26. Стагфляція в теоріях сучасних шкіл макроекон

Стагфляція – процес зростання цін, що супроводжується скороченням зайнятості і реального обсягу ви-цтва. Причини С. по різному трактують кейнсіанці, монетаристи і прихильники школи раціональних очікувань.

Кейнсіанці: крива Філіпса правильно відбиває співвідношення і-ції та б-тя протягом ділового циклу, а порушення цієї закономірності – результат збігу несприятливих обставин. Так стагфляцію 70-х рр. спровокували такі шоки: 1)підвищення цін на нафту в 4 рази на світовому ринку; 2) подорожчання зерна та іншої сг продукції на світовому ринку в результаті неврожаїв і великих закупівель Радянським союзом; 3) девальвація долара і ін світових валют, а також перехід від фіксованого до гнучкого валютного курсу; 4) перехід на початку 70-х рр. від політики «заморожування» цін і з/п до їхньої лібералізації; 5) інфляційні очікування.

Монетаристи: альтернативний зв'язок між і-цією та б-тям існує лише в короткостроковому періоді. В довгостроковому залежності немає – крива вироджується в вертикальну лінію. Якщо в короткостр періоді економіка функціонує на прир рівні б-тя і при низькій і-ції, то спроби уряду зменшити б-тя нижче прир шляхом стимулювання сукупного попиту (G↑) і внаслідок цього зростає рівень інфляції. Як наслідок у робітників-споживачів і підприємців з’являються інфляційні очікування. Граф(,U: F1,F2,F3 – короткострокові, нахилені, F – довгострокова, вертикальна) (Нехай держава ставить за мету скоротити рівень безробіття понад прир, але в короткостр періоді згідно Філіпса це призведе до збільшення рівня і-ції  зменшення реальних доходів.

Т. рац очікувань: згідно цієї теорії крива Філіпса – вертикальна за будь-яких умов – залежності між рівнями і-ції та б-тя немає. Домогос-ва і фірми прогнозують заходи уряду регулювання економіки і протидіють їм (інфл очікування).

27. Соціально-економічні наслідки інфляції

Інфляція, особливо коли вона досягає рівня галопуючої або гіперінфляції, негативно відбивається на всіх сторонах суспільного життя країни. її першими жертвами стають споживачі, яким доводиться страждати від неминучого падіння якості життя. Це виявляється в найрізноманітніших формах.

Знецінення заощаджень. Якщо інфляція виявляється у безперервному загальному підвищенні цін, то найбільшу втрату мають ті, хто тримає заощадження у вигляді готівки, зберігає їх на банківських рахунках або вкладає в облігації. Кожен новий виток зростання цін невблаганно скорочує масу товарів, яку вони здатні придбати. У дещо кращому становищі перебувають власники акцій, які сподіваються нехай і на інфляційне, але все ж підвищення доходів. Найменших збитків зазнають ті, хто встиг помістити заощадження в нерухомість і матеріальні цінності — будинок, машину, земельну ділянку, золото тощо.

За умов інфляції банки можуть зберегти заощадження тільки в тому випадку, коли встановлений ними процент за вкладами дещо перевищує поточний темп зростання цін. Ця різниця має бути не меншою від рівня адаптивних інфляційних очікувань.

Зменшення купівельної спроможності - На зниження життєвого рівня населення країни особливо негативно впливає на поєднання інфляції з різким спадом обсягу виробництва

Через падіння реальної заробітної плати значно звузився платоспроможний попит населення. Це і є важливою причиною зупинення виробництва продуктів найпершої необхідності, дитячого харчування тощо. Якщо й надалі триватиме політика звуження попиту, зниження реальної заробітної плати, то згортання виробництва не зупинити.

Зниження мотивації до трудової та підприємницької діяльності. Організуючи регулювання ринкової економіки, держава покладається в основному на економічні методи (податок

на прибуток, бюджетні субсидії, процент за кредит центрального банку тощо). Об'єктами впливу стають грошові параметри економічної діяльності фірми, споживача, банку — дохід, прибуток, заощадження тощо. Зрозуміло, що таке управління може принести бажані результати тільки в тому випадку, коли грошова система достатньо стійка. Дестабілізуючи її, інфляція автоматично знижує ефективність економічних регуляторів, іноді навіть робить недоцільним саме їх застосування, підштовхує державу до використання інших, адміністративних способів впливу. Іншими словами, інфляція знецінює не тільки гроші, а й всю систему регулювання ринкового господарства, призводить до зниження мотивації підприєм­ницької діяльності.