Руської трійці» мав між іншими і чеський славіст Ян Ковбек.

«Русалку Дністровую» австрійський уряд заборонив. Лише 200 із 1000 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.

Гурток «Руська трійця» припинив свою діяльність 1843 р. після смерті М. Шашкевича.