18. Розкрийте зміст антиномії духовної свободи та природної необхідності, покажіть головні способи її розв’язання.

Проблема свободи та її відношення до необхідності – одна з найважливіших, наскрізних філософських і світоглядних проблем, вона проходить через усі філософські системи незалежно від їхнього типу або напряму. Ця проблема має різні аспекти і досліджується не тільки філософією. Вона так само є предметом психології, політології, економіки. Вона має к етичну, так і релігійну сторони.

Свобода і необхідність – протилежні, на перший погляд, виключають одна одну. Свобода долає будь-які перешкоди, обмеження, вона не знає примусу, для неї ніщо не є обов’язковим або недосяжним. Необхідність, навпаки означає неминучість якихось подій, їх обов’язків і примусовий характер. Необхідність – те, що неможливо обійти, що має неодмінно статися, або те, що за будь-яких умов відбутися не може. Необхідність обмежує свободу, заперечує її. Там, де необхідність, немає місця свободі, а там, де панує свобода, втрачає силу необхідність.

Протилежність свободи і необхідності пов’язана передусім з протилежністю матеріальної природи і духу. Природа – царство необхідності, тут панують закони, причинно-наслідкові зв’язки. Духовне буття – це сфера доцільної, цілеспрямованої діяльності, і як така вона є свободою.

Свобода, за Декартом, - фундаментальна характеристика людського духу, вона нічим не обмежена і за своїми формальними ознаками наближається до абсолютної свободи Бога. Духовна (внутрішня) свобода в Декарта протиставляється необхідності матеріальної природи. Для нього це різні, субстанційно протилежні сфери буття, між якими немає нічого спільного.

Філософські системи Декарта і Спінози пропонують у цьому питанні 2 протилежні підходи до розв’язання проблеми. Однак аналіз цих підходів показує, що ані протиставлення духовної свободи природній необхідності, ані безпосереднє ототожнення їх не наближають до розв’язання цієї проблеми.

19. Розкрийте філософське і наукове значення принципу детермінізму.

20. Розкрийте зміст та філософське значення поняття причинності.

Детермінізм є вченням про закономірний характер усіх процесів природи і суспільства, в тому числі й психічного життя людини. Згідно з принципом д, всі події в зовнішньому для нас світі, а також акти людської волі є визначеними, детермінованими природною необхідністю або Богом. Незалежних, вільних від такого визначення подій, згідно з цим ученням, у принципі бути не може.

Д завжди був нерозривно пов’язаним з науковим пізнанням, яке від самого початку прагнуло дати об’єктивну, незалежну, від сваволі й суб’єктивних прагнень картину світу.

Повертаючись до принципу д, необхідно зазначити, що він змістово пов'язаний з поняттями необхідності та причиновості. Уявлення про необхідність природних процесів згодом дістало вираження в понятті причиновості (каузальності). Необхідність і розуміють передусім як систему причинно-наслідкових зв’язків, як постійний і непорушний зв'язок причин з їхніми наслідками. Тому детермінізм можна визначити ще як учення про причинову зумовленість усіх речей і явищ.

Слід зауважити, що причин овість, однак, не вичерпує собою складний механізм детермінації, що сам по собі причиновий зв'язок – однобічне відношення. Більш розвиненим є поняття взаємодії, коли наступні події впливають на ту, що їх спричинила.