23. Обґрунтуйте необхідність ідея Бога (Абсолюту) в структурі філософського світогляду.

З метафізичної точки зору, реальне буття – це найдосконаліше, що може бути. Бог – і є та найвища досконалість, Абсолют, найвища реальність, через яку й існують всі речі та явища. Це те, що у своєму бутті ні від чого не залежить, існує лише завдяки своїй власній природі.

Але філософія прагне не тільки ствердити, що саме Бог є такою першою причиною, а й намагається визначити Його за допомогою логічних категорій, а тут вже виникають певні проблеми. При раціональному ставленні до Бога, він перетворюється на абстракцію, яка є недійсною. Тут вже маємо границю, яка розмежовує філософію та теологію.

Бог — це надприродна, верховна, духовна субстанція або єство, творець та керівник Всесвіту, начало, першопричина всього буття, всіх речей, їхньої діяльності й рушійної сили.

Але існують різні погляди-течії.

При раціональному ставленні до Бога, він перетворюється на абстракцію, яка є недійсною. Тут вже маємо границю, яка розмежовує філософію та теологію. Остання, хоча і має різні прояви та характер своїх течій, займається розумінням самого Бога, аналізує Його відношення зі світом.

Атеїзм - система поглядів, які заперечують віру і надприродні сили.

Теїзм стоїть на засадах Бога як духовної особистості, безкінечної самосвідомості, Він єдиний, індивідуальний, самосущий.

Деїзм розуміє Його як деякий безособовий початок, першопричину світу.

У пантеїзмі маємо справу також з безособовим початком, який ототожнюється тут з природою. Пантеїзм має три течії:

а) натуралістичний і матеріалістичний пантеїзм, якщо сказати "Бог є світ", тобто в даному випадку Бог розчиняється в природі і зникає як надсвітова Особистість;

б) ідеалістичний пантеїзм виражається у формулі: "світ є Бог", тобто розчиняється вже не Бог в природі, а природа в Богові, і сам світ стає чимось примарним, тимчасовою властивістю Божества, Його вираженням. Цю точку зору добре виразив Дж. Бруно: "Природа не що інше, як Бог в речах".

в) якщо зв`язку "є" розуміти як тотожність, як знак рівності, отримаємо форму пантеїзму, яку відстоював Спіноза.

В панлогізмі Бог як духовна основа світу ототожнюється з логічною ідеєю, визначення якої (категорії) становлять внутрішню сутність усіх природних і суспільних явищ.

- Про Бога: Коли все буття тимчасове, відносне, таке, що існує лише в певному відношенні, у певних межах і за певних умов, то це означає, що воно може і не бути. А звідси логічно постає питання: Яким чином, завдяки чому воно все-таки існує? Позитивна відповідь можлива лише тоді, коли попри всю мінливість існування в ньому є щось неминуче, таке, що завжди є, існування чого не залежить від обставин простору і часу, тобто абсолютне, безвідносне, вічне буття. А це і є Бог. „Питання про буття послідовно веде до питання про Бога.”(Е.Корет) Абсолют (лат. Absolutus) означає безвідносне, безумовне, необмежене буття, буття, що утворює вічну і незмінну основу світу. Бог є остання (найвища) реальність, через яку і в якій решта речей і явищ має опертя для власного існування, свою бодай відносну реальність. Філософський, метафізичний зміст поняття Бога = абсолютне, безумовне, необхідне буття. Якщо науку цікавлять лише певні умови і підстави, якщо вона обмежується з’ясуванням найближчих причин того чи іншого явища, філософія прагне довести цю справу до кінця, вона намагається якнайповніше задовольнити вимоги розуму щодо пошуку причин і підстав існування сущого і тому порушує питання про його граничні підстави – умови існування всього сущого і таки чином логічно приходить до поняття Безумовного. З погляду логіки нескінченний ряд умов може бути завершений лише через безумовне. Ряд умов може бути вичерпаний не кількісно, а якісно, шляхом переходу до нової, вищої порівняно з ним категорії.

- В контексті унівесуму (як предмету суб’єктивації при побудові світогляду як системи координат): Сам факт існування дещо з необхідністю передбачає існування світу, всієї сукупності умов, через які воно є: „Якщо дано Зумовлене, то дано й усю суму умов, а з ними й Безумовне як таке.”(І.Кант) Структура філософської проблеми: дещо – світ (система умов) – безумовне. Завдяки поняттю безумовного множина існувань перетворюється на універсум, стає світом. „Світ є вся дійсність у цілому.”(О.Лосєв) Безумовне (абсолютне) є необхідною основою тих логічних зв’язків і відношень, які ми встановлюємо між речами. Без цієї основи логічні відношення тих-таки причин і дій, зумовленого й умови стають неможливими, адже зникає підстава самого розрізнення цих сторін відношення. Абсолют у системі філософських міркувань постає передусім як основа логічної впорядкованості світу, як логос. Таким чином людина, будучи частиною універсаму, здатна поставити себе у відношення до нього як цілого. У своїй свідомості, завдяки мисленню ми здатні до трансценденції, можемо виходити за межі світу і, отже, робити його своїм предметом. Свідомість є нашою здатністю мати своїм предметом образ світового цілого. Світогляд формує образ світу, ті найголовніші смисли і символи, якими опосередковане наше свідоме ставлення до нього.

- „У релігіях Богом іменують те, що у філософії постає як проблема пошуку підстав світу.”(Х.Ортега-і-Гасет) Метафізика є не просто онтологією, а й теологією, за Гайдегером „онто-теологічною сутністю власне філософії.”

- Загальна структура філософського світогляду: світ у цілому ↔ Людина (свідомість, дух) ↔ Бог Отже, для метафізики Бог, як Абсолют, тобто вища логічна категорія, теоретичний принцип, що впорядковує систему філософського світорозуміння, філософського осягнення буття всіх речей і світу. Він не завжди і не обов’язково = живому особистому Богу. Однак внутрішній зв’язок метафізики і теології безперечний.

- Релігійний Бог contra метафізичний Бог: Філософія і релігія є формами світогляду, оскільки мають своїм предметом світ як завершене в собі ціле. Способи усвідомлення Бога різні: в філософії Бог – предмет розумового пізнання, значною мірою є результатом логічних міркувань, виникає з необхідності теоретичного осмислення світу, його логічної цілісної побудови, тоді як у релігії Бог є предметом віри, яка має емоційно-афективну природу. Філософський Бог – мислима трансценденція, абстракція; в релігії Бог – живий Творець, який наглядає, милує і карає, надихає і дає розраду. Існує думка про те, що Абсолютне не може бути предметом раціонального мислення, оскільки Бог несумірний розумові людини і, отже, є незбагненною для розуму реальністю і може бути предметом лише особливого містичного, ірраціонального переживання або віри (зокр. за Н.Кузанським).