Контрольні питання:

1. Цілі та завдання державного регулювання ринку фінансових послуг.

2. Органи державного регулювання ринку фінансових послуг та принципи їх взаємодії.

3. Розкрити завдання та повноваження саморегулівних організацій учасників ринку фінансових послуг.

4. Діяльність Національного банку України щодо регулювання ринку фінансових послуг.

5. Повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо регулювання фондового ринку.

6. Діяльність Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України щодо регулювання діяльності небанківського фінансового сектора.

Змістовний модуль 1.4. Інституційна структура ринку фінансових послуг. Сегментарна структура ринку фінансових послуг. Інфраструктура ринку фінансових послуг

Характеристика інституційної структури ринку фінансових послуг.

Інституційна структура ринку фінансових послуг – це сукупність окремих складових ринку фінансових послуг, фінансові операції на яких здійснюються визначеними видами фінансових установ.

Інституційна структура ринку фінансових послуг об'єднує дві складіові - ринок банківських послуг і ринок фінансових послуг небанківських фінансових установ.

Оферентами на ринку банківських послуг є Національний банк України, вітчизняні та іноземні універсальні та спеціалізовані банки.

Ринок фінансових послуг небанківських установ поділяєгься на окремі складові (сегменти ринку) залежно від складу інституційних учасників небанківського фінансового сектора.

Залежно від виду фінансових установ у складі такого ринку виділяють:

• ринок фінансових послуг кредитних спілок;

• ринок фінансових послуг ломбардів;

• ринок фінансових послуг компаній з управління активами;

• ринок фінансових послуг торговців цінними паперами;

• ринок фінансових послуг страхових компаній;

• ринок фінансових послуг недержавних пенсійних фондів;

• ринок фінансових послуг інститутів спільного інвестування;

• ринок фінансових послуг фінансових компаній;

• ринок фінансових послуг довірчих товариств;

• ринок фінансових послуг суб'єктів господарювання, що за своїм статусом не с фінансовими установами.

Зазначені ринки характеризуються визначеним набором фінансових послуг, що надаються фінансовими установами. Особливості функціонування цих ринків обумовлені законодавчим та нормативно-правовим регулюванням діяльності професійних учасників таких ринків - банківських і небанківських фінансових установ.

У зв'язку з тим, що окремі види фінансових послуг можуть надаватись декількома видами фінансових установ, та залежно від особливостей самих фінансових операцій, що є в основі фінансової послуги, в складі ринку фінансових послуг набувають активного розвитку:

• ринок кредитних послуг;

• ринок депозитних послуг;

• ринок розрахункових послуг;

• ринок страхових послуг;

• ринок послуг з недержавного пенсійного забезпечення;

• ринок послуг зі спільного інвестування;

• ринок довірчих послуг;

• ринок гарантійних послуг;

• ринок торговельних та конверсійних послуг;

• ринок послуг з управління активами інституційних інвесторів та інші.

Серед зазначених ринків в Україні найбільш розвинутими є ринки кредитних, депозитних, розрахункових, страхових та торговельних послуг

За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України небанківський фінансовий сектор за обсягами фінансової діяльності починає поступово складати конкуренцію банківській системі України.

Загальна характеристика сегментарної структури ринку фінансових послуг

Сегментарна структура ринку фінансових послуг – система окремих самостійних складових ринку фінансових послуг (сегментів), що сформована за допомогою певних класифікаційних ознак.

Головною класифікаційною ознакою при характеристиці сегментарної структури ринку фінансових послуг є групи й види фінансових активів.

За видами фінансових активів, стосовно яких надаються фінансові послуги, в складі ринку фінансових послуг виділяють: грошовий ринок; фондовий ринок; ринок позик; валютний ринок; ринок банківських металів; страховий ринок.

За сферою поширення виділяють міжнародний і внутрішні ринки фінансових послуг. Міжнародний ринок фінансових послуг забезпечує рух фінансових активів та втіленого в них капіталу в межах світового простору, внутрішні - лише в межах конкретних регіонів світу. Внутрішні ринки фінансових послуг в свою чергу поділяються на націо­нальні та регіональні ринки.

