Контрольні питання:

1. Поняття кредитної послуги та її види.

2. Принципи та механізм надання кредитів суб’єктам господарювання.

3. Види та форми кредитування юридичних осіб.

4. Зміст та особливості лізингу як кредитної послуги фінансових установ.

5. Зміст факторингу як кредитної послуги фінансових установ.

6. Економічний зміст довірчих послуг фінансових установ.

7. Суть споживчого кредитування та його соціальна необхідність.

Змістовний модуль 2.4. Фінансові послуги на фондовому ринку

Професійна діяльність на фондовому ринку, її види та характеристика. Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність суб'єктів господарювання, для яких ця діяльність є виключною, та банків з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, кон­сультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів та їх похідних.

Професійними учасниками фондового ринку є особи, що одержали ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження окремих видів професійної діяльності з цінними паперами. Склад професійних учасників фондового ринку представлений на рис. 7.1.

Рис. 7.1. Професійні учасники фондового ринку

Професійна діяльність на фондовому ринку спрямована на реалізацію фінансових та інших послуг у сфері випуску та обігу цінних паперів, управління активами інституційних інвесторів, облік прав за цінними паперами, реалізацію спільного інвестування в фінансові інструменти.

Діяльність професійних учасників фондового ринку здійснюється для вирішення наступних завдань:

по-перше, для забезпечення перерозподілу грошових ресурсів за допомогою обігу цінних паперів (андеррайтинг, торгівля цінними папе­рами, діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку);

по-друге, для організаційно-технічного обслуговування операцій з цінними паперами (депозитарна, розрахунково-клірингова, реєстра­торська, консультаційна інформаційна діяльність).

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. на фондовому ринку можуть здійснюватись такі види професійної діяльності:

1. Діяльність з торгівлі цінними паперами:

2. Діяльність з управління активами інституційних інвесторів:

3. Депозитарна діяльність:

4. Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.

1. Діяльність з торгівлі цінними паперами полягає у здійсненні угод, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику. Вона поділяється на такі види:

1.1. Брокерська діяльність.

1.2. Дилерська діяльність;

1.3. Андеррайтинг;

1.4. Діяльність з управління цінними паперами.

Брокерська діяльність на фондовому ринку полягає у здійсненні торговцем цінними паперами операцій з купівлі-продажу цінних паперів на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів.

Дилерська діяльність на фондовому ринку забезпечує укладення торговцем цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам.

Андеррайтинг являє розміщення (підписку, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента. Професійний учасник фондового ринку, що надає послуги з андеррайтингу, приймає на себе зобов'язання за винагороду здійснити розміщення вит щених цінних паперів емітента серед інвесторів.

Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка прова­диться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протя­гом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності довірителю (установник) управління), в його інтересах або в інтересах визначених ним осіб.

2. Діяльність з управління активами полягає у здійсненні професій­ним учасником ринку за винагороду та на підставі укладеного договору діяльності з управління активами, які належать інвесторам інвестиційних та учасникам пенсійних фондів на праві власності. Ця діяльність поділяється на такі види;

1) діяльність з управління активами інститутів спільного інвесту­вання, яку здійснюють компанії з управління активами відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»;

2) діяльність з управління активами пенсійних фондів, яку можуть забезпечувати такі оференти цих послуг:

• компанія з управління активами щодо активів пенсійних фондів відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпе­чення», а таком- щодо пенсійних активів Накопичувального фонду в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

• професійний адміністратор недержавних пенсійних фондів (юридична особа, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів) - щодо активів пенсійних фондів, адміністратором яких він є ;

• банк щодо активів створеного ним корпоративного недержавного пенсійного фонду.

Професійна діяльність з управління активами спрямована на вкла­дення коштів інституційних інвесторів у прибуткові та надійні фінансові інструменти відповідно до вимог законодавства, забезпечення ефек­тивного управління ними для досягнення прибутку⁷ та зростання вартості чистих активів інвестиційних та пенсійних фондів.

