46. Види інструктажів

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

— з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову

роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та посади;

— з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство

і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують

інші роботи для підприємства;

— з учнями та студентами, які прибули на підприємство для

проходження виробничої практики;

— у разі екскурсії на підприємство;

— з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які

навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих

закладах освіти при оформленні або зарахуванні до закладу освіти.

47. Стажування (дублювання) та допуск працівників до самостійної роботи

Стажування — набуття особою практичного досвіду виконання виробничих завдань і обов’язків на робочому місці підприємства після теоретичної підготовки до початку самостійної роботи під безпосереднім керівництвом досвідченого фахівця.

Дублювання — самостійне виконання працівником (дублером) професійних обов’язків на робочому місці під наглядом досвідченого працівника з обов’язковим проходженням протиаварійного і протипожежного тренування.

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих працівників пройти стажування протягом 2- 5 змін або дублювання протягом не менше 6 змін.

Допуск до стажування(дублювання) оформляється наказом( розпорядженням) по підприємству (структурному підрозділу)» в якому визначаються тривалість стажування(дублювання) та зазначається прізвище працівника, відповідального за проведення стажування, дублюванням). Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування(дублювання), а також його тривалість визначаються роботодавцем відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці.

Тривалість стажування(дублювання) залежить від стану і характеру роботи, а також від кваліфікації працівника. Роботодавцю дається право своїм наказом звільняти від проходження стажування(дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше трьох років, або переводиться з одного цеху в інший на аналогічну за характером роботу чи обладнання.

У процесі стажування працівник повинен закріпити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з ОП; оволодіти навичками поведінки у нормальних і аварійних ситуаціях; засвоїти методи безаварійного керування технологічними процесами і обладнанням.

Після закінчення стажування (дублювання) та при задовільних результатах перевірки знань наказом роботодавця) або керівника структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі

48. Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки виробничого характеру, основні причини інциденти та невідповідності

Травма — це порушеність анатомічної цілісності організму людини, або його функцій внаслідок дії чинників зовнішнього середовища.

Виробнича травма - не травма що сталася внаслідок дії виробничих чинників.

Виробничий травматизм - це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

Нещасний випадок на виробництві раптове погіршення стану здорова V — чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов’язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Професійне захворювання (хвороба)- не патологічний (хворобливий) стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму або дією шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності. Крім виробничого травматизму (промислового, сільськогосподарського) розрізняють ще невиробничий (побутовий, транспортний, спортивний іа інший). Залежно від травмуючого чинника травми поділяються на механічні (переломи, рани, забої), термічні (опіки, теплові удари, обморожування), баротравми (у зв’язку з різкою зміною атмосферного тиску), електротравми, хімічні (опіки, гострі отруєння), біохімічного походження (викликані мікро та макро організмами), радіоактивного характеру, комбіновані, психофізіологічні (спричинені неврозами, депресіями, тощо).

За тривалістю травмуючих факторів травми поділяться на гострі та хронічні, а за важкістю — мікротравми, легкі, важкі, та зі смертельним наслідком. Вони можуть бути одиничними та груповими , коли травмується два і більше працівників одночасно однією причиною.

За страховою ознакою травми поділяються на виробничі та невиробничі. Виробничі травми - це травми які, стались лід час виконання роботи за нарядом, за розпорядженням адміністрації. Травма не вважається виробничою,якщо потерпілий виконував роботу без дозволу адміністрації.

Причини травматизму та профзахворювань можна поділити на технічні (пов’язані з недосконалістю технологічного процесу, конструктивними недоліками, низьким рівнем механізації, шкідливістю оброблюваного матеріалу тощо), організаційні (залежать від рівня організації праці), санітарно-гігієнічні (пов’язані з перевищенням рівня запиленості та загазованості повітря робочої зони, поганим освітленням, надмірним шумом і вібрацією тощо),

психофізіологічні (фізичні та нервово-психологічні та фізичні фактори переважно призводять до травм, тоді як теплові, хімічні, біологічні та психофізіологічні у більшості випадків зумовлюють захворювання.

Будь-яка травма що сталася на виробництві, підлягає розслідуванню. Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань і аварій на виробництві затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011р. №1232

Відповідно до Класифікатора травми за ступенем тяжкості розподіляються на 2 категорії: тяжкі і легкі. Медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит роботодавця лікарсько-експертні комісії лікувально-профілактичного закладу де лікується потерпілий.