3. Платіжний баланс

Платіжний баланс є одним із ключових понять міжнародної економіки, він свідчить про взаємозв'язки національної економіки з зовнішнім світом. Крім того, платіжний баланс є важливим джерелом аналізу макроекономічного становища країни, підставою для застосування урядом і центральним банком країни тих чи інших макроекономічних заходів.

Платіжний баланс — це систематизований статистичний звіт, в якому відображається співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон, за кожним із видів зовнішньоекономічних операцій протягом певного періоду (зазвичай одного року).

Важливо зазначити, що всі зовнішньоекономічні операції, які призводять до грошових надходжень з-за кордону, відображаються у платіжному балансі зі знаком «+», а здійснені впродовж цього ж періоду платежі за кордон — зі знаком «—».

Платіжний баланс складає центральний банк (в Україні Нацбанк) на основі статистичної інформації низки міністерств, відомств та установ про зовнішньоекономічні операції суб'єктів господарювання та пов'язані з ними платежі. За Законом України «Про Національний банк України», НБУ має ще й здійснювати його аналіз та прогнозування. Існує загальноприйнята методологія складання платіжного балансу, яка дає змогу максимально точно вирахувати та структурно виважено класифікувати платежі за тими чи іншими видами операцій, що відображаються у платіжному балансі.

Для правильного розуміння й аналізу платіжного балансу необхідно мати на увазі основні принципи його побудови, які передбачають:

1) охоплення всіх зовнішньоекономічних операцій країни за певний період (місяць, квартал, рік);

2) систему подвійного запису; оскільки платіжний баланс – це бухгалтерська балансова тотожність, то кожна відображена в ньому операція має бути подана двома записами, що мають однакове вартісне вираження; один із цих записів позначається як кредит зі знаком плюс, інший — як дебет зі знаком мінус;

3. наявність економічної території країни, тобто географічної території, що перебуває під юрисдикцією уряду країни, у межах якої можуть вільно переміщуватися робоча сила, товари і капітал;

4. введення інституційних одиниць «резидент – нерезидент»; для відокремлення зовнішньоекономічних операцій від внутрішньоекономічних МВФ рекомендує враховувати тільки операції між резидентами і нерезидентами країни;

5. визначення ринкової ціни; для реєстрації операцій у платіжному балансі використовуються ринкові ціни, тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем;

6. вибір розрахункової одиниці; при складанні платіжного балансу країни слід використовувати ту розрахункову одиницю, яка застосовується у внутрішніх розрахунках і обліку, а для перерахування даних на долари рекомендується використовувати курс національної валюти до долара, що фактично діяв на ринку на дату складання платіжного балансу;

7. визначення часу реєстрації; оскільки кожна операція у платіжному балансі має бути подана двома записами, обидва ці записи в ідеалі мають бути зроблені одночасно — у момент здійснення операції;

8. встановлення джерел інформації; для складання платіжного балансу використовуються: митна статистика, статистична звітність грошового сектору, інформація про обсяг зовнішнього боргу, дані про операції з іноземною валютою тощо.

Повна схема складання платіжного балансу, рекомендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схема зводить ці статті у сім блоків (груп).

Схема платіжного балансу

Блок	Назва блоку, статті	Дебет	Кредит
1	2	3	4
А	Поточні операції (поточний ПБ)
	Товари: експорт ФОБ		+
	Товари: імпорт ФОБ	-
	Торговельний баланс
	Інші товари, послуги та доходи: кредит		+
	Інші товари, послуги та доходи: дебет	-
	Всього: товари, послуги та доходи
	Приватні односторонні перекази	-	+
	Всього, за винятком державних, односторонні перекази	-	+
	Державні односторонні перекази	-	+
В	Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал
	Прямі інвестиції	-	+
	Портфельні інвестиції	-	+
	Інший довгостроковий капітал	-	+
	Національний держсектор	-	+
	Банківський сектор	-	+
	Інші сектори	-	+
	Всього: А + В (базисний баланс)
С	Короткотерміновий капітал
	Національний держсектор	-	+
	Банківський сектор	-	+
	Інші сектори	-	+
D	Похибки та пропуски		+
	Всього: А + В + С + D
Е	Компенсуючі статті
	Переоцінка золотого запасу	-	+
	Спеціальні права запозичення (SDR)	-	+
	Переоцінка валютних резервів	-	+
	Всього: А+В+С+D+Е
F	Надзвичайне фінансування	-	+
	Всього: А+В+С+D+Е+F
G	Зобов'язання у складі валютних резервів іноземних державних органів	-	+
	Всього: А+В+С+D+Е+F+G (баланс офіційних розрахунків, підсумковий баланс)
Н	Підсумкова зміна резервів
	Монетарне золото (державний золотий запас)	+	-
	Спеціальні права запозичення (SDR)	+	-
	Резервна позиція в МВФ	+	-
	Валютні активи	+	-
	Інші вимоги	+	-
	Використання кредитів МВФ	-	-