3. Депозитарна діяльність являє діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів у паперовій та безпаперовій формах, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Професійні учасники фондового ринку, що займаються депозитарною діяльністю, є учасниками Національної депозитарної системи і належать до інфраструктурних учасників ринку.

До складу депозитарної належать такі види діяльності:

• зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

• кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Депозитарною діяльністю на фондовому ринку займаються депози­тарії, зберігачі та реєстратори прав власності на цінні папери

Депозитарій – це юридична особа, яка провадить виключно депо­зитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами з цінними паперами в грошовій формі

Функції зберігачів на фондовому ринку можуть виконувати банки або торговці цінними паперами, які одержали ліцензію на здійснення депозитарної діяльності зберігача.

Серед основних послуг зберігачів. що надаються власникам цінних паперів, наступні:

– ведення рахунків у цінних паперах:

– відповідальне зберігання цінних паперів;

– обслуговування обігу цінних паперів у безпаперовій формі;

– одержання доходу за цінними паперами, що знаходяться на зберіганні;

– обслуговування механізмів потки та застави щодо цінних паперів, прийнятих на зберігання.

Депозитарні установи не можуть виконувати операції з цінними папе­рами від свого імені. Взаємовідносини між депозитарною установою та клієнтом регулюються депозитарним договором, укладення якого не веде до переходу права власності на цінні папери депонента.

Розрахунково-клірингова діяльність на фондовому ринку – це діяльність з визначення взаємних зобов’язань щодо угод з цінними папе­рами та розрахунків за ними.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо фондових цінностей здійсню­ються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів з одночасною оплатою грошових коштів за придбані цінні папери.

Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів являє собою збір, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних папері, щодо іменних цінних паперів. їх емітентів та власників.

Послуги щодо реалізації цього виду професійної діяльності надаються емітентам цінних паперів депозитаріями, зберігачами та реєстраторами власників цінних паперів Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключним видом діяльності суб'єктів господарювання і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, окрім депозитарної. Юридичні особи можуть одержати дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, якщо реєстраційна діяльність передбачена їх статутом.

4. Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку забезпе­чується організаторами торгівлі (фондовими біржами) і полягає у створенні організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозиції на фондовому ринку, проведенні регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованому укладенні і виконанні договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійсненні клірингу та розрахунків за ними, та у розв'язанні спорів між членами організатора торгівлі. Діяльність фондових бірж спрямована на створення членам бірж організаційних умов для укладення договорів з цінними паперами та реалізації біржових угод, подання об'єктивної інформації про поточну кон'юнктуру біржового ринку.

Поєднання окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку не допускається, крім випадків, передбачених законодавством.

Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку видає ліцензії на такі види професійної діяльності на ринку: брокерська діяльність; дилерська діяльність; андеррайтинг; діяльність з управління цінними паперами; діяльність з управління активами; діяльність з управління іпотечним покриттям; депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів; депозитарна діяльність зберігача цінних паперів; діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів; діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку; розрахунково-клірингова діяльність.

Засади та принципи діяльності торговців цінними паперами. Діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку про­вадять торговці цінними паперами, які надають учасникам ринку фінан­сові послуги щодо купівлі-продажу фондових цінностей, розміщення цінних паперів на ринку та управління фінансовими вкладеннями клієнтів.

Відповідно до законодавства України торговцями цінними паперами можуть виступати юридичні особи, для яких операції з цінними паперами є винятковим видом господарської діяльності, а також банки. Право на здійснення торгівлі цінними паперами можуть одержати акціонерні това­риства, статутний капітал яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатко­вою відповідальністю, повні та командитні товариства. У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків.

