
- •1.Поняття критичних точок на діаграмі стану Fe-Fe3c.Критичні точки Ас1і Ас3.
- •2. Перетворення ферито-карбідної структури в аустеніт при нагріванні.
- •3.Ріст зерна аустеніту при нагріванні
- •4. Вплив величини зерна на властивості сталі.
- •5.Діаграма ізотермічного розаду аустеніту.
- •6. Поняття критичної швидкості охолодження
- •7. Перлітне перетворення
- •8. Перліт, сорбіт, тростит
- •9. Природа мартенситу
- •10. Механізм мартенситного перетворення.
- •11. Вплив вмісту вуглецю на температури початку і кінця мартенситного перетворення.
- •12. Вплив легуючих елементів на температури початку і кінця мартенситного перетворення.
- •13. Гомогенізація (дифузійний відпал)
- •14. Рекристалізаційний відпал.
- •15. Високе відпускання для зменшення твердості.
- •16. Відпал для зняття залишкових напружень.
- •17. Відпал 2 роду (фазова перекристалізація).
- •18. Повний відпал.
- •19. Ізотермічний відпал.
- •20. Неповний відпал.
- •21. Відпал нормалізаційний (нормалізація).
- •22. Залишковий аустеніт в структурі гартованого матеріалу.
- •23. Повне і неповне гартування.
- •24. Вибір температури гартування.
- •25. Гартування доевтектоїдних сталей.
- •26. Гартування заевтектоїдних сталей.
- •27. Структура загартованого матеріалу.
- •28. Механічні властивості мартенситу.
- •29. Загартовуваність сталей.
- •30. Прогартовуваність сталей.
- •31. Розпад мартенситу ( перше перетворення при відпусканні).
- •32. Утворення 𝛆- карбідів ( друге перетворення при відпусканні).
- •33. Зняття внутрішніх напружень і карбідне перетворення(третє перетворення при відпусканні)
- •34. Коагуляція карбідів при відпусканні. Зернистий перліт.
- •35. Вплив відпускання на механічні властивості
- •36. Низьке відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості.
- •37. Середнє відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості.
- •38. Високе відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості.
- •39. Стадії дифузійного насичення поверхневого шару матеріалу металами та неметалами.
- •40. Цементація твердим карбюризатором.
- •41.Технологічні параметри процесу цементації.
- •42. Газова цементація.
- •43. Термічна обробка після цементації.
- •44. Нітроцементація
- •45. Азотування.
- •46. Борування
- •47 Дифузійне насичення металами
- •48. Структурні класи легованих сталей.
- •49. Вплив легуючих елементів на температури критичних точок.
- •50. Карбідоутворюючі і не карбідоутворюючі легуючі елементи
39. Стадії дифузійного насичення поверхневого шару матеріалу металами та неметалами.
Хіміко-термічною обробкою (поверхневим легуванням) називають обробку, яка полягає в поєднанні хімічної і термічної дії на метали і сплави з метою зміни хімічного складу, структури і властивостей в поверхневих шарах виробу.
Хіміко-термічна обробка сталі полягає в дифузійному насиченні поверхневого шару неметалами (С, N, Si, B і ін.), або металами (Cr, Al, Ni і ін.) в процесі витримки при певній температурі в реакційному середовищі.
Для формування дифузійного покриття необхідно забезпечити протікання трьох основних процесів:
а) утворення активних атомів насичуючого елемента на поверхні насичуваного виробу;
б) адсорбція атомів насичуючого елементу виробом;
в) дифузія адсорбованих атомів в глибину металу.
Процес утворення активних атомів насичуючого елементу забезпечується різними способами: випаровуванням; електролізом розплавлених солей; відновленням із сполук; термічним розкладанням хімічних сполук.
Адсорбція (поглинання) атомів забезпечується безпосереднім контактом насичуючого елементу з поверхнею насичуваного виробу.
Направлена дифузія адсорбованих атомів здійснюється при наявності градієнта концентрації атомів насичуючого елементу по глибині виробу, а також при забезпеченні умов для масового переміщення атомів з поверхні в глибину металу.
Забезпечення формування дифузійного шару досягається різними технологічними прийомами відповідно до поставленої задачі, матеріалів і умов насичення. Це лягло в основу класифікації методів дифузійного насичення, основними з яких є:
а) насичення із твердої фази – твердофазний метод;
б) насичення із парової фази – парофазний метод;
в) насичення із газової фази – газовий метод;
г) насичення з рідкої фази – рідинний метод;
Твердофазний метод дифузійного насичення металів і сплавів здійснюється шляхом нагрівання і витримування при означеній температурі в порошкових сумішах, які містять порошок насичуючого елемента без добавлення активатора. Насичення поверхні елементом проходить за рахунок її контакту з металізатором.
До цього методу відноситься плакування і гальванічне осадження з послідуючим дифузійним відпалюванням. Цей метод із-за низької продуктивності на практиці використовується рідко.
При парофазному методі насичення поверхні виробу здійснюється через парову фазу, яка виникає при нагріванні насичуючого елементу або його феросплаву до високої температури у вакуумі.
Газовий метод дифузійного насичення поверхні металічного виробу здійснюється в середовищах, що містять галогенідні сполуки насичуючого елемента, які дисоціюють на нагрітій поверхні виробу, вступають в хімічну взаємодію з нею. В результаті обмінних реакцій утворюються активні атоми насичуючого елементу які, адсорбуючись, дифундують в кристалічну гратку металу.
40. Цементація твердим карбюризатором.
У цьому процесі насичуючим середовищем є деревне вугілля зернистістю 3,5...10 мм або кам'яновугільний напівкокс з торф'яним коксом, до яких додають активатор.
Технологія процесу полягає в наступному. Деталі завантажуються у сталевий ящик з герметичним піщаним затвором. Укладання деталей проводиться таким чином, щоб вони були покриті карбюризатором з усіх боків, не стикалися одна з одною чи стінками ящика. Далі ящик герметично закривається піщаним затвором або замащується вогнетривкою глиною і завантажується в піч.
Стандартний режим: 920 °C, тривалість з розрахунку 1 година витримки (після прогріву ящика) на 0,1 мм отриманої товщини шару цементації (для отримання шару, товщиною 1 мм — потрібна витримка 10 годин).
При прискореному режимі цементація проводиться при 980 °C. Витримка зменшується у два рази і для отримання шару 1 мм потрібно 5 годин. Але при цьому утворюється цементитна сітка, яку доведеться прибирати багаторазовою нормалізацією.