В аналітичних цілях усі статті платіжного балансу поділяються на статті, що знаходяться «над рискою», і показують рух матеріальних цінностей, весь рух капіталу, за винятком зміни міжнародних резервів, і статті, що знаходяться «під рискою» і включають тільки зміни запасів міжнародних резервів уряду і центрального банку.

Навіть агрегована схема складання платіжного балансу досить складна. Зупинимося детальніше на статтях, блоках і сальдо платіжного балансу.

Статті балансу поточних операцій. Для практичних і аналітичних цілей найбільш важливою частиною платіжного балансу є баланс поточних операцій, тобто блок А. Саме цей блок охоплює зовнішню торгівлю товарами та послугами, яка залишається головною формою зовнішньоекономічних зв'язків у світі, а також такі великомасштабні операції, як переказ доходів від раніше вивезених та ввезених капіталів, грошові перекази приватних осіб та безоплатну допомогу (так звані трансферти) тощо. Слід звернути увагу на той факт, що експорт та імпорт у платіжному балансі оцінюються в цінах ФОБ, в той час як у зовнішньоторговельній статистиці — в цінах СІФ (плюс страхування та транспортні витрати).

Статті, об'єднані під назвою «Інші товари, послуги та доходи», включають:

а) поставки товарів, які важко відділити від поставок послуг;

б) різноманітні послуги;

в) доходи та витрати на використання прав власності (ліцензії, роялті, патенти);

г) доходи від приватних та державних інвестицій за кордон і аналогічні доходи від іноземних інвестицій у країні;

д) операції, пов'язані з політичними та адміністративними функціями держави за кордоном.

Статті «Приватні односторонні перекази» та «Державні односторонні перекази» включають:

а) грошові перекази (трансферти) переселенців, іноземних робітників тощо;

б) безоплатну державну допомогу.

Трансферти включають передачу матеріальних ресурсів між країнами, коли в обмін країна не одержує ніякого вартісного еквівалента, тобто залежно від напрямку трансферту він відбивається у платіжному балансі тільки за кредитом або за дебетом. Трансферти бувають поточні й капітальні. Поточні трансферти включаються в рахунок поточних операцій платіжного балансу, а капітальні — в рахунок операцій з капіталом. Поточні трансферти не означають передачі права власності на основний капітал, не пов'язані з придбанням або використанням основного капіталу і не передбачають анулювання боргу кредитором.

Статті балансу руху капіталів. Міжнародний рух товарів і послуг, що фіксується в рахунку поточних операцій платіжного балансу, відповідним чином фінансується. Це фінансування відображається в рамках декількох груп статей платіжного балансу, що іноді спрощено називають балансом руху капіталу.

«Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал» (блок В) включає:

а) прямі та портфельні інвестиції;

б) інший довгостроковий капітал, куди входять:

• довгострокові державні та приватні банківські позики;

• виплата (отримання) основної частки боргу за раніше отриманими (наданими) позиками;

• підписка на цінні папери міжнародних фінансових установ.

«Короткотерміновий капітал» (блок С) відображає рух інвестицій строком до одного року включно і характеризує переважно рух короткострокових державних паперів і зобов'язань, банківських депозитів і міжбанківської заборгованості, короткострокових позик.

До балансу руху капіталу примикає блок D, «Похибки та пропуски», який охоплює не стільки помилки, скільки пропуски, особливо приватні, зроблені під час підрахунку руху короткотермінового капіталу (де кількість щоденних операцій досягає в деяких країнах астрономічних цифр), а також включає контрабанду та нелегальний рух капіталу.

