Контрольні питання:

1. Суть та значення депозитних послуг в процесах акумуляції інвестиційного капіталу.

2. Види банківських депозитів, їх переваги та недоліки для вкладників.

3. Розкрити мету, завдання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Види рахунків, що відкриваються банківськими установами.

5. Правила відкриття та обслуговування банківських рахунків.

6. Форми безготівкових розрахунків, їх види та характеристика.

7. Суть банківської платіжної картки та її види.

8. Основні види фінансових послуг з обслуговування вексельного обігу.

9. Послуги фінансових установ з купівлі-продажу дорожніх чеків.

Змістовний модуль 2.2. Фінансові послуги на валютному ринку

Склад професійних учасників валютного ринку та регулювання їх діяльності.

Професійними учасниками валютного ринку є:

• Національний банк України;

• уповноважені банки та уповноважені небанківські фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку України (письмовий дозвіл) на здійснення валютних операцій;

• кредитно-фінансові установи – нерезиденти (в тому числі іноземні банки), які одержали індивідуальний дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій на території України;

• юридичні особи, які уклали з уповноваженими банками агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют.

Національний банк України є головним органом валютного регулю­вання і валютного контролю в країні. Він забезпечує ліцензування діяльності на валютному ринку. Здійснення валютних операцій, що підпадають під режим валютного регулювання, є можливим за умови одержання її учасниками генеральних та індивідуальних ліцензій. Генеральні ліцензії видаються банкам та небанківським фінансовим установам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, і діють протягом усього періоду валютного регулювання.

Фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ (письмо­вий дозвіл), стають уповноваженими банками та уповноваженими небанківськими фінансовими установами. Уповноважені банки та уповноважені небанківські фінансові установи забезпечують реалізацію фінансових послуг на валютному ринку на постійній основі та здійснюють контроль за валютними операціями своїх клієнтів.

За умови одержання банківською установою генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій вона набуває права на здійснення широкого кола операцій з валютними цінностями як на території країни, так і за кордоном. Уповноважений банк має право здійснювати:

• неторговельні операції з валютними цінностями;

• ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

• ведення кореспондентських рахунків банків в іноземній валюті та в грошовій одиниці України;

• відкриття кореспондентських рахунків та здійснення операцій за ними;

• проведення розрахунків, пов’язаних з експортно-імпортними операціями клієнтів банку в іноземних валютах у формі документарного акредитиву, інкасо, банківського переказу, а також в інших формах, що застосовуються в банківській практиці;

• залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України та на міжнародних ринках;

• купівлю-продаж. іноземної валюти за рахунок власних коштів банку та коштів клієнтів;

• операції з банківськими металами на валютному ринку України та на міжнародних ринках;

• інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Небанківські фінансові установи для здійснення професійної діяль­ності на валютному ринку повинні отримати генеральну ліцензію Націо­нального банку України на здійснення операцій з валютними цінностями. Основне місце серед валютних операцій, що реалізуються небан­ківськими фінансовими установами на сучасному етапі, належить валютно-обмінним операціям, операціям з купівлі-продажу валютних цінностей за дорученням клієнтів та переказам в іноземній валюті.

Видача індивідуальних ліцензій здійснюється Національним банком України на здійснення разових валютних операцій на період, що є необхідним для здійснення таких операцій. Індивідуальної ліцензії потребують наступні валютні операції:

1) вивезення, переказування і пересилання за межі країни валютних цінностей (за винятком: проведення цієї операції фізичними особами на суму, що визначена НБУ, або якщо ця валюта була ввезена в Україну на законних підставах; здійснення платежів для виконання зобов'язань перед зарубіжними контрагентами щодо оплати продукції, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності; оплати процентів за кредитами або переказування за кордон прибутку від іноземних інвестицій);

2) ввезення, переказування, пересилання в Україну національної валюти;

3) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

4) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави;

5) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України (за винятком відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками та відкриття рахунків фізичними особами під час їх перебування за кордоном);

6) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів та корпоративних прав, одержаних у дарунок або у спадщину.

Відповідно до українського законодавства банки, що одержали банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення неторговельних операцій, та фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію НБУ, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют для здійснення валютно-обмінних операцій.

