30.Розподіл сукупного доходу суспільства.

D_i=C+S.

Величина споживання та інвестицій відносно стабільна за умови, якщо держава не приймає спеціальних дій для їхньої зміни.

Фактори, які визначають динаміку споживання та інвестицій:

1)дохід домогосподарств;

2)накопичене багатство домогосподарства;

3)рівень цін;

4)економічні сподівання;

5)величина споживчої заборгованості;

6)рівень оподаткування;

Нерівність доходів – це нерівний розподіл сукупного виробленого в країні доходу між окремими особами чи сім’ями. Ринкова система спричиняє значну нерівність у розподілі грошового доходу, отже, і в розподілі національного продукту між індивідуальними домогосподарствами. Цю нерівність можна побачити на кривій Лоренца, суть якої полягає в тому, що сумарний відсоток сімей (отримувачів доходу) вимірюється по вісі Х, а сумарний процент доходів – по вісі Y; і чим більше ця крива відхиляється від бісектриси (рівня абсолютної рівності), тим більша нерівність у доходах. Сам коефіцієнт нерівності доходів розраховується за формулою Джимі, суть якого полягає у відношенні рівня нерівності до всього можливого доходу. Він є дуже зручним у порівнянні нерівності між країнами чи регіонами.

Рішення домогосподарств про необхідність заощаджувати ча­стину свого наявного доходу зумовлюється передусім бажанням захистити себе від непередбачуваних обставин (хвороби, нещас­ного випадку, безробіття тощо) або для фінансування запланова­них майбутніх витрат, які потребують значних коштів. Крім того, окремі домогосподарства мають бажання спрямовувати частину свого поточного доходу на здійснення інвестиційних операцій (купівля акцій, облігацій тощо).

Але схильність домогосподарств до заощаджування залежить не лише від їхнього бажання, а й від їхніх можливостей, які ви­значаються рівнем їхнього доходу. Якщо особистий дохід неве­ликий, то схильність до заощаджування є невисокою і тому весь або майже весь наявний дохід спрямовується на споживання У разі високого рівня доходу схильність до заощаджування зрос­тає. Це означає, що на макрорівні та частка наявного доходу до­могосподарств, яка спрямовується на споживання, залежить від рівня диференціації особистих доходів.

Для аналізу рівня диференціації доходів домогосподарств за­стосовують різні методи та показники, але найчастіше — криву Лоренца. Для характеристики розподілу доходу між групами населення існує коефіцієнт концентрації доходів населення, або коефіцієнт Джині. Його нерідко обчислюють на підставі кривої Лоренца як від­ношення площі фігури, яку утворюють бісектриса та крива Лоренца, до площі трикутника, утвореного бісектрисою, горизонтальною віс­сю та правою ординатою. Величина коефіцієнта Джині коливається від нуля до одиниці. Чим вищий ступінь поляризації суспільства за рівнем доходів, тим коефіцієнт Джині ближчий до одиниці. Із вирів­нюванням доходів у суспільстві цей показник прямує до нуля (ну­льове значення показника досягається за абсолютно рівномірного розподілу доходів). Оскільки на нерівномірності розподілу доходів істотно позначаються процеси оподаткування і виплати трансферів, то цей коефіцієнт часто обчислюють на підставі і особистих, і вико­ристовуваних доходів.