За принципами організації ринок фінансових послуг можна поділити на організований і стихійний. Організований ринок функціонує за певними правилами, що визначаються фінансовими установами та національним законодавством. Фінан­сові установи одержують ліцензії на здійснення професійної діяльності з надання фінансових послуг від уповноважених державних органів. Окремі види разових операцій з фінансовими активами (валютні, інвестиційні) можуть бути здійснені за умови одержання ліцензій на їх проведення.

Стихійний ринок являє сферу надання фінансових послуг поза організованим ринком. У межах стихійного ринку реалізуються операції з обміну валютних цінностей, з надання коштів у позику, що здійсню­ються особами (як правило, фізичними), які не мають на таку діяльність відповідного дозволу.

Залежно від учасників у складі ринку фінансових послуг можна виді­лити ринок резидентів і ринок нерезидентів. Учасниками ринку рези­дентів є громадяни України, суб'єкти господарювання - резиденти, а також державні органи України. Оферентами фінансових послуг на ринку резидентів є фінансові установи та суб'єкти господарювання, що заре­єстровані та здійснюють діяльність на території країни відповідно до законодавства України.

Учасниками ринку нерезидентів є фізичні та юридичні особи - інших держав, які користуються послугами фінансових установ в Україні, а також іноземні фінансові установи, що здійснюють діяльність на тери­торії України відповідно до вимог українського законодавства.

Надамо характеристику кожного сегмента ринку фінансових послуг, поділеного за видами фінансових активів.

1. Грошовий (монетарний) ринок є системою економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші як специфічний товар та їх взаємне врівноваження.

На грошовому ринку реалізуються короткотермінові депозитно-позикові та розрахункові операції з метою забезпечення руху оборотного капіталу суб'єктів господарювання, формування короткотермінових ресурсів банків та небанківських фінансових установ, задоволення потреб фізичних осіб у нагромадженні та використанні поточних заощаджень.

Основними учасниками грошового ринку є суб'єкти господарювання та державні органи, що мають потребу у короткотермінових позикових коштах, заощаджувачі, що володіють грошовими коштами, та фінансові установи, що забезпечують механізм взаємодії між власниками та позичальниками грошового капіталу

У процесі функціонування грошовий ринок виконує наступні функції:

1. Акумуляція грошових заощаджень населення, нагромаджень підприємств і держави.

2. Забезпечення ліквідності короткострокових фінансових вкладень..

3. Забезпечення доходності короткострокових фінансових вкла­день.

4. Обслуговування товарного обігу за допомогою комерційного кредиту.

5. Регулювання ліквідності фінансових установ.

6. Забезпечення касового виконання державного бюджету.

Товаром, тобто об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку виступає грошовий капітал, що втілений у різноманітних високоліквідних фінансових інструментах.

Інструментами грошового ринку є векселі, чеки, ощадні (депозитні) сертифікати банків, банківські депозити та акцепти, короткострокові боргові зобов'язання Термін обігу інструментів грошового ринку не перевищує одного року.

Реалізація фінансових послуг на грошовому ринку забезпечує прове­дення учасниками ринку депозитних, вексельних, розрахункових опе­рацій, операцій зі здійснення платежів у готівковій та безготівковій формах, обслуговування платіжних карток тощо.

2. Фондовий ринок являє сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо випуску; розміщення та обігу цінних паперів. Цей ринок є багатофункціональною системою, яка забезпечує акумулювання капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, сприяє підвищенню доходів учасників ринку за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами.

Головне завдання фондового ринку полягає в акумулюванні вільних інвестиційних ресурсів та забезпеченні їх найбільш повного і швидкого переливу в інвестиції за допомогою випуску та обігу цінних паперів.

Фондовий ринок виконує такі функції:

• забезпечення фінансування держави і приватного сектора.

• фінансування дефіциту державного бюджету.

• регулювання обсягу грошової маси в обігу.

• формування попиту на гроші як засобу нагромадження.

• соціальна функція.

• приватизаційна функція, яка має тимчасовий прояв.

• антиінфляційна функція.