Реалізація фінансових послуг забезпечується торговцями цінними паперами за допомогою проведення таких фінансових операцій: виконання замовлень клієнтів на купівлю цінних паперів: виконання замовлень клієнтів на продаж: цінних паперів; виконання замовлень клієнтів на обмін цінних паперів; забезпечення розміщення випущених цінних паперів за договорами з емітентами; управління цінними паперами клієнтів протягом обумовленого терміну

Реалізацію фінансових операцій, що пов'язані з торгівлею, обміном та управлінням цінними паперами, торговці можуть здійснювати на користь юридичних та фізичних осіб. Сума договору про управління цінними паперами одного клієнта - фізичної особи - не може бути меншою за 100 мінімальних заробітних плат на момент його укладення.

Поряд із забезпеченням реалізації основних видів фінансових послуг торговці мають право займатися окремими видами діяльності, пов'яза­ними з обігом цінних паперів, насамперед, діяльністю зберігача цінних паперів, реєстраторською діяльністю та наданням консультаційних послуг. У разі провадження торговцем діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів йому забороняється проводити будь-які операції з купівлі-продажу таких цінних паперів.

Надання фінансових послуг клієнту торговець цінними паперами здійснює на підставі укладених в письмовій формі договору доручення. договору комісії або договору про управління цінними паперами. В договорі зазначаються: права і обов'язки торговця стосовно його клієнта, умови укладеного договору, порядок звітності торговця перед клієнтом, сума винагороди на користь торговця та умови її виплати.

При отриманні замовлення на продаж чи обмін іменних цінних паперів в обов'язки торговця входить встановлення особи клієнта та його повноважень щодо цих цінних паперів. Якщо зазначені цінні папери не зареєстровані на ім'я клієнта або клієнт не діє за дорученням власника цінних паперів, торговець не має права приймати від клієнта таке замовлення .

Діяльність торговця цінними паперами щодо виконання замовлень клієнтів на купівлю-продаж або обмін цінних паперів (брокерська діяльність) може здійснюватись за двома схемами: перша – укладається договір на виконання разового замовлення; друга – укладається договір на обслуговування клієнта на визна­чений термін часу.

Договір на виконання разового замовлення передбачає виконання торговцем операції певного виду з конкретними цінними паперами. За договором на обслуговування торговець приймає на себе зобов'язання протягом визначеного терміну забезпечувати виконання разових замовлень клієнтів.

Залежно від ціни виконання замовлення клієнтів на купівлю-продаж цінних паперів поділяються на ринкові, лімітні та буферні (стоп-замов-лення). Ринкові замовлення підлягають виконанню за найбільш вигідною поточною ціною. Лімітні замовлення містять обмеження ціни, зокрема, зазначається мінімальна ціна при продажу цінних паперів і максимальна ціна - при купівлі. Буферні замовлення містять наказ торговцю здійснити купівлю-продаж цінних паперів у той момент, коли їх ціна досягне певного рівня (буфера). Такі замовлення є формою страхування інвесто­рів від можливих збитків у періоди несприятливої ринкової кон'юнктури.

Залежно від терміну виконання замовлення клієнтів поділяються на відкриті і закриті. Відкриті накази діють до їх виконання або до відміни клієнтом, закриті – діють протягом визначеного терміну, після закінчення якого вони автоматично анулюються.

Торговець цінними паперами зобов'язаний виконувати доручення клієнтів на найвигідніших для них умовах,

На наступний робочий день після проведення операцій з цінними паперами на виконання договору або замовлення клієнта торговець зобов'язаний повідомити клієнта про здійснення операції письмово, а також іншим способом, якщо це обумовлено в договорі, зазначивши при цьому:

1) ціну купівлі чи продажу цінних паперів:

2) розмір винагороди, що належить сплатити клієнту за виконання операції;

3) вартість розрахунково-клірингових та інших послуг, що відшко­довуються за рахунок клієнта;

4) чи були цінні папери, придбані для клієнта, у власності торговця.

Нормативними документами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку передбачено, що клієнт повинен провести розрахунки з торговцем у термін, що становить 10 днів. На одинадцятий день торговець повинен заблокувати рахунки клієнта до моменту здійснення розрахунків на виконання договору або замовлення клієнта.