Уповноважені банки можуть укладати агентські договори про відкриття пунктів обміну валюти з небанківськими фінансовими установами та з юридичними особами - резидентами, що за своїм статусом не є фінансовими установами. Таким чином, надання послуг з обміну валютних цінностей в готівковій формі на території України дозволено здійснювати поряд з фінансовими установами іншим суб'єктам госпо­дарювання.

Суб'єкти господарювання можуть відкрити пункти обміну валют за таких умов:

1) наявність укладеного з уповноваженим банком агентського договору на здійснення валютно-обмінних операцій;

2) статутний капітал суб'єкта господарювання становить не менше ніж 250 тисяч гривень;

3) зазначення в установчих документах юридичної особи діяльності з надання фінансових послуг з обміну валют.

Для реєстрації пунктів обміну валют банки та небанківські фінансові установи подають до територіального управління НБУ заяву про відкрит­тя пункту обміну валют, інформацію про професійний рівень касирів та його відповідність кваліфікаційним вимогам, інформацію про наявність технічних засобів для визначення справжності банкнот іноземних держав, копію висновку про погодження агентського договору тощо.

Загальна характеристика валютних операцій та фінансових послуг, що супроводжують їх реалізацію. Реалізація фінансових послуг на валютному ринку передбачає здійснення різноманітних валютних операцій.

Валютні операції - це угоди, що укладаються суб'єктами валютного ринку щодо купівлі-продажу, обміну, залученню та наданню в кредит валютних цінностей та проведення розрахунків за ними.

Класифікацію валютних операцій можна здійснити за такими ознаками.

Залежно від мети здійснення валютні операції поділяються на:

поточні торговельні;

поточні неторговельні;

операції, що пов'язані з рухом капіталу;

валютно-обмінні операції.

У процесі реалізації поточних торговельних операцій професійними учасниками валютного ринку надаються послуги щодо проведення розра­хунків між суб'єктами господарювання - резидентами й нерезидентами за зовнішньоторговельними операціями та між учасниками господарських відносин – резидентами всередині країни за умови наявності індивідуальної ліцензії НБУ.

Поточні неторговельні операції спрямовані на забезпечення переказів в іноземній валюті заробітної плати, стипендій, пенсій, державної та благодійної допомоги, допомоги родичів тощо, виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками, оплати витрат на відрядження, лікування, навчання, стажування громадян за кордоном.

У процесі реалізації валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу. забезпечуються надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик в іноземній валюті, міжнародні перекази за угодами, пов'язаними з накопиченням пенсійних активів, виконання зобов'язань учасників зовнішньоекономічних відносин за гарантіями, поруками та заставою, за лізинговими та факторинговими договорами, здійснення прямих і портфельних інвестицій в Україну та за межі України, розміщення валютних коштів на депозитних рахунках, проведення операцій з цінними паперами, випущеними в іноземній валюті тощо.

Валютно-обмінні операції передбачають купівлю у фізичних осіб-резидентів і нерезидентів та продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти, зворотній обмін громадянами іноземних країн невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту, конвертація готівкових валютних цінностей однієї країни на готівкову валюту іншої країни, купівлю-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну або національну валюту, прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

Залежно від терміну реалізації валютні операції можуть бути касовими та терміновими.

У процесі реалізації валютних операцій професійними учасниками валютного ринку надаються такі види фінансових послуг:

1. відкриття та обслуговування рахунків у іноземній валюті;

2. випуск платіжних документів, платіжних карток в іноземній валюті та їх обслуговування;

3. переказ валютних цінностей по Україні та за кордон та їх одержання із України та з закордону;

4. забезпечення міжнародних розрахунків;

5. купівля - продаж: (обмін) валютних цінностей за дорученням клієнтів на міжбанківському ринку та міжнародному валютному ринку;

6. купівля готівкової валюти у фізичних осіб резидентів та нере­зидентів та продаж: готівкових валютних цінностей фізичним особам резидентам;

7. конверсія валютних цінностей однієї держави на валютні цінності іншої держави;

8. надання кредитів в іноземній валюті;

9. розміщення валютних цінностей на депозитних рахунках;

10. купівля - продаж цінних паперів, випущених в іноземній валюті, за дорученням клієнтів;

11. купівля - продаж дорожніх чеків, випущених в іноземній валюті:

12. прийняття на інкасо пошкоджених банкнот грошових знаків іноземних держав та іменних чеків тощо.

