32. Утворення 𝛆- карбідів ( друге перетворення при відпусканні).

Відпускання - вид термічної обробки, в результаті якої при нагріванні нижче температури А1 в попередньо загартованих сталях відбуваються фазові перетворення, що наближають їх структуру до рівноважної. Мета гартування з відпусканням - одержати більш високий рівень механічних властивостей порівняно із відпаленим або нормалізованим станом.

Унаслідок гартування одержують структуру мартенситу та залишкового аустеніту (його кількість залежить від вмісту вуглецю та легувальних елементів у сталі, температури гартування). При відпусканні відбувається розпадання мартенситу з виділенням вуглецю і утворенням карбідів, а також перетворення залишкового аустеніту.

Друге перетворення характерне одночасним перебігом кількох процесів: продовжується розпадання мартенситу, перетворюється залишковий аустеніт, починається карбідне перетворення. Розпадання мартенситу розповсюджується на весь об’єм, зникає неоднорідність твердого розчину, в мартенситі після відпускання при 300°С залишається приблизно 0,2 % вуглецю.

Перетворення залишкового аустеніту відбувається за бейнітним механізмом: утворюється суміш маловуглецевого мартенситу та дисперсних карбідів. Якщо в загартованій сталі багато залишкового аустеніту, то перетворення останнього супроводжується збільшенням об’єму (довжини) зразка. Друге перетворення проходить при температурах 200...300°С.

Структура сталі, що утворюється після першого та другого перетворень,носить назву відпущеного мартенситу. При температурі близько 250°С починається перетворення карбіду FexC у цементит.

33. Зняття внутрішніх напружень і карбідне перетворення(третє перетворення при відпусканні)

Відпускання - вид термічної обробки, в результаті якої при нагріванні нижче температури А1 в попередньо загартованих сталях відбуваються фазові перетворення, що наближають їх структуру до рівноважної. Мета гартування з відпусканням - одержати більш високий рівень механічних властивостей порівняно із відпаленим або нормалізованим станом.

Унаслідок гартування одержують структуру мартенситу та залишкового аустеніту (його кількість залежить від вмісту вуглецю та легувальних елементів у сталі, температури гартування). При відпусканні відбувається розпадання мартенситу з виділенням вуглецю і утворенням карбідів, а також перетворення залишкового аустеніту.

Третє перетворення у вуглецевих сталях спостерігається при 300...400°С. Завершується розпадання мартенситу і карбідне перетворення. Із мартенситу виділяється весь надлишковий вуглець у вигляді карбідів, у зв’язку з цим тетрагональна гратка стає ОЦК, тобто мартенсит перетворюється у ферит. Порушується когерентність фаз і відокремлюються гратки фериту та e-карбіду. Одночасно e-карбід перетворюється у цементит Fe3С. Довжина зразка зменшується. Ферито-карбідна суміш, що утворюється до кінця третього перетворення, називається трооститом відпускання.

34. Коагуляція карбідів при відпусканні. Зернистий перліт.

Коагуляція карбідів (четверте перетворення при відпуску). Нагрівання до більш високих температур (400-700°С) ініціює зміниу структурі, не пов’язані із фазовими перетвореннями (змінюються форма та розміри карбідів, відбуваються процеси віднови і рекристалізації фериту). В цьому полягає сутність четвертого перетворення.

В інтервалі температур третього перетворення цементит має форму пластин, починаючи від 400°С відбувається їх коагуляція (укрупнення) і сфероїдизація (округлення). Швидкість цих процесів зростає із підвищенням температури. Починаючи від 400°С густина дислокацій у фериті зменшується, зерна укрупнюються, а їх форма наближається до рівноважної і, таким чином, повністю усувається фазовий наклеп, що виникає при мартенситному перетворенні. Ферито-карбідна суміш, що утворюється при температурі 450...650°С, називається сорбітом відпускання (зернистим сорбітом). При температурі відпускання, близькій до А1, утворюється груба ферито-цементитна суміш – зернистий перлит.