- •11. Гдк, її нормативи.
- •12. Сумарна дія забруднювачів.
- •13. Гдв (граничнодопустимі викиди).
- •14. Типи шкідливості підприємств та розміри санітарно-захисних зон.
- •15. Екологічні ситуації.
- •16. Основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища.
- •17. Види забруднювачів та їх класифікація.
- •18. Фізичні, хімічні, біологічні та механічні забруднення.
- •19. Матеріальні та енергетичні забруднення
- •20. Шумове, вібраційне, радіаційне, електромагнітне забруднення довкілля.
14. Типи шкідливості підприємств та розміри санітарно-захисних зон.
Санітарно-захисна зона — спеціально організована територія, яка встановлюється від джерела шкідливості (в тому числі від джерела забруднення атмосфери) до межі жилої забудови, ділянок оздоровчих установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших прирівняних до них об'єктів з метою зменшення шкідливого впливу цих підприємств на здоров’я людини..
Їх розташовують з підвітряного боку підприємств і засаджують деревами та чагарниками. Вони мають вигляд парків чи лісопарків. У цих зонах можна розміщувати адміністративно службові приміщення, склади, гаражі, лазні, торгові центри.
За розмірами розрізняють 5 класів СЗЗ, які встановлені в залежності від класу шкідливості певного підприємства: 1-й – 1000м; 2-й – 500м; 3-й – 300м; 4-й – 100м; 5-й – 50м.
До першого класу належать хімічні, нафтопереробні, паперово–целюлозні, металургійні, алюмінієві та мідеплавильні заводи; до другого – цементні, акумуляторні, гіпсові, вапнякові та азбестові заводи; до третього класу належать підприємства з виробництва керамзиту, скловати, , заводи залізобетонних виробів, асфальтобетонні, кабельні заводи; до четвертого – підприємства металообробної промисловості, машинобудівні заводи, електропромисловість; до п‘ятого – підприємства легкої промисловості, консервні, електролампово-ліхтарні заводи.
Санітарно – захисні зони не повинні використовуватися для розміщення шкіл, зон відпочинку, лікарень. Вони мають бути озеленені і упорядковані.
15. Екологічні ситуації.
16. Основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища.
Основними джерелами антропогенного забруднення середовища є виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, сотні тисяч котельних, хімічні, нафтопереробні заводи, цементні, целюлозно-паперові підприємства, екстенсивне перехімізоване сільськогосподарське виробництво, військова промисловість і військові об’єкти, автотранспорт і інші види транспорту, гірниче виробництво). Вони забруднюють довкілля сотнями токсичних речовин, шкідливими хімічними полями, шумами, вібраціями, теплотою.
17. Види забруднювачів та їх класифікація.
Поняття забруднення. Класифікація забруднень довкілля
Під забрудненням навколишнього середовища розуміють надходження в біосферу будь-яких твердих, рідких і газоподібних речовин або видів енергії (теплоти, звуку, радіоактивності і т. п.) у кількостях, що шкідливо впливають на людину, тварин і рослини як безпосередньо, так і непрямим шляхом.
Безпосередньо об'єктами забруднення (акцепторами забруднених речовин) є основні компоненти екотопу (місце існування біотичного угруповання):
атмосфера,
вода,
ґрунт.
Опосередкованими об'єктами забруднення (жертвами забруднення) є складові біогеоценозу:
рослини,
тварини,
гриби,
мікроорганізми.
Втручання людини в природні процеси в біосфері, котре викликає небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за наступними видами забруднень:
інгредієнтне забруднення - забруднення сукупністю речовин, кількісно або якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт - складова частина складної сполуки або суміші);
параметричне забруднення пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища - одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості);
біоценотичне забруднення полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;
стаціально-деструкційне забруднення (стація- місце існування популяції, деструкція - руйнування) викликає зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.
Фахівці по різному класифікують забруднення природного середовища, в залежності від того, який принцип беруть за основу класифікації, зокрема - за типом походження, за часом взаємодії з довкіллям, за способом впливу.
