5. Дайте визначення та розкрийте філософське значенння поняття субстанції.

Субстанція – розвинуте поняття сутності. І в такому значенні вона – головна проблема і предмет метафізики.

Субстанція – філософська категорія для позначення кінцевої основи різноманітних форм буття. Визначальна риса субстанції полягає в тому, що вона є буттям у собі, тобто самостійна у своєму існуванні. Це так річ, яка у своєму існуванні не залежить від чогось іншого, буття якої не закорінене в іншій реальності і яка, навпаки, є носієм різноманітних властивостей та атрибутів. Інші буття перебувають у ній, вона ж не перебуває в іншому.

Основоположник новоєвропейської філософії Р.Декарт, який дотримувався традиційних поглядів на поняття субстанції, давав їй таке визначення: «субстанція – це річ, яка існує так, що не потребує для свого існування нічого, крім самої себе».

Поняття субстанції в новій філософії якнайповніше було розвинуто Б.Спінозою, який зазначав, що субстанція – це річ, яка існує і уявляється (пізнається) сама через себе – субстанція як причина самої себе.

Таким чином, наведемо класичний аргумент щодо необхідності введення поняття субстанції: неможливо, щоб кожний випадок дійсного буття був частиною іншого буття і визначався до існування зовнішніми причинами, оскільки в такому разі він, у свою чергу, перебував би в ще іншому і визначався би ще іншими причинами, і так далі до нескінченості. Перетворюючись на щось виключно відносне і залежне, ніщо не мало б власного буття, ніщо не існувало б реально, не було б дійсним. Саме тому субстанція і розглядається метафізикою як основа всякого буття.

Аналізуючи класичне поняття субстанції, Норріс Кларк вирізняє 4 важливих його положення:

1) субстанція має здатність існувати в собі, а не як частина якогось іншого буття,

2) субстанція виступає єднальним центром різноманітних атрибутів і властивостей,

3) субстанція – буття, яке зберігає свою тотожність упродовж усього процесу змін, вона є єднальним центром буття у часі і, отже, метафізичною основою тривання,

4) субстанція має внутрішню орієнтацію до самовираження і дії.

Залежно від розуміння самої субстанції в історії філософії сформувалися різні типи онтології – дуалізм, монізм, плюралізм.

Залежно від розуміння самої субстанції в історії філософії сформувалися різні типи онтології – дуалізм, монізм, плюралізм.

Метафізичні вчення Декарта, Спінози - класичні зразки онтологічного дуалізму і монізму.

Дуалістична філософія Декарта побудована на протиставленні двох метафізичнх начал: матеріальної природи і духу, душі і тіла. Кожна з цих сфер буття існує сама по собі і не потребує іншої. Але субстанційний дуалізм продовжує досить складну проблему взаємодії цих двох субстанцій у складі світового цілого, зокрема взаємозв’язку душі і тіла, поєднаних у людській особі.

Моністична філософія Спінози була до певної міри реакцією на проблеми, породжені дуалізмом Декарта. Спіноза доводив, що визначення двох або більше субстанцій суперечить самомму поняттю субстанції, оскільки таке визнання фактично обмежує її безконечність і довершеність. Реально існує лише одна божественна субстанція, що є основою буття всіх різноманітних, у тому числі протилежних, явищ світу, вона виражає єдину і незмінну природу речей, а вони розглядаються ним лише як її стани, або модуси.

Плюралістична філософія Ляйбніца: у світі існує незчисленна кількість субстанцій.

Відмінності між речами мають реальний зміст, тому їх не можна розглядати лише як скороминущі модифікації якоїсь загальної для всіх субстанції. Субстанцій мусить бути стільки, скільки у світі існує якісно відмінних речей. Субст. не може бути загальною, вона завжди одинична, індивідуальна, а кожне одиничне буття - субстанційне. Поняття індивідуальної субст. - монади, розвинуте ним, підкреслює онтологічну цінність індивідуального буття. Лише воно є реальним.

Персоналізм - субстанція конкретизується у понятті особи.