Предметом обігу на фондовому ринку є особливий грошовий документ, титул власності, що підтверджує право його власника на дохід або майно.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам,

В обороті на фондовому ринку знаходяться такі групи цінних паперів: пайові, боргові, іпотечні, приватизаційні, похідні, товаророзпорядчі.

Професійними учасниками фондового ринку є торговці цінними паперами, брокерські контори, компанії з управління активами, депозитарії, зберігачі, реєстратори прав власників цінних паперів, фондові біржі та торговельно-інформаційні системи, які одержали ліцензії на здійснення певного виду професійної діяльності на ринку. Депозитарії, зберігачі, реєстратори власників цінних паперів, фондові біржі та торговельно-інформаційні системи є інфраструктурними учасниками фондового ринку, які створюють умови для укладення угод з цінними паперами та забезпечують їх обслуговування. Їх функціями є ведення рахунків з цінними паперами та реєстрів власників цінних паперів, забезпечення розрахунків за угодами з фондовими цінностями та їх відповідальне зберігання, створення умов для укладення угод з цінними паперами на організованому фондовому ринку.

3. Ринок позик є системою економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах плат­ності, строковості. повернення та цільового характеру його використання.

Об'єктом даного ринку є позиковий капітал, тобто грошові засоби, що надаються позичальнику у тимчасове користування під певний процент. Формою руху позикового капіталу є кредит.

Позиковий капітал є однією із форм капіталу (грошового, товарного), яка виникає і розвивається в умовах ринкових відносин. Особливості позикового капіталу проявляються у таких аспектах:

1) на ринку позик цей капітал є товаром, що реалізується за певну ціну (позиковий відсоток);

2) на відміну від звичайного товару позиковий капітал відчужується від свого власника не назавжди, а лише на певний термін за умови повернення з позиковим відсотком.

Основними джерелами позикового капіталу є грошові кошти, що вивільняються в процесі розширеного відтворення. Такими коштами є:

1) амортизаційні відрахування підприємств, що призначені для оновлення нематеріальних активів;

2) частина чистого прибутку підприємства;

3) частина оборотного капіталу підприємств, що вивільняється за наявності надлишкових грошових потоків;

4) нагромадження підприємств і заощадження населення, держави тощо.

Продавцями позикового капіталу на ринку позик є банківські та небанківські фінансові установи, які передають в користування позиковий капітал у формі кредиту та позик. Покупцями позикового капіталу є юридичні та фізичні особи, державні органи, що мають потребу в додаткових коштах.

Таким чином, інструментами ринку позик є кредити та позики.

Кредит - це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

Розрізняють:

1) товарну форму кредиту виникає тоді, коли в тимчасове користування на засадах платності і повернення передаються .майнові цінності;

2) грошову форму кредиту, за якої позиковий капітал існує у формі грошей;

3) акцептну та овальну форми кредиту, що виступають як гарантії банку або іншої фінансової установи оплатити зобов'язання клієнта у випадку, коли останній не зможе цього зробити.

Значення ринку позик в економічній діяльності проявляється в таких аспектах:

• ринок позик сприяє збільшенню обсягів виробництва в країні;

• забезпечує рух капіталів всередині країни, трансформацію грошових заощаджень в капіталовкладення;

• сприяє оновленню основного капіталу підприємств та впровад­женню досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;

• впливає на процес інтернаціоналізації світового господарства шляхом забезпечення міграції капіталів між країнами;

• забезпечує утворення фінансово-промислових груп з метою структурної перебудови економіки.

Суть ринку позик виявляється в таких його функціях. Серед них такі:

• обслуговування виробництва та товарного обігу за допомогою кредиту.

• акумуляція грошових збережень підприємств, населення, держави, а також іноземних клієнтів.

• трансформація грошових фондів безпосередньо в позиковий капітал.

• фінансування діяльності держави та

• концентрація і централізація позикового та виробничого капіта­лів

Отже, основними видами фінансових послуг, що реалізуються на ринку позик є кредитування, довірчі та гарантійні операції, що здійснюються банківськими та небанківськими фінансовими установами на користь клієнтів. Провідне місце серед цих послуг належить кредитуванню. Кре­дитні послуги на ринку позик надаються багатьма оферентами: банками, кредитними спілками, лізинговими, факторинговими компаніями, ломбардами, іншими фінансовими установами і мають на меті задоволення потреби суб'єктів ринку у додатковому капіталі.