Фінансові послуги, що реалізуються на валютному ринку можуть бути поділені на такі групи: розрахункові, торговельні та конверсійні, кредитні, депозитні, гарантійні, довірчі. Особливості реалізації зазначених послуг визначаються валютним законодавством України.

Уповноважені банки відкривають юридичним та фізичним особам валютні рахунки та забезпечують їх обслуговування.

Суб'єкти господарювання - юридичні та фізичні особи здійснюють придбання безготівкових валютних цінностей за посередництва уповно­важених банків та уповноважених небанківських фінансових установ на міжбанківському валютному ринку України або на міжнародному ринку. Підставою для придбання валюти є здійснення резидентами торговельних операцій. Для придбання валюти на зазначених ринках суб'єкти господарювання дають відповідні доручення уповноваженим банкам та уповноваженим небанківським установам, які виконують ці операції за рахунок клієнтів.

Уповноважені фінансові установи виконують доручення клієнтів -резидентів на придбання та обмін валютних цінностей на міжбан­ківському валютному ринку з метою виконання останніми зобов'язань за кредитами, одержаними в іноземній валюті, а також в цілях повернення резидентами і нерезидентами іноземних інвестицій, доходів, прибутків, інших коштів, одержаних від інвестиційної діяльності в Україні.

Придбані валютні цінності зараховуються уповноваженими банками на поточні рахунки клієнтів і використовуються протягом п'яти робочих днів з моменту зарахування на потреби, що зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.

Іноземну валюту, обміняну професійним учасником на міжнародному валютному ринку з метою виконання резидентом зобов'язань перед нерезидентом, дозволяється перераховувати за призначенням без проміжного зарахування цієї іноземної валюти на поточний рахунок резидента.

У випадку порушенням клієнтом передбаченого законодавством терміну використання придбаної іноземної валюти уповноважений банк зобов'язаний здійснити продаж невикористаних валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку без повідомлення клієнта.

Фізичні особи забезпечують реалізацію намірів щодо купівлі, продажу, обміну іноземної валюти шляхом участі у валютно-обмінних операціях, що проводяться через операційні зали уповноважених банків та обмінні пункти.

На користь фізичних осіб професійними учасниками валютного ринку реалізуються такі валютно-обмінні операції:

1) купівля у фізичних осіб - резидентів і фізичних осіб - нерезидентів готівкової іноземної валюти;

2) продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти;

3) зворотній обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних гривневих коштів на готівкову іноземну валюту (за умови пред'явлення довідки за формою № 377);

4) купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

5) конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї держави на готівкову іноземну валюту іншої держави;

6) прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

За надання послуг з обміну валют професійні учасники ринку стягують з клієнтів комісійну винагороду та одержують дохід у формі маржі. Комісійна винагорода справляється з купівлі-продажу дорожніх чеків, конверсії готівкової іноземної валюти, прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків у гривнях. Рівень комісійної вина­городи, що сплачується агенту з обміну валюти, не може перевищувати 2 % від суми валютної операції.

Здійснення юридичними та фізичними особами поточних неторго­вельних операцій забезпечується професійними учасниками валютного ринку шляхом проведення переказів. Надання послуг з переказу готівкових валютних цінностей поряд з професійними учасниками валютного ринку забезпечують підприємства Укрпошти.

Перелік фінансових послуг, що надаються фінансовими установами на валютному ринку на користь юридичних та фізичних осіб, залежить від напрямів валютної політики держави та особливостей валютного регулювання, у міру зменшення регулюючого впливу держави на функціонування валютного ринку перелік фінансових послуг на цьому ринку буде розширюватись.

Участь фінансових установ у реалізації валютних операцій на спотовому та форвардному ринках. Надання фінансових послуг з купівлі-продажу безготівкових валютних цінностей за дорученням клієнтів забезпечується професій­ними учасниками валютного ринку шляхом реалізації операцій на спотовому і терміновому ринках. Поставка валютних цінностей на зазначених ринках забезпечується за допомогою касових і термінових валютних угод.

