77.Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента*. У професійному спілкуванні викладача можна виділити два взаємопов’язаних компоненти:

1.         По-перше, це загальні принципи (основа) спілкування, що за-кладаються самим характером суспільного ладу, наслідуванням цінно-стей минулого, в яких реалізується педагогічна діяльність педагога, єдина мета і задачі навчання і виховання.

2.         По-друге, його індивідуальні принципи (основа) спілкування, громадянська позиція, стиль спілкування йомів і засобів, які викладач доцільно, залежно від конкретних умов і можливостей навчання і виховання реалізує у своїй діяльності на ос-нові власних знань, професійного досвіду, здібностей і умінь.

 Оптимальне педагогічне спілкування – це спілкування, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації сту-дента, творчого характеру діяльності, для формування його особисто-сті, забезпечує сприятливий психологічний клімат, попереджує ство-рення психологічних бар’єрів, дозволяє максимально використовувати у навчальному процесі особистісні та професійні якості викладача. Серед викладачів можна виділити притаманні їм рівні спілкування:

Примітивний – в основу ставлення до студента покладено при-мітивні правила і реакції поведінки – амбіції, самовдоволення, зловті-ха. Викладач демонструє свою зверхність. Студент для викладача виступає засобом досягнення мети.

Маніпулятивний – взаємини зі студентом будуються на грі, суть якої полягає у бажанні будь-що виграти, використовуючи різні прийо-ми, лестощі. Студент при цьому є об’єктом маніпуляції. Він заляканий, інфантильний.

Стандартизований – домінує формальна структура спілкуван-ня. Спостерігається слабка орієнтація на особистість; викладач дотри-мується стандартів етикету, але така поведінка є поверховою і, не за-чіпаючи особистісного рівня, реалізується на рівні масок. Студент, са-мостійний об’єкт, відчуває байдужість викладача поза “маскою”, і фак-тично залишається об’єктом маніпуляцій.

Діловий – орієнтуючись на справу, викладач бере до уваги осо-бистісні характеристики студента лише в контексті ефективності діяль-ності. Викладач дотримується стандартів етикету, визнає за студентом право на самостійність. Студент для викладача є значущим залежно від внеску у спільну діяльність. В особистісному житті студент залиша-ється самостійним.

78.Конфлікти у взаєминах «студент – викладач», «викладач-студентська академічна група», їх причини та шляхи конструктивного розв’язання.

Конфлікти типу “викладач–студент”, на думку самих викладачів, найчастіше виникають унаслі-док порушення дисципліни на парі та невчасно виконаних навчальних завдань. Г. І. Козирєв ствер-джує [3], що причинами конфліктів між студентами та викладачами є приниження зі сторони викла-дача, грубість, нестриманість викладачів; необ’єктивність під час оцінки знань; нецікавий викладматеріалу викладачем. Власні спостереження та досвід роботи в різних типах вищих навчальнихзакладів дають можливість констатувати, що більшість конфліктів між студентом і викладачамивиникають через неадекватне оцінювання навчальної діяльності студентів. У такі конфлікти можевтягнутись уся група студентів Основні напрями реалізації виховних функцій у вищій школі.