Торговці цінними паперами ведуть облік цінних паперів, грошових коштів окремо для кожного клієнта та окремо від цінних паперів, грошових коштів та майна, що перебувають у власності торговців цінними паперами.

Для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця, коштів інших клієнтів та відповідно до договору про управління цінними паперами.

Зазначені кошти торговець спрямовує на придбання ефективних цінних паперів у власність клієнтів для забезпечення необхідного рівня прибутковості, надійності та ліквідності фінансових інвестицій. За результатами проведених операцій торговець звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів Договором про управління цінними паперами може бути передбачений розподіл між сторонами прибутку, одержаного торговцем цінними паперами від використання грошових коштів клієнта.

Для зменшення ризиків в діяльності торговців цінними паперами визначені вимоги щодо їх ліквідності. Зокрема, при здійсненні торговцем цінними паперами брокерської діяльності вартість його зобов'язань не може перевищувати п'ятикратного розміру його статутного капіталу. При одночасному здійсненні торговцем андеррайтингу, дилерської та брокерської діяльності вартість угод, укладених торговцем з іншими торговцями, але не виконаних на даний момент часу (відкриті позиції), не може перевищувати десятикратного розміру власного статутного капіталу торговця.

Анулювання ліцензії торговця цінними паперами на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку може бути здійснено у випадку порушення торговцем вимог законодавства щодо ліквідності, укладання угод з використанням відомостей, що становлять комерційну таємницю, порушення порядку випуску цінних паперів, здійснення торгівлі цінними паперами іноземних емітентів без індивідуальної ліцензії НБУ, порушення чинного антимонопольного та податкового законодавства тощо.

Фінансові послуги з розміщення цінних паперів на ринку. Комплекс послуг з організації випуску та проведення розміщення цінних паперів на ринку одержав назву андеррайтингу (underwriting (англ.) - підписка).

В Україні фінансові послуги з випуску та розміщення цінних паперів на ринку надаються емітентам торговцями цінними паперами, які виконують функції андеррайтерів. Андеррайтингова діяльність полягає у виконанні торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними папе­рами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереа­лізовані цінні папери.

Фінансові послуга з розміщення цінних паперів на ринку забезпе­чують емітентам реалізацію таких основних намірів.

1) мобілізацію додаткових фінансових ресурсів для господарської діяльності;

2) можливість продажу на ринку частини акцій, що знаходяться у власності засновників;

3) корпоратизацію підприємства, що знаходилось у власності держави;

4) реорганізацію підприємства шляхом злиття або поглинання.

У процесі розміщення цінних паперів за допомогою посередника емітенти забезпечують себе додатковими фінансовими ресурсами та передають андерайтеру фінансові ризики, пов'язані з інвестиційною привабливістю випущених цінних паперів.

Андеррайтинг включає в себе такі операції:

• консультування емітента про час. терміни, обсяги та інші характеристики емісії;

• здійснення андеррайтером викупу частини емісії або всього обсягу емісії цінних паперів у емітента;

• надання гарантій емітенту щодо первинного продажу цінних паперів; розміщення випущених цінних паперів серед інвесторів за комісійну винагороду.

Надання фінансових послуг з розміщення цінних паперів здійсню­ється на підставі укладеного між емітентом та торговцем цінними папе­рами договору про андеррайтинг. У договорі зазначаються види операцій з розміщення цінних паперів, зобов'язання, реалізацію яких приймає на себе посередник, права та обов'язки сторін, строк та обсяг розміщення фондових інструментів, розмір винагороди торговцю та порядок її сплати, ціна викупу цінних паперів у емітента тощо. Такий договір повинен відповідати вимогам типового договору, затвердженого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Розрізняють дві схеми надання послуг з розміщення цінних паперів. При першій, яка одержала назву '"класичного андеррайтингу", посередник викуповує у емітента випущені цінні папери за фіксованою ціною і приймає на себе ризики, пов'язані з їх розміщенням на ринку. При другій - андеррайтери консультують емітентів і допомагають їм за комісійну винагороду здійснити розміщення цінних паперів на ринку.

