34

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Інститут філології й журналістики

Кафедра української мови

Курсова робота

з сучасної української літературної мови

на тему: МОВА ЖЕСТІВ

Студентки 3-го курсу групи 3БУА

напряму підготовки 6.020303 Філологія*.

Українська мова і література

Мельник Оксани Олександрівни

Керівник: кандидат філол. наук ,

доцент, Костюк А. В.

Національна шкала ______________

Кількість балів:_______оцінка:ECTS_______

Члени комісії ________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________ ____________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Вінниця – 2012 рік

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЖЕСТІВ 8

1.1. Історія дослідження мови жестів у світі 8

1.2 Розвиток мови жестів в Україні 11

1.3. Поняття про невербальну комунікацію 16

Висновки до першого розділу 18

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ СПІЛКУВАННЯ 20

2.1. Система невербальних засобів комуніфікації 20

2.2 Оптико-кінетична система засобів мови 21

2.3 Контакт очей-специфічна знакова система невербальної комунікації 23

2.4. Проксеміка як система організації простору і часу спілкування 25

Висновки до другого розділу 27

ВИСНОВКИ 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 31

ДОДАТКИ 34

ВСТУП

У культурі з традиційною системою засобів спілкування (не говорячи вже про архаїчну) жести грали порівняно більшу роль, ніж ми це можемо уявити на основі власного життєвого досвіду. У багатьох культурних традиціях існували відпрацьовані системи жестів (наприклад, у деяких чернечих орденах і дерв шів, які давали обітницю мовчання), що не поступаються сучасній мові жестів глухонімих. [електрон. ресурс. – режим доступу: http://surdopedagogika.com/zesty.htm ]

Комунікативний процес реалізується за допомогою певних засобів — знакових систем. Їх поділяють на вербальні (лат. verbalis — словесний) та невербальні (безсловесні). Невербальна комунікація відбувається, як правило, неусвідомлено, мимовільно. Здебільшого люди контролюють своє мовлення, але на підставі аналізу їх міміки, жестів, інтонації можна оцінити правильність, щирість мовної інформації.

До засобів невербальної комунікації належать:

а) статична експресія — фізіогноміка (експресія обличчя й фігури, зумовлена будовою тіла); артефекти (прикраси, манера одягатися, зачіска, косметика); система запахів (природні, штучні); б) динамічна експресія — текесика (система дотиків, потиску руки, поплескування); просодика (характеристика голосу, темп, тембр, висота, гучність, наголошування, акцент); екстралінгвістика (використання пауз, покашлювання, сміху, позіхань, плачу); кінесика (комунікативно значущі рухи); виражальні рухи (міміка, жести, пантоміміка, постава, поза, хода); контакт очей (спрямованість руху, частота контакту, тривалість); авербальні дії (дії з предметами, тілесні рухи — почісування, потирання рук). [електрон. ресурс. – режим доступу: http://surdopedagogika.com/zesty.htm ]

Міжособистісний простір: а) дистанція; б) взаємне розміщення під час спілкування.

Не всі з цих засобів рівнозначні, проте кожен з них легко зчитується співрозмовниками, підсилюючи або нейтралізуючи враження від слів і дій. [електрон. ресурс. – режим доступу: http://surdopedagogika.com/zesty.htm ].

Встановлено, що «шляхом вербальних засобів передається лише 7% інформації, за рахунок звукових засобів (включаючи тон голосу, інтонацію звуку) — 38%, невербальними засобами — 55%». (Див. додаток В.) [Бєліков 1983, с.245]

Питання семантики жестів стають особливо значущими при міжнаціональному спілкуванні. Помилки в інтерпретації відбуваються в основному при формальному збігу: подібному жесту надається те значення, яким він володіє у своїй культурі. Нерідкcні випадки, коли однаковим жестам у різних культурах надається різне значення. Наприклад, відкрита долоня в Греції означає образу. Для іспанців, греків і італійців образливим є жест доторкання до мочки вуха. А в Португалії цей жест означає, що людина не розчула сказанного. [електрон. ресурс. – режим доступу: http://surdopedagogika.com/zesty.htm]

Особлива «цінність» невербальних засобів у порівнянні з мовою полягає в тому, що вони більш природні й меншою мірою знаходяться під контролем свідомості, тому бувають більш правдиві в плані відображення почуттів і відносин. Це надає право говорити про можливий пріоритет невербальних засобів над мовними в передачі характеру спілкування, відносин домінування — підпорядкування, соціального статусу «вище — нижче», які звичайно словами не позначаються. [електрон. ресурс. – режим доступу: http://surdopedagogika.com/zesty.htm]