Касові угоди являють собою угоди з негайною поставкою валютних цінностей. їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки контрагенту протягом 48 годин з моменту укладення угоди за курсом, що є зафіксованим під час укладення угоди. Касові операції займають домінуючі позиції на валютному ринку. На ці операції припадає до 90 відсотків обсягу валютних угод. Залежно від терміну поставки валютних цінностей касові угоди поділяються на такі різновиди:

• валютні операції на умовах "тод", за якими придбані валютні цін­ності оплачуються і поставляються в день укладення угоди;

• валютні операції на умовах "том", які передбачають оплату і поставку валютних цінностей в перший робочий день після дня укладення договору;

• валютні операції на умовах "спот", за якими поставку валюти належить здійснити на другий робочий день, що настає за днем укладення договору

Серед касових угод базовою валютною угодою вважається угода "спот". Базовим вважається і курс за угодами, що укладені на умовах "спот". По відношенню до спотового курсу визначається ціна валютних цінностей за іншими угодами.

В Україні реалізація касових валютних операцій відбувається на міжбанківському валютному ринку в процесі торговельних сесій. Участь в роботі торговельних сесій можуть приймати уповноважені банки та уповноважені фінансові установи, що надіслали заявки Національному банку на участь в торговельних сесіях, і одержали від нього необхідне підтвердження.

Протилежними до касових угод є термінові валютні угоди. За терміновою валютною угодою сторони домовляються про поставку обумовленої суми валютних цінностей на умовах «форвард» (не раніше ніж на 3-й робочий день після її укладення) і за курсом, що є зафіксованим в угоді. Термінові валютні угоди характеризуються такими особливостями:

1) існує значний інтервал в часі між моментом укладення і моментом виконання угоди;

2) курс валютних цінностей за терміновою угодою фіксується на момент її укладення;

3) ціна валютних цінностей за терміновими угодами не співпадає з їх ціною за касовими угодами.

Термінові угоди з іноземною валютою здійснюються в цілях обміну валюти в комерційних цілях, страхування портфельних або прямих інвестицій закордоном від збитків у зв'язку з можливим зниженням курсу валюти та одержання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці. Ринок термінових валютних угод є меншим за розміром в порівнянні з ринком касових операцій. Об’єктом купівлі-продажу на цьому ринку є переважно вільно конвертовані валютні цінності.

Курс валютних цінностей за терміновими валютними контрактами складається із курсу валюти на спотовому ринку й надбавок або знижок, обумовлених різницею в банківських процентних ставках у країнах, валюти яких обмінюються за терміновими контрактами.

Інструментами термінового валютного ринку є валютні опціонні, ф'ючерсні та форвардні контракти. Базовим активом за такими контрактами виступають валютні цінності та банківські метали. Термі­нові валютні угоди оформляються стандартизованими документами, що мають юридичну силу протягом певного терміну часу і самі стають об'єктом купівлі-продажу на валютному ринку.

Валютний опціон - це різновид термінових валютних контрактів, за яким один із учасників угоди набуває право купівлі або продажу валютних цінностей за визначеним курсом на обумовлену майбутню дату, а інший учасник за винагороду приймає на себе зобов'язання забезпечити реалізацію цього права.

Валютні ф'ючерсні контракти забезпечують реалізацію термінових операцій, за якими контрагенти зобов'язуються здійснити поставку або придбати валютні цінності у наперед обумовлену майбутню дату за курсом, що визначається у момент укладення угоди. Емітентами ф'ючерсних контрактів є фондові або валютні біржі та торговельно-інформаційні системи. Існують чіткі критерії уніфікації ф'ючерсних контрактів за видом, обсягами, ліквідністю базового активу та строками його поставки. Розрахунки за ф'ючерсними контрактами здійснюються виключно через клірингово-розрахункову палату або кліринговий банк торговельної системи. Реалізація ф'ючерсних контрактів відбувається переважно без реальної поставки базового активу шляхом перерахування різниці в цінах контракту на момент закриття та відкриття позиції учасником ринку.

