
- •Розкрийте місце метафізики в системі філософського знання.
- •Дайте визначення предмету метафізики та поясніть його особливості.
- •Покажіть яке з двох понять: Буття або Ніщо, має пріоритет в європейській культурі. (євр. К-ра???)
- •Розкрийте співвідношення категорій “буття”, “сутність”, “дійсність”.
- •Дайте визначення та розкрийте філософське значенння поняття субстанції.
- •Розкрийте сутність та дайте критичну оцінку матеріалізму як філософського світогляду.
- •Дайте визначення філософського поняття матерії та покажіть, в чому проблема цього визначення.
- •Розкрийте сутність та дайте критичну оцінку філософського ідеалізму, вкажіть його головні види.
- •Розкрийте значення ідеї як філософської категорії.
- •Розкрийте зміст понять „ідея” та „ідеал”.
- •Розкрийте суть проблеми ідеального. Покажіть місце ідеального в природі і суспільному житті.
- •Дайте визначення принципу телеології та розкрийте його зв’язок з філософським ідеалізмом.
- •Покажіть філософське значення проблеми співвідношення буття і свідомості та вкажіть головні способи її вирішення.
- •Розкрийте структуру і головні функції свідомості.
- •Розкрийте співвідношення свідомості і самосвідомості. Вкажіть головні функції самосвідомості.
- •Розкрийте співвідношення понять „свідомість”, „душа”, „дух”.
- •Розкрийте сутність психофізичної проблеми та покажіть головні способи її вирішення.
- •Розкрийте зміст антиномії духовної свободи та природної необхідності, покажіть головні способи її розв’язання.
- •Розкрийте філософське і наукове значення принципу детермінізму.
- •Розкрийте зміст та філософське значення поняття причинності.
- •1.Розкрийте співвідношення необхідності і випадковості. Поясніть, що таке фаталізм.
- •Розкрийте зміст і співвідношення позитивної і негативної свободи.
- •Обґрунтуйте необхідність ідея Бога (Абсолюту) в структурі філософського світогляду.
- •Розкрийте сутність онтологічного доведення буття Бога.
- •Розкрийте особливості космологічного аргументу.
- •Головні аргументи атеїзму, за працею Нагеля „Атеїстична критика віри в Бога”.
- •Фройд про психологічну природу релігійних ідей („Майбутнє однієї ілюзії”).
- •О. Лосєв: свідомість і буття, душа і тіло (за працею „Діалектика міфу” ).
- •С. Франк про особливості ідеального (за працею „Духовні основи суспільства”).
- •Праця п. Юркевича „Ідея”: специфіка ідеї як форми мислення.
- •Визначення філософської категорії „матерія” в праці в.І. Леніна „Матеріалізм і емпіріокритицизм”.
- •Аристотель. «Метафізика»: предмет першої філософії.
- •Платон. „Держава”: філософське значення міфу про печеру.
- •Д. Берклі про філософський зміст поняття матерії („Трактат про принципи людського знання”).
- •Аналіз першої матерії в праці ф.Бекона „Про витоки і начала”.
- •Р. Декарт про місце метафізики в системі філософії (за працею „Принципи філософії”).
- •Питання про Ніщо в праці Гайдеґґера „Що таке метафізика ?”
- •Діалектика буття і ніщо в „Логіці” Гегеля.
- •Діалог Платона “Софіст”: філософська суперечка про буття.
- •Діалог Платона “Софіст”: проблема співвідношення буття і небуття.
- •Поняття матерії в праці Гольбаха „Система природи”.
- •К.Маркс, ф. Енгельс про співвідношення буття і свідомості в праці „Німецька ідеологія”.
Розкрийте значення ідеї як філософської категорії.
Розкрийте зміст понять „ідея” та „ідеал”.
Поняття ідеї – центральне для будь-якої ідеалістичної системи. В історії філософії сформувались 2 відмінні й прямо протилежні підходи до його визначення:
1) як метафізична сутність, як форма істинного буття,
2) як суб’єктивний образ, створюваний свідомістю.
Буквально слово ідея означає зоровий, наочний образ речі.
Починаючи з Платона, ідеї мислиться як умоглядні сутності, що є прообразами, ідеальними зразками реальних, чуттєвих речей. Ідеї тут набувають онтологічного значення як форми істинного, довершеного буття, як саме це буття в його істині.
Аристотель мислив ідею як формоутворювальне начало.
Неоплатонізм – як еманацію вищого світового начала.
Середньовічне християнство – як «божественну думку».
Починаючи з Декарта і Локка, вона набуває значення суб’єктивного образу речі, уявлення, через яке ця річ представлена в мисленні людини.
Кант закликав відновити це поняття, зберегти за терміном ідея його початкове значення і не плутати її з різними видами уявлень.
У Гегеля ідея також розглядається передусім як поняття, але це таке поняття, в якому і через яке досягається єдність мислення і буття, суб’єкта і об’єкта, самого поняття і реальності.
В свою чергу ідеальне – це буття речей з погляду їхньої внутрішньої єдності, те в бутті, що не залежить від простору і часу і в чому всі просторово-часові відмінності і розрізнення втрачають сенс. Ідеальне – буття невидиме, не надається чуттєвому сприйняттю і схоплюється, осягається лише розумом. Ідеальне – родове буття, воно – те спільне, що пов’язує одиничні речі узами роду, та завдяки чому вони належать до одного класу речей. Це – прекрасне як таке або сама прекрасність, через яку безліч речей утворює світ прекрасного.
Створені нами або віднайдені в самому житті «ідеальні» речі, явища перетворюються на норму, стають зразками, тим мирілом, за допомогою якого ми вимірюємо й оцінюємо всі наші вчинки, ті або ті явища суспільного та природного життя.
Поняття ідеального в такому значенні близьке до поняття ідеалу. Ідеал – зразок, прообраз, поняття, що виражає максимум довершеності, досконалості у своєму роді, він – найвища мета людських устремлінь. Він виконує роль взірця, до якого прагне людина і за яким вона оцінює себе і свою діяльність.
Розкрийте суть проблеми ідеального. Покажіть місце ідеального в природі і суспільному житті.
Прагнення обмежити царину ідеального сферою нашої психіки, свідомості, потрактувати його як явище суто психологічне назагал характерні для прихильників матеріалістичної філософії, до такого рішення схиляються і представники емпіризму. В радянській філософії стосовно природи ідеального свого часу розгорнулася полеміка між різними представниками філософії діалектичного матеріалізму.
Д.Дубровський, І.Нарський наполягали, що ідеальне – явище психологічне, що це – загальна ознака свідомості і будь-які спроби уявляти ідеальне поза цією свідомістю – чистої води ідеалізм.
Е. Ільєнков, М. Михайлов доводили, що ідеальне існує поза індивідуальною психікою і має для неї значення об’єктивної реальності. Такими є суспільні норми поведінки, правила і принципи моралі. Закони логіки тощо. Реально вони існують як вироблені суспільною практикою форми колективної діяльності й створюваної нею культури.
На думку, М. Ліфшица, природа також не чужа ідеї, і в самій природі ми знаходимо ідеальні форми, навколо яких розгортаються природні процеси. В матеріальному світі також існують цілісні утворення, певні вузли відношень або самим життям відкарбовані типи, до яких тяжіють у своєму розвитку природні явища.
Як зазначав С. Франк, ідеальне – це якийсь загадковий «третій рід буття, що не збігається ані з матеріальним, ані з психічним буттям».