Процес вербальної комунікації відбувається завжди у деякій конкретній ситуації, що містить множину факторів, які мають значення для змісту самої комунікації. Так, будь-який діалог, наприклад, завжди “прив'язаний” до конкретних осіб з особливостями їхнього голосу, міміки, до контексту - теми розмови і т. д. Всі ці умови перетворюють загальну схему комунікації в мовленнєвий акт з участю власних мовних факторів, наприклад, речення з його структурою у взаємодії з усіма такими побічними факторами, як психічний стан мовця, його манера жестикуляції, присутність сторонніх осіб (що може бути причиною вживання “натяків” і т. д.). Як бачимо, людське мовлення супроводжують невербальні (несловесні) системи знаків. Саме невербальні знаки зумовлюють найбільшою мірою відмінність між усним і писемним мовленням. Якщо в писемному мовленні є лише один канал інформації (текст), то усне мовлення має два канали інформації: текст (висловлювані слова) та інтонація, міміка, жести тощо. Другий канал є надзвичайно вагомим при спілкуванні. Отже, вивчення процесів вербальної передачі інформації завжди повинне спиратися як на мовні, так і на немовні фактори. [електрон. ресурс. Режим доступу http://surdopedagogika.com/zesty.htm]

У живе мовне спілкування вплетено множину обставин, які супроводжують як ціле висловлювання, так і його фрагменти, причому всі немовні фактори грають допоміжну роль у спілкуванні, мова ж - головну: для неї завжди відкрита можливість використовувати для спілкування лише власні мовні засоби. В даному випадку не розглядаються два явища, що можуть свідчити про трохи іншу роль немовних факторів: 1) мова глухонімих, де сукупність жестів і символів може трактуватися і як первинна (власне мовна), і як вторинна система (код-замінник); 2) мова жестів у деяких народів, яка, проте, не може розглядатися як символічна система вторинного походження, що існує на базі природної мови. Незважаючи на перехідний характер зовнішніх обставин, існують деякі стереотипи ситуацій, які супроводжують той чи інший конкретний зміст акту комунікації. [електрон. ресурс. – режим доступу: http://surdopedagogika.com/zesty.htm]

Об’єктом курсової роботи є невербальні засоби комунікацій мови.

Предмет курсової роботи – мова жестів як один із невербальних засобів комунікацій мови.

Мета полягає у всебічному розкритті знань про спеціальне письмо, яке дає змогу позначати літери, а також слова жестами; у ґрунтовному з`ясуванні мови жестів для обміну інформації між людьми як із вадами голосових зв'язок і слуху, так і людьми без них.

Завдання курсової роботи:

1. поглибити знання про мову жестів;

2. розширити поняття про невербальні засоби спілкування;

3. виробити вміння інтерпретувати мову жестів;

4. вказати на значення невербальних засобів спілкування.

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що, як встановлено психологами, в процесі спілкування людей від 60 до 80% повідомлення доноситься за рахунок невербальних засобів вираження, і тільки 20-40% інформації передається за допомогою вербальних засобів.

Також особливістю мови рухів тіла є те, що її виявлення обумовлене імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти мові вербального способу спілкування, більше ніж звичайній. Мову рухів тіла можна підроблювати, але на дуже короткий час, оскільки незабаром організм мимоволі передасть сигнали, що суперечать його свідомим діям.

Хотілося б відзначити, що підробляти і наслідувати мові тіла протягом довгого періоду часу важко, але корисно навчитися використовувати позитивні, відкриті жести для успішного спілкування з іншими людьми, і позбавитися від жестів, що несуть негативне забарвлення.

Методи дослідження: емпіричний та теоретичний.

Теоретичне значення: результати курсової роботи можуть бути корисні на практичних заняттях та семінарах не тільки із філологічних дисциплін, але й на дисциплінах, споріднених із психологією та педагогікою.

Практичне значення: результати дослідження можуть бути ефективно використані під час педагогічної практики, а також у майбутній професійній діяльності.

Структура та обсяг курсової роботи. Робота містить вступ, 2 розділи, висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг – 33 сторінки. Список джерел налічує 27 позицій.