25. Стагфляція. Аналіз кривої Філіпа

Стагфляція – процес зростання цін, що супроводжується скороченням зайнятості і реального обсягу ви-цтва.

В економ теорії, що виходить з циклічного розвитку економіки простежується зв'язок між інфляцією та безробіттям. Інфляція і безробіття – альтернативні форми макроекономічної нестабільності. Безробіття характерне для спаду в економіці, інфляція – для підйому. Отже оптимальним станом є стан економіки на прир рівні безробіття і незначному рівні інфляції. Ілюстрацією цього стану є крива Філіпса, яка показує зворотну залежність між І та Б. Графік: оу – темп інфляції , ох – рівень безробіття U. F – крива Філіпса. т. N (_n;U_n) – ідеальний бажаний стан, де _n – незначний темп інфляції, _n - прир рівень безробіття. Відрізок вище т.N (б-тя менше природнього) характерний економ бум, але перегрів економіки призводить до і-ції. Відрізок від т.N до нуля – економ спад – зростає б-тя і зменшується і-ція. Відрізок нижче осі ох (<0) – дефляція, що супроводжується високим рівнем б-тя – характерно для глибокої депресії.

23.Інфляція витрат.

У міру того як економічна система рухається від точки Ег до точки Ез, крива сукупної пропозиції рухається за незмінного положення кривої сукупного попиту. Тепер хоча рівень цін продовжує зростати, реальний обсяг виробництва знижується. Та­кий варіант називається інфляцією, спричиненою вит­ратами, оскільки у цьому випадку рівень цін піднімається вгору за рахунок очікування збільшення майбутніх витрат. Спочатку цей термін застосовувався у тих випадках, коли вимоги підвищення заробітної плати об'єднаннями професійних спілок приводили до зростання затрат на випуск продукції того чи іншого підприємства. Тепер цей термін застосовується набагато ширше — практично в будь-якому випадку, коли крива сукупної пропозиції рухається вздовж нерухомої кривої сукупного попиту.

24.Інфляційна спіраль.

Інфляцію затрат з певною мірою наб­лиження можна назвати спіраллю "зар­плата — ціни". Коли, припустимо, в економіці відбувається загальне підвищення цін, то стає неминучим падіння реальних доходів зайнятих. Для того щоб принаймні зберегти незмінним їхній добробут, потрібно підвищити їм грошові доходи, однак при цьому збільшити витрати виробництва, які чинять зростаючий тиск на ціни. Подорожчання товарів і послуг зумовлює черговий перегляд ставок заробітної плати і т. п. Роз­кручується інфляційна спіраль, до того ж з кожним новим витком зупинити її все важче.

Отже, з одного боку, населення, зовсім не причетне до виникнення інфляції, має право розраховувати на максимальне відшкодування нанесених нею збитків; з іншого боку, повна компенсація, очевидно, призведе до того, що на повну потужність запрацює механізм ін­фляції витрат, а це викличе новий скачок цін і відповідно зниження добробуту. Іншими словами, якщо сьо­годні підприємці і держава підвищать грошові доходи населенню, то завтра, ймовірно, воно відчує ще сильні­ший інфляційний удар.

Йдеться про одну із найскладніших проблем сучасної економіки, для розв'язання якої досі не знайдено най­кращого рішення. Якщо в економіці розгортається від­критий інфляційний процес, то поява спіралі "зарплата — ціни" неминуча. Врятувати свої доходи від інфляції затрат вже не можна, так само як і знайти винного, точно встановити, хто саме (профспілки чи підприємці) розкрутили інфляційну спіраль. Проте інтенсивність інфляційного процесу, темпи зростання цін і доходів можуть бути різними. У цій ситуації головне — не допустити неконтрольованого, стрибкоподібного приско­рення інфляції витрат, здатного зруйнувати економіку й одночасно звести до мінімуму неминучі втрати спо­живачів.