Функції держави в змішаній економіці
Всі економічні системи, які існують в реальному світі є змішаними (з посиленим впливом держави або ринку). У таких системах держава і ринкова система ділять між собою відповідальність за виконання п’яти економічних функцій:
формування та здійснення правової та соціальної діяльності; підтримання конкуренції на ринках; перерозподіл доходів; перерозподіл ресурсів; стабілізація економіки країни.
Дані економічні функції сприяють зміцненню та спрощення роботи ринкової системи, модифікують чистий капіталізм в напрямку досягнення економічних і соціальних цілей суспільства.
В ході макроекономічного регулювання держава виконує такі економічні функції:
Розробляє та затверджує правові основи економіки. Визначає пріоритети макроекономічного розвитку, тобто виділяє серед макроекономічних цілей ті, які є найважливішими на даному етапі економічного розвитку. Забезпечує нормальні умови для роботи ринкового механізму, в тому числі здійснює антимонопольну політику. Здійснює регулювання економічної діяльності для досягнення поставлених цілей на основі проведення певної економічної політики Доповнює ринковий механізм у тих сферах економічної діяльності, де недостатня ефективність. Вирішує проблеми соціального захисту населення, забезпечуючи його соціально-економічні права і більш справедливо розподіляючи доходи між членами суспільства.
Роль держави в економіці
Для командної економіки властиво тотальне директивне планування, натуральне розподіл виробничих ресурсів і готової продукції, а також адміністративний контроль над цінами.
Роль ринку в такій системі другорядне, тому що головним орієнтиром у діяльності підприємства стає 5 річний план, в якому центр задає всі параметри господарської діяльності включаючи ціни. Таким чином держава зверху жорстко контролює підприємства, позбавляючи їх будь-якої господарської самостійності.
В умовах ринку всю інформацію про напрямки господарської діяльності виробник отримує через життєздатну систему цін на ресурси, товари і послуги.
Ринок регулює діяльність підприємців і фірм, а держава функціонування ринку, виходячи з його власних законів.
Це означає мінімальне втручання держави у діяльність підприємств і ринку і то лише в тому випадку, коли виникають небажані явища, з якими ринок справитися не в змозі (війна, економічні кризи, інфляція, стихійні лиха, масове безробіття і т.д.)
Держава є одним з учасників господарського життя, але наслідки його дій для економіки непорівнянні з впливом фірм або домогосподарств. Як правило, дії держави сконцентровані поза ринкового сектора і мають свої особливості. Щоб ефективно діяти, держава повинна мати у своєму розпорядженні необхідними засобами, одержуваними переважно у вигляді податків, і використовувати їх для реалізації заявлених цілей.
Дії держави як окремого економічного суб’єкта вже розглядалися в курсі мікроекономіки, але для повноти картини буде доречно згадати про них. Традиційно існує два підходи до розуміння ролі держави.
Перший з них описує стратегію невтручання – держава повинна робити тільки те, з чим ринок не в змозі впоратися сам. Так, Мілтон Фрідмен, засновник сучасного монетаризму вважає, що держава повинна, по-перше, підтримувати законність функціонування господарської системи, по-друге, виконувати роль третейського судді в різних спорах, і по-третє, забезпечити функціонування грошової системи. На цьому роль держави закінчується, інше зробить ринок і механізм конкуренції.
Другий підхід відводить державі набагато більшу і значну роль:
встановлення та захист права власності; боротьба з провалами ринку; перерозподіл ресурсів.
Під провалами ринку розуміють такі ситуації, в яких ринок не може діяти ефективно.
Ще одне важливе завдання держави – забезпечення справедливості та встановлення певного рівня рівності членів суспільства. Це завдання вирішує функція перерозподілу. Через податкову систему вилучається частина доходів багатого населення і передається бідної частини.