1. Принцип модульності

Під модулем розуміють функціонально закінчений елемент системи, виконаний у відповідності з прийнятими міжмодульними інтерфейсами. Модуль допускає можливість замінити його іншим модулем при наявності заданих інтерфейсів. Способи відокремлення складових частин ОС в окремі модулі можуть суттєво відрізнятися, але частіше всього розподіл відбувається, за функціональною ознакою.

Принцип модульності відображає технічні і експлуатаційні властивості системи. Найбільший ефект від його використання досягається у випадку, коли принцип поширюється одночасно на операційну систему, прикладні програми і апаратуру.

2. Принцип функціональної вибірковості

В ОС виділяється деяка важлива частина модулів, які мають постійно знаходитися в операційні пам’яті для більш ефективної організації обчислювального процесу. Цю систему в ОС називають ядром, тому що це основа системи. При формуванні складу ядра слід враховувати дві вимоги. Кількість модулів має бути такою, щоб об’єм пам’яті, зайнятий ядром, не був надто великим. До складу ядра входять модулі по керуванню, засоби по переведенню програм із стану обчислення в стан очікування, готовності і назад, засоби по розподілу таких основних ресурсів як оперативна пам’ять і процесор. Крім програмних модулів, що входять до складу ядра і постійно знаходяться в оперативній пам’яті, може бути багато інших програмних модулів, які отримали назву транзитних. Транзитні програмні модулі завантажуються в ОП тільки при потребі і при відсутності вільного простору можуть бути замінені іншими транзитними модулями.

3. Принцип генерованості ос

Основне положення цього принципу визначає такий спосіб вихідного представлення центральної системної керуючої програми ОС (її ядра і основних компонентів, які мають постійно знаходитися в оперативній пам’яті), який дозволив би настроювати цю систему супервізорну частину, виходячи із конкретної конфігурації конкретного обчислювального комплексу і кола вирішуваних задач. Ця процедура проводиться рідко, перед достатньо тривалим періодом експлуатації ОС. Процес генерації здійснюється за допомогою спеціальної програми-генератора і відповідної вхідної мови для цієї програми, яка дозволяє описувати програмні можливості системи і конфігурацію машини. В результаті генерації отримуємо повну версію ОС. Згенерована версія ОС представляє собою сукупність системних наборів модулів і даних.

Принцип модульності позитивно проявляється при генерації ОС. Він суттєво спрощує настройку ОС на потрібну конфігурацію системи. В наш час принцип генерованості ОС використовується при роботі з Linux. В цій UNIX – системі є можливість використовувати не тільки будь-яке готове ядро ОС, а і самому згенерувати (скомпілювати ) таке ядро, яке буде оптимальним для даного ПК і вирішуваних на ньому задач. Крім генерації ядра в Linux є можливість вказати і набір підвантажуваних драйверів і служб, тобто частина функцій може реалізуватися модулями, що безперервно входять до ядра системи, а частина – модулями, що мають статус підвантажуваних, транзитних.

В інших сучасних поширених ОС для ПК конфігурування ОС під відповідний склад обладнання здійснюється на етапі інсталяції, а потім склад драйверів і зміна деяких параметрів ОС може бути здійснене шляхом редагування конфігураційного файла.