Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді з історії України.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
132.32 Кб
Скачать

1. Історія України як наука, видатні історики України. Основні причини й дослідження.

Іст. У. – наука, яка вивчає виникнення і розвиток людського суспільства на території України та його закономірності. М.І. Костомаров, Д. Багалій, Д. Яворницький,

Михайло Грушевський, Грабовецький.

Вперше наукову концепцію, схему української історії обґрунтував М.С. Грушевський.

На основі його вчення можна виділити головні етапи нашого державотворення:

1) Княжа доба русько-української історії (II пол I тис. – кінець 15 ст.)

2) Козацько-гетьманська держава і боротьба за її утвердження і збереження (кінець 15- кінець 18 ст.)

3) Боротьба проти імперій, творення новітньої укр. держави.

4) УРСР в складі радянської тоталітарної с-ми та відродження У. 1991-2012

2. Схарактеризуйте причини та наслідки занепаду та розробленості кр

Серед причин політичної роздробленості Київської Русі можна виокремити такі:

1) економічні – подальша феодалізація суспільства, розвиток натурального господарства, зростання боярських землеволодінь (вотчин), більший прибуток починає давати володіння землею, а не воєнні експедиції;

2) геополітичні – великі розміри держави, що об'єднувала різні за рівнем розвитку племена і народи, переміщення торговельних шляхів з Дніпра та Чорного моря до Середземного моря;

3) політичні – відсутність чіткого порядку наслідування державної влади

Наслідки: Русь розпалася на 12 князівств. Тісно пов'язаними між собою залишалися князівства, що були розташовані на території сучасної України – Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське, Переяславське, Галицьке та Волинське. Саме на цій території йшло формування українського народу. Закарпаття ще з середини XI ст. було загарбане Угорщиною, Причорномор'я та Приазов'я – половцями. Роздроблення політично і військово послабило Русь, але сприяло розвитку економіки й культури в регіонах.  Офіційною столицею залишався Київ, між князями йшли постійні суперечки й війни за право посісти київський престол, але центри політичного життя перемістилися в нові столиці князівств. Для України таким центром став Галич. У середині XIII ст. Галицько-Волинський князь Данило Галицький захопив Київ, але невдовзі столиця впала під натиском монголів і майже вся територія Київської Русі була захоплена ними.

3. Українське національно-культурне відродження I половини ХІХ ст. Кир.-Меф. бр.

Національно-культурне відродження розвивалося в кількох напрямках, серед яких слід виділити етнографічний, літератур но-мовний, театрально-драматургічний, історичний.

Перший етап національного українського відродження саме й розпочався з видання фольклорних збірок. У 1798 р. побачила світ «Енеїда» І. Котляревського, з якою найчастіше пов'язують початок українського національного відродження.

Національне відродження базувалося на активному збиранні та публікації історичних джерел та пам'яток історичної думки, виданні журналів та альманахів, створенні історичних товариств, написанні узагальнюючих праць з історії України. Велику роль у національному відродженні відіграв твір «Історія Русів». Виникають політичні організації, учасники яких ставили за мету не лише соціальне, а й національне визволення українського народу. Першою такою політичною організацією стало Кирило-Мефодіївське товариство (за іменами перших слов'янських просвітителів — Кирила і Мефодія), засноване в січні 1846 р. у Києві. Ініціаторами створення братства і його засновниками виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. Організація була названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія. Знаком братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846». Члени товариства розробили декілька програмних документів, зокрема «Книгу буття українського народу» та Статут. У цих документах було висунуто прогресивні ідеї: республіка — як основна форма політичного устрою; повалення самодержавства; рівність громадян перед законом; скасування станів як чинників не рівності в суспільстві; ліквідація кріпосництва; національне визволення слов'янських народів; поширення освіти. Кирило-мефодіївці вважали, що творцем історії є Бог, а її рушійною силою — християнська релігія. У своїх програмних документах члени товариства ідеалізували минуле України, прикрашали історію козацтва і суспільних відносин. Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало недовго (до березня 1847 р.), тому розгорнути широкої діяльності не змогло. Про його діяльність царським властям доніс зрадник, і члени товариства були заарештовані і відправлені на заслання в різні губернії Росії під нагляд поліції без права повернення в Україну і з забороною займатися освітянською діяльністю. Найтяжче покарали Т. Г. Шевченка, якого віддали в солдати, заборонивши писати й малювати. Значення діяльності товариства в тому, що воно розробило теоретичні засади національного відродження України, висунуло демократичні, антикріпосницькі, антицаристські гасла, стало першою українською політичною організацією.