2. Дайте визначення предмету метафізики та поясніть його особливості.

Метфізика як філософська дисципліна доводить розрізнення видимого і реального,феноменального і ноуменального до певного логічного висновку.

Метафізика-наука про граничні умови реального буття сущого та принципи його істинного знання

Основний предмет метафізики-буття,яке визначається як повнота та єдність всіх видів реальності:об’єктивної, фізичної, суб’єктивної, соціальної,віртуальної.

За Гайдегером предмет метафізики- істина сущого як у його загальному так і у його видимому.

Ще один предмет розгляду метафізики-перша причина,ідея ідей,Бог богів.

Предмет метафізики не є даним, допоки не виявляє себе у виконанні метафізичного мислення.

Метафізика є спробую подивитися на світ «очима Бога».

3. Покажіть яке з двох понять: Буття або Ніщо, має пріоритет в європейській культурі. (євр. К-ра???)

Поняття буття – це така загальність, у якій розчиняється все конкретне, особливе, окреме. В цьому сенсі воно і є ніщо всього особливого й окремого. Шукаючи щось спільне у всьому, що тільки існує у цьому світі, ми відкидаємо всі ті властивості речей, які відрізняють їх одна від одної, відволікаємося від них, тобто здійснюємо абстрагування. Буття як абстракція від усього і справді переходить у ніщо.

Безпосередність буття виявляє себе і в безпосередньому характері його відношень із ніщо. В цій безпосередності (не опосередкованості) відношень буття як такого з його цілковитою відсутністю (ніщо) і криються витоки трагедійності всього сущого, проблемність існування як цілого світу, так і кожної окремої речі.

Діалектика буття як логічного визначення полягала в тому, що, долаючи змістовну багатоманітність всього, воно перетворилося на ніщо, і начебто втратило будь-яке позитивне значення. Але буття не є ніщо. Навпаки, воно є його цілковитою протилежністю. На відміну від ніщо, яке є завершеною і безумовною негацією всього сущого, буття має для сущого безумовно позитивне значення і як таке воно є утвердженням усього.

Але якщо заперечити онтологічний статус небуття і зупинитися на твердженні, що є тільки буття, труднощі не зникнуть. Одною з них, наприклад, буде питання про онтологічні підстави самих цих хибних думок, неістинних суджень.

Світ, позбавлений небуття, «врятований» від нього, перетворюється на суцільне буття, в якому зникає будь-яка диференціація, відмінність, багатоманітність. Отже, філософська думка змушена була визнати онтологічний статус небуття, оскільки воно є умовою руху, багатоманітності, світу, творчості і т.п.

Буття і ніщо – це дві крайнощі, які однаковою мірою можуть претендувати на роль абсолютного начала. Вони самодостатні і мають, так би мовити, однакову силу. Між цими крайнощами цілий світ, що постає як постійна боротьба протилежностей. А ніщо, небуття є лише моментом трансформації, зміни, що відбуваються в самому бутті.

4. Розкрийте співвідношення категорій “буття”, “сутність”, “дійсність”.

Категорії – поняття, які виражають єдність, тотожність мислення та буття. Вони – своєрідні сходинки у пізнанні істини, а їх послідовність, на думку Гегеля, має відтворювати цей закономірний рух. Закономірний процес пізнання на загал полягає в тому, що в бутті ми розкриваємо сутність і на підставі цієї сутності пояснюємо різноманітні вияви (явища) буття і, отже, осягаємо їх дійсність. Схематично це виглядає так: буття – сутність – дійсність.

Якщо спробувати конкретніше схарактеризувати закономірність пізнання, то він починається з безпосереднього сприйняття речі, світу, у якому ми фіксуємо їх буття, якісні та кількісні характеристики та зв'язок між ними – міру. Міра – конкретний образ буття, в якому діалектично поєднуються такі його категоріальні визначення, як кількість і якість. Але подальший рух пізнання виявляє, що безпосередньо сприйняте буття – лише видимість, що за ним стоїть справжня реальність або сутність. Сутність в свою чергу не існує ізольовано від буття, вона пов’язана з ним, визначає його, виявляється в ньому. Отже, щодо буття сутність виконує подвійну роль: з одного боку, вона заперечує його (є запереченням буття в його безпосередності), а з іншого – є його підставою. Буття, опосередковане сутністю, виступає як існування.