Форвардні валютні контракти забезпечують реалізацію термінових валютних операцій, за якими відбувається купівля-продаж валютних цінностей між двома суб'єктами ринку з передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладення контракту. Характерними рисами форвардних угод є їх укладення між учасниками ринку поза біржею, відсутність чіткої формалізації щодо виду, обсягу базового активу та дати його поставки. Умови реалізації форвардних контрактів та гарантії їх виконання визначаються сторонами під час укладення угод.

Порядок здійснення термінових валютних операцій в Україні визначається "Правилами випуску та обігу валютних деривативів", затверджених постановою Правління НБУ № 216 від 7 липня 1997 року. Цей документ обмежує перелік інструментів термінового валютного ринку в Україні форвардним валютним контрактом.

На міжнародному валютному ринку особливого розвитку одержали похідні від касових і термінових валютних угод - валютні свопи і арбітражні операції. Ці операції також спрямовані на одержання прибутку та хеджування валютного ризику.

Валютний своп – це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, що здійснюються одночасно і розраховані на одну і ту ж валюту. Наприклад, продаж доларів за гривні на умовах спот і одночасна купівля доларів за гривні на умовах «форвард». Реально валютний своп спрямований на заміну грошового потоку в одній грошовій одиниці на грошовий потік в іншій грошовій одиниці.

Валютний арбітраж - це комбінація кількох операцій з купівлі -продажу двох чи більшої кількості валют за різними курсами з метою одержання додаткового прибутку. Валютний арбітраж являє собою типову спекулятивну операцію, що розрахована на одержання спекулятивного доходу завдяки різниці в курсах валют або в процентних ставках за різними валютами.

Реалізація арбітражних операцій на валютному ринку забезпечується шляхом надання посередниками торговельних, конверсійних та депо­зитних послуг.

Фінансові послуги банківських установ з реалізації міжнародних розрахунків.

Проведення розрахунків між суб'єктами міжнародних економічних відносин забезпечується посередництвом фінансових установ, що мають дозвіл на здійснення валютних операцій. У процесі реалізації міжнародних розрахунків уповноважені фінансові установи надають своїм клієнтам фінансові послуги з ведення валютних рахунків, купівлі - продажу валютних цінностей за дорученням, здійснення переказу валютних цінностей за кордон та одержання із-за кордону, надання кредитів та позик, обслуговування документарних операцій та розрахункових документів та інші. Реалізація міжнародних розрахунків забезпечує фінансовим установам збільшення доходів, диверсифікацію операцій та сприяє підвищенню ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Умови і правила здійснення міжнародних розрахунків регулюються нормами міжнародного права, банківськими звичаями, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн -учасниць розрахунків.

Для забезпечення міжнародних розрахунків використовуються комерційні та фінансові документи. Основними фінансовими доку­ментами, що використовуються для одержання платежу, є прості та переказні векселі, акредитиви, чеки, інкасові доручення тощо. Комерційними документами є коносаменти, накладні, рахунки-фактури та інші.

В Україні проведення розрахунків з експортно-імпортних операцій регулюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Відповідно до цього закону у розрахунках між рези­дентами і нерезидентами в межах торговельного обороту як засіб платежу використовується іноземна валюта. Такі розрахунки можуть здійснюватись лише через уповноважені банки.

Суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності уповноважені банки відкривають валютні рахунки, які використовуються для здійснення платежів за контрактами та для зарахування надходжень в іноземній валюті. З метою оптимізації міжнародних платежів фінансові установи нала­годжують кореспондентські відносини з іноземними банками, відкривають іноземні філії або рахунки в банках - кореспондентах за кордоном. За українським законодавством кореспондентський рахунок - це рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої банківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

Основними видами кореспондентських рахунків банків є «лоро -рахунки» і «ностро - рахунки».

Лоро-рахунки є рахунками банків - кореспондентів, що відкриті у вітчизняних банківських установах. Ностро-рахунки є кореспон­дентськими рахунками вітчизняних банків, що відкриті в іноземних банках.

Реалізація міжнародних розрахунків забезпечується за допомогою використання наступних основних форм розрахунків: акредитивної форми, інкасової форми, банківського переказу, вексельної форми, чекової форми.

Навчально-методичні матеріали: 14;20;27;17;18;32 с.352-360;36;38 с.187-196;39 с.213-249;40 с. 253-277.