Успішне проведення класичного андеррайтингу передбачає здійс­нення посередником викупу цінних паперів у емітента за номінальною (емісійною) ціною, і подальший їх продаж на ринку за вищою ціною. Різницю між ціною розміщення цінного паперу на ринку та ціною його викупу у емітента називають андеррайтинговим дисконтом. Величина андеррайтингового дисконту залежить від обсягів емісії та ступеня інвестиційної привабливості цінних паперів. Чим більшим є обсяг емісії та нижчим ступінь ризику цінних паперів, тим меншою є величина андеррайтингового дисконту⁷. При неправильній оцінці посередником ступеня ризику цінних паперів діяльність з розміщення фондових інстру­ментів може стати збитковою в зв'язку з продажем їх на ринку за нижчою ціною, ніж ціна їх придбання.

Брокерська діяльність на фондовому ринку. Брокерські контори відкриваються засновниками фондової біржі або юридичними особами, які придбали місце на біржі. Кожен член фондової біржі має право відкрити одну брокерську контору, яка може функціо­нувати, у формі самостійної юридичної особи або як структурний підроз­діл члена фондової біржі.

Число брокерів у брокерській конторі визначається членом біржі, що її відкрив, за узгодженням з Біржовим комітетом, виходячи з розміру біржового обороту та величини паю. внесеною до статутного капіталу фондової біржі. Брокерські контори реєструються в спеціальному реєстрі брокерських фірм, що ведеться біржею Після реєстрації брокерська контора одержує відповідне свідоцтво. Порядок взаємовідносин брокерських контор з фондовою біржею визначається статутом біржі.

Брокерські контори і брокери в їх складі являють собою посередників, що здійснюють діяльність з торгівлі цінними паперами на організованому ринку. Важливим принципом діяльності брокерських контор є спеціалізація брокерів на проведенні певних видів операцій з цінними паперами.

Основні завдання брокерських контор полягають у такому:

- прийом, передача та виконання замовлень клієнтів щодо реалізації операцій з цінними паперами;

- ведення рахунків клієнтів;

- організація обліку проведених операцій та складання звітності;

- надання клієнтам додаткових послуг для здійснення операцій з цінними паперами.

Діяльність брокерів забезпечує інвесторам можливість збільшити обсяги операцій з цінними паперами на організованому фондовому ринку, оптимізувати витрати на їх проведення, мінімізувати фінансові ризики, що супроводжують процес фінансового інвестування.

Брокерські контори надають такі види фінансових та супутніх послуг для своїх клієнтів:

• укладання біржових угод з цінними паперами;

• укладання угод з цінними паперами на позабіржовому ринку;

• надання гарантій та порук;

• документальне оформлення укладених угод;

• складання та подання звітності за проведеними операціями;

• збір необхідної комерційної інформації за дорученням;

• консультування з питань здійснення фінансових інвестицій тощо.

Виконання доручень клієнта здійснюється брокером на підставі дого­вору на брокерське обслуговування. Договір на брокерське обслугову­вання укладається з постійним клієнтом на визначений термін за бро­керську винагороду. Брокер може виступати від власного імені - тоді він укладає з клієнтом договір комісії, або від імені клієнта, укладаючи при цьому договір-доручення. В першому випадку брокер виконує суто посередницькі функції, в другому - виступає стороною угоди.

З метою реалізації своїх намірів на ринку клієнт направляє бро­керській конторі замовлення, в якому зазначаються основні реквізити бажаної угоди з фондовими інструментами: вид цінних паперів, їх кількість та ціна, вид угоди (на купівлю чи на продаж), термін поставки, тривалість дії замовлення та інші умови виконання угоди. Накази клієнтів брокерам можуть бути ринковими, лімітними, буферними, відкритими та закритими та містити спеціальні обумовлення.