Статті підсумкового балансу. В аналізі підсумкового балансу розглядаються всі блоки, крім Н.

«Компенсуючі статті» (блок Е) включають зміни в обсягах (але не самі обсяги):

а) золотого запасу країни за рахунок монетаризації/демонетаризації золота і змін світових цін на золото;

б) спеціальні права запозичення на рахунку країни та її резервної позиції у МВФ в силу змін їх обмінного курсу;

в) валютних резервів країни, її зовнішніх вимог та отриманих нею від МВФ кредитів за рахунок зміни обмінних курсів.

«Надзвичайне фінансування» (блок F) охоплює переважно операції з пом'якшення дефіциту ПБ — безоплатні позики МВФ, позики для структурної перебудови від Світового банку, а також прострочення у виплаті, перенесення і списання боргів та виплату цих боргів раніше терміну.

«Зобов'язання в складі валютних резервів іноземних державних органів» (блок G) охоплюють державні депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іноземних цінних паперів державними органами (які розглядають їх як еквівалент валютних резервів).

За визначенням МВФ платіжний баланс — це статистичний звіт за певний період, який показує: а) операції з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-якою країною із закордоном; б) зміну власності та інші зміни в монетарному золоті, спеціальних правах запозичення, що належать даній країні, а також фінансових вимогах і зобов'язаннях щодо закордону; в) односторонні перекази та компенсуючі записи, необхідні для бухгалтерського балансування тих операцій та змін, які взаємно не покриваються.

Сальдо платіжного балансу та його вимірювання.

Відповідно до принципів побудови платіжного балансу в цілому він завжди знаходиться в стані рівноваги. Тому говорити про сальдо, тобто про незбалансованість пла­тіжного балансу, можна лише стосовно окремих статей (блоків). На практиці підраховується три сальдо:

• за балансом поточних операцій;

• за балансом руху капіталу;

• за балансом офіційних розрахунків.

Кожен із цих балансів підводиться горизонтальною рискою, так що одні статті кредиту і дебету залиша­ються «над рискою», а всі інші — «під рискою». В кож­ному випадку позитивне сальдо має місце тоді, коли кредит «під рискою» перевищує дебет, при цьому така сама за величиною, але з протилежним знаком, нерівновага має місце за статтею «під рискою». Дефіцит виникає в тому випадку, коли кредит «над рискою» менший ніж дебет.

Сальдо поточних операцій (сальдо БПО) — це саль­до найбільш важливих для економіки країни статей, які порівняно повільно змінюються і входять у блок А.

Воно розраховується найчастіше. Сальдо БПО має ба­лансуватись усіма іншими статтями (блоками). Баланс поточних рахунків дає досить повний обсяг інформації про економічне становище країни.

Позитивне сальдо балансу поточних рахунків свідчить про те, що країна продає вироблені нею това­ри і послуги іншим країнам в більшому обсязі, ніж купує. Дефіцит же цього балансу відображає заборго­ваність іншим країнам. Позитивне сальдо свідчить про наявність інвестиційного потенціалу, а від'ємне — про відплив коштів. Країна стає нетто-боржником.

Сальдо руху капіталів. Саме рух капіталів є голов­ним «контрбалансом» для поточних операцій. Іншими словами, якщо сальдо балансу поточних операцій від'ємне, то воно звичайно погашається (повністю чи частково) позитивним сальдо руху капіталів. Якщо ж позитивне, то це створює базу для того, щоб експорт капіталу із країни перевищував його імпорт.

Сальдо балансу офіційних розрахунків (сальдо підсумкового балансу) охоплює всі блоки, крім остан­нього — «Підсумкова зміна резервів» (Н). В цьому саль­до всі блоки розглядаються як джерела припливу (відпливу) коштів у країну (з країни), а блок Н — як балансуючий.

У блоці Н «Підсумкова зміна резервів» — знак «-« означає збільшення офіційних резервів країни, а знак «+» — їхнє зменшення, оскільки за логікою складан­ня платіжного балансу приплив коштів до офіційних резервів країни аналогічний імпорту товарів і послуг та навпаки.