Міжнародні розрахунки і платіжний баланс

1. Способи і засоби міжнародних платежів.

2. Основні форми платежів.

3. Платіжний баланс.

4. Регулювання платіжного балансу.

Література

1. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 407 с. (ст. 257-290).

2. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. – К: Знання, 2008. – 406 с. (ст. 171-197).

3. Бабенко В. Міжнародна економіка. – К.: Основа, 2010. – 184 с. (ст. 138-157).

4. http://www.imf.org

1. Способи і засоби міжнародних платежів

Левову частку міжнародних розрахунків складають платежі імпортерів за поставлені експортерами товари, роботи, послуги, тобто розрахунки за зовнішньоторговельними контрактами. В основу таких розрахунків покладено рух товаророзпорядчих документів і відповідне операційне оформлення платежів.

Під час переговорів сторони (експортер та імпортер), разом із такими умовами зовнішньоторговельного контракту, як предмет контракту та найменування сторін, якість і кількість об'єкта торгівлі, базисні умови поставки, ціна (в т.ч. валюта ціни), санкції і рекламації (штрафи і претензії), обов'язково визначають умови платежу. Від вибору способу, засобу, форми платежу залежить швидкість розрахунків, гарантія отримання експортером ціни контракту і витрати на проведення платежу.

Основними суб'єктами розрахунків за міжнародними торговими контрактами є експортери, імпортери та обслуговуючі банки.

Способи платежу розрізняються залежно від механізму оплати товару відносно моменту його фактичної поставки:

— платіж готівкою - здійснюється через банк за угодою типу «спот» до або під час передачі продавцем покупцю товаророзпорядчих документів на товар чи самого товару. Як бачимо, на відміну від внутрішніх платежів, у міжнародних розрахунках поняття платежу готівкою зовсім не означає оплату «кеш», воно лише свідчить про некредитні відносини між покупцем і продавцем товару;

• авансовий платіж — виплата покупцем обумовлених у контракті сум до моменту передачі товаророзпорядчих документів і власне товару у розпорядження покупця, у випадку значних контрактів — під час або навіть до початку виконання замовлення. Аванс надається у грошовій (зазвичай 15—20 % ціни контракту) або товарній (як правило, давальницька сировина) формах. Аванс виконує роль гарантії виконання контракту з боку замовника, а також виступає як кредит для виконавця замовлення;

• платіж у кредит — покупець виплачує суму, визначену контрактом, через певний час після поставки товару. Тобто продавець надає покупцю комерційний (товарний) кредит, розмір такого кредиту — 80—85 % ціни контракту.

Засобами платежу у міжнародних розрахунках є чеки, векселі та банківські перекази. Чеки й векселі виступають зазвичай кредитними засобами платежу.

Чек — письмове безумовне розпорядження чекодавця платнику (банку) сплатити чекодержателю (пред'явникові чи конкретній фізичній або юридичній особі) зазначену в ньому суму коштів упродовж визначеного строку.

Форми чеків і порядок їх обігу регламентуються національним законодавством кожної країни, а також нормами міжнародного права, зокрема Женевською конвенцією 1931 року, яка встановлює одноманітний закон про чеки. При вирішенні спорів, пов'язаних з формою чеків та їхнім обігом, застосовується право тієї країни, де був виписаний чек.

Чек має чітко встановлену форму та виписується на спеціальному бланку, який банк видає чекодавцю.

Чеки можуть виписуватися лише в межах покриття, яке включає суму коштів чекодавця на його розрахунковому та інших рахунках, у тому числі зарахованих на ці рахунки в результаті надання банківського кредиту. Гранична сума позначається на зворотній стороні кожного чека та чековій картці.

Згідно з Женевською конвенцією про чеки, строк надання чека до оплати складає: у межах однієї країни — до 8 календарних днів (за українським законодавством — до 10), у межах однієї частини світу — до 20, в іншій частині світу - до 70 днів із дати виставлення чека.

Чек може передаватися однією особою іншій шляхом внесення до нього передавального напису (індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотній стороні чека і підписується особою, що здійснює такий напис (індосантом).

Чеки найчастіше використовуються тоді, коли платіж є невеликим і негайним (наприклад, при продажу експонатів з виставки, невеликих партій товару на аукціонах тощо).

Вексель — цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника сплатити після настання терміну визначену суму грошей кредитору.

Порядок обігу векселів, як і чеків, регулюється національним законодавством кожної країни та Женевськими вексельними конвенціями 1930 року.

У розрахунках за зовнішньоторговельними операціями застосовуються простий і переказний вексель (тратта). Останній є поширенішим у міжнародній торгівлі.

Простий вексель — безумовне зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити кредитору (векселедержателю) певну грошову суму у визначеному місці у визначений час.

Простий вексель характерний для міжнародних розрахунків імпортера (боржника) з експортером (кредитором) за поставлені у кредит товари.

Переказний вексель (тратта) — документ, що містить безумовну пропозицію (наказ) кредитора (трасанта) боржникові (трасату) оплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у визначений термін.

Таким чином, переказний вексель виставляється не імпортером (боржником), а експортером (кредитором). Трасант же виступає кредитором щодо трасата і боржником щодо ремітента.

Переказний вексель (тратта), на відміну від чека та простого векселя, сам собою не може гарантувати платіж, оскільки він виставляється кредитором, а не боржником. Тому боржник-трасат має письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений термін. Таке підтвердження називається акцептом тратти. Акцепт — це напис на лицьовій стороні векселя, який підписує акцептант.

Акцепт тратти може здійснювати і банк експортера шляхом дострокового обліку (негоціації) тратти — купівлі векселя у експортера до настання терміну платежу за векселем. За таку послугу експортер сплачує банкові комісію. Після негоціації тратти до банку експортера переходить право пред'явлення трасату векселя до оплати.

Для експортера, порівняно з акцептом тратти імпортером, надійнішою гарантією здійснення платежу є авалювання простих та переказних векселів банком імпортера. Аваль виступає як вексельне поручительство, що означає гарантію платежу за векселем (повністю або частково) зі сторони банку, якщо боржник не виконує свої зобов'язання за векселем вчасно. За аваль векселів банк знімає з імпортера комісію.

У системі міжнародних розрахунків вексель є оборотним фінансовим документом, тобто може бути переданим третій особі, разом з правами, вимогами і ризиками за цим документом. Передача векселя, як і чека, здійснюється за допомогою індосамента.

Слід зазначити, що останнім часом у міжнародних розрахунках також активно розвивається такий кредитний засіб платежу, як кредитні картки, що дають право їх власникам на придбання товарів і послуг без оплати готівкою.

Банківський переказ — платіжне доручення банку, складене на основі вказівок переказодавця і адресоване своєму закордонному банку-кореспонденту, виплатити певну суму коштів отримувачу переказу (бенефіціару).

Банківський переказ, як правило, здійснюється у випадку передоплати поставлених товарів, робіт, послуг.

Банківський переказ характеризується простотою документообігу та високою швидкістю здійснення платежу. Швидкість банківських переказів забезпечується системою електронних переказів СВІФТ («Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications — SWIFT»).