Для одержання додаткового інформаційного забезпечення клієнт може укласти з брокерською конторою договір про інформаційне обслугову­вання. На підставі такого договору за винагороду брокерською конторою забезпечується надання клієнту біржової інформації та інших матеріалів аналізу ринку.

Для кожного з клієнтів брокерська контора відкриває клієнтський рахунок, на якому відображається рух коштів, пов'язаних з купівлею та продажем цінних паперів.

Дохід брокерської контори складається з комісійної винагороди, плати за брокерське інформаційне обслуговування та делькреде. Комісійна винагорода встановлюється у відсотках до обсягу угоди з цінними папе­рами і. зазвичай, коливається від 2 до 10 відсотків. Розмір брокерської винагороди визначається за погодженням сторін та залежить від таких чинників: кон'юнктури ринку, виду угоди, інтересів клієнта та його фінансового становища, ліквідності цінних паперів, складності вико­нання замовлення тощо. Додатковою формою доходу брокерської контори виступає делькреде. що являє собою оплату її послуг за гарантування платоспроможності покупця, у випадку нестачі коштів на рахунку клієнта для оплати операції.

Відносини брокера і клієнта мають конфіденційний характер. Брокери та інші співробітники брокерських контор зобов'язані зберігати таєм­ницю щодо проведених за їх участю операцій клієнтів і можуть пові­домляти відомості про ці операції лише на вимогу прокуратури та судових органів.

Спільне інвестування як вид фінансової послуги. Спільне інвестування являє діяльність, що здійснюється в інте­ресах і за рахунок засновників та учасників корпоративних та пайових інвестиційних фондів шляхом випуску цінних паперів фондів та вкладення акумульованих коштів інвесторів у ефективні фінансові інструменти з метою одержання прибутку.

Діяльність зі спільного інвестування забезпечується корпоративними інвестиційними фондами та компаніями з управління активами, що надають послуги ІСІ.

Споживачами фінансових послуг зі спільного інвестування є учасники пайових та корпоративних інвестиційних фондів. Останні шляхом придбання акцій корпоративного ІСІ або інвестиційних сертифікатів пайового ІСІ передають посередникам капітал для спільного вкладення у фінансові активи з метою зберігання та примноження. Таким чином, фінансові ризики, що пов'язані зі здійсненням фінансових інвестицій, передаються учасниками фондів фінансовим посередникам за вина­городу. Спільний капітал, одержаний внаслідок розміщення цінних паперів ІСІ, спрямовується інститутом спільного інвестування або компа­нією з управління його активами на формування портфеля фінансових активів.

Фінансові послуги зі спільного інвестування надаються юридичним і фізичним особам. Такі послуги пропонуються тим учасникам ринку, які з різних причин не бажають здійснювати фінансові вкладення самостійно.

Вибір інституту спільного інвестування здійснюється громадянами та юридичними особами самостійно, виходячи з обраних ними інвести­ційних цілей.

Диверсифіковані інвестиційні фонди приваблюють тих інвесторів, які мають намір одержувати невеликий, але стабільний дохід, і при цьому убезпечити себе від втрати заощаджень.

Недиверсифіковаш (венчурні) фонди реалізують агресивну стратегію фінансового інвестування і тому підійдуть тим власникам заощаджень, які мають на меті одержання значних прибутків за високого рівня фінан­сового ризику Венчурні фонди створюються на визначений термін часу, тому повернути вкладені у спільне інвестування кошти інвестори зможуть лише після ліквідації або реорганізації таких фондів. Діяльність венчурних фондів націлена на обмежене коло інвесторів від яких вимагають здійснення крупних інвестицій.

Основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності інституту спільного інвестування визначаються в його інвестиційній декларації, яка затверджується засновниками корпоративного інвестиційного фонду або компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду.

Управління активами інституційних інвесторів. Управління активами інвестиційних та недержавних пенсійних фондів здійснюють компанії з управління активами (КУА).

Професійна діяльність компанії з управління активами спрямована на забезпечення ефективного управління акумульованими коштами інституційного інвестора шляхом вкладення їх у цінні папери, на банківські депозити та в інші інструменти, визначені законодавством з метою збереження вартості цих коштів та одержання прибутку. Компанія з управління активами може здійснювати управління активами декількох інституційних інвесторів. Поєднання діяльності з управління активами з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів забороняється.

Для забезпечення ефективного управління коштами інвесторів компанія з управління активами провадить такі види діяльності:

підбір об'єктів для здійснення фінансового та реального (в окремих випадках) інвестування;

придбання обраних об'єктів інвестиції! та формування портфеля активів інституційного інвестора;

ротацію в складі портфеля активів шляхом продажу низько ефективних активів і придбання більш ефективних;

визначення вартості чистих активів інституційного інвестора та розміру доходу від фінансових вкладень.

Поряд із зазначеними операціями компанія з управління активами може виконувати функції створення пайового інвестиційного фонду, здійснювати випуск та розміщення цінних паперів інвестиційних фондів, укладати угоди з торговцями цінними паперами щодо придбання-продажу фінансових інструментів, зберігачами, реєстраторами фондів тощо.

В обов'язки особи, що провадить діяльність з управління активами інституційних інвесторів, входить здійснення операцій щодо управління активами відповідно до інвестиційної декларації пенсійного або інвестиційного фонду, подання пропозицій щодо внесення змін до інвестиційної декларації, складання та подання звітності, що передбачена законодавством.

З метою проведення розрахунків з учасниками інститутів спільного інвестування та визначення ціни цінних паперів фондів компанія з управління активами визначає вартість чистих активів:

відкритого інвестиційного фонду – на кінець кожного робочого дня;

інтервального та закритого фондів – на кінець робочого дня, що передує дню прийому заявок на розміщення та викуп цінних паперів але не рідше ніж раз на квартал;

венчурного фонду – на кінець року та при його ліквідації.

Відношення вартості чистих активів інституту спільного інвестування до кількості випущених ним фондових цінностей формує поточну ціну цінного папера ICІ та його викупну вартість. За умови ефективного управління активами інституту спільного інвестування поточна ціна цінних паперів ІСІ проявляє тенденцію до зростання.

Управління активами інституційних інвесторів здійснюється на підставі договору про управління активами, укладеного між компанією з управління активами та радою недержавного пенсійного фонду або спостережною радою корпоративного інвестиційного фонду.

Істотними умовами договору про управління активами є:

– повна назва та місцезнаходження органів управління договірних сторін:

– вид інституційного інвестора;

– предмет договору;

– права і обов'язки сторін:

– обсяги активів, що передаються в управління;

– застереження щодо конфіденційності;

– порядок подання звітності та інформації;

– відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, розмір винагороди за надання послуг з управління активами:

– порядок зміни умов договору;

– умови дострокового розірвання договору.

Договір про управління активами корпоративного інвестиційного фонду укладається на термін не більш як три роки, і може бути продовже­ний лише за умови ефективної діяльності КУА за рішенням загальних зборів акціонерів фонду.

Підбір активів до складу портфелів інституційних інвесторів компанія з управління активами здійснює на основі принципів, напрямів та обмежень інвестування, що визначені в інвестиційній декларації інвестиційного або недержавного пенсійного фонду. Формування активів інституційного інвестора здійснюється з врахуванням вимог законодавства.

Винагорода компанії з управління активами за реалізацію послуг з управління активами встановлюється як відсоток вартості чистих активів інвестиційного фонду або недержавного пенсійного фонду Оплата винагороди здійснюється інституційними інвесторами у грошовій формі. Граничні розміри такої винагороди встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Навчально-методичні матеріали: 3;5;10;17;19;24;25;32 с.243-272;36;38 с.303-345;39 с.307 -376; 40 с. 180-209.