4. Валютний ринок — це розгалужена система стійких економічних та організаційних відносин, функціонування яких забезпечує реалізацію валютних операції! для обслуговування міжнародних платежів, здійснення іноземних інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну та використання іноземних валют.

Інструментом обігу на валютному ринку є валюта. Згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до валютних цінностей належить як валюта України, так і іноземна валюта.

У вузькому розумінні валюта являє собою національну грошову одиницю та грошові одиниці іноземних держав. У широкому розумінні в поняття валютних цінностей окрім грошових одиниць іноземних держав включають фондові цінності (акції, облігації та інші), платіжні документи (векселі, чеки, акредитиви тощо), випущені в іноземній валюті, а також банківські метали (золото, срібло, платина та метали платинової групи).

Валюта може бути поділена на національну, іноземну та колективну.

Національна валюта емітується національною банківською системою. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України. Іноземна валюта емітується банківськими системами інших країн. Колективна валюта - це особливі міжнародні грошові одиниці, що випущені міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.

Важливими характеристиками валюти є її курс та конвертованість.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, яка вира­жена в грошових одиницях іншої країни або в міжнародних валютних одиницях (спеціальні права запозичення, євро).

Основою визначення валютного курсу є купівельна спроможність грошової одиниці. На стан валютного ринку та курс валюти впливають три групи факторів: стан економіки; політична ситуація в країні; ступінь довіри до валюти на національному та світовому рівні.

Важливою характеристикою валюти є її конвертованість.

Конвертованість валюти - це можливість для учасників ринку легально обмінювати одну іноземну валюту на іншу без обмежень.

За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи: вільно конвертована, частково конвертована неконвертована, клірингова. Вільно конвертована валюта вільно та без обмежень обмінюється на валюти інших країн та застосовується у всіх видах міжнародного обігу. Частково конвертована валюта обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і у міжнародних розрахунках використовується з обмеженнями. Обмеження зумовлені нестабільністю економічного стану країни та незбалансованістю її платіжного балансу. Обмеження вводяться урядом або центральним банком і полягають у регламентації операцій з валютними цінностями. Більшість країн світу, в тому числі й Україна, мають частково конвертовану валюту. Неконвертована валюта не обмінюється на інші іноземні валюти і застосовується лише на території певної країни. Клірингова валюта – це розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами-учасницями клірингових розрахунків.

Основними функціями валютного ринку є такі:

• забезпечення міжнародного переливу капіталу;

• створення суб'єктам валютних відносин передумов для здійснення міжнародних платежів та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

• забезпечення прибутку учасникам ринку внаслідок реалізації валютних операцій;

• формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

• страхування валютних ризиків;

• забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави.

У валютних операціях беруть участь різні групи економічних об'єктів, кожна з яких прагне задовольнити свій інтерес. Це продавці валюти, її покупці та посередники. Професійними учасниками валютного ринку в Україні є Національний банк України, уповноважені банки та уповноважені небанківські фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ, фінансово-кредитні установи - нерезиденти, за наявності ліцензії НБУ, а також суб'єкти господарювання, що уклали з уповно­важеними банками угоди на відкриття пунктів обміну валют. Інші учасники валютного ринку здійснюють валютні операції за посеред­ництва професійних учасників ринку.

5. Страховий ринок являє сферу економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - страхова послуга. Страхові послуги відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» віднесені до фінансових послуг.

Страховому ринку притаманні такі основні функції:

• забезпечення суспільного визнання страхових послуг.

• акумуляція та розподіл страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

• забезпечення соціальної та економічної стабільності в суспільстві за рахунок повного та своєчасного відшкодування збитку.

• залучення тимчасово вільних коштів страхового фонду для здій­снен­ня інвестицій.

Основними учасниками страхового ринку є страховики - оференти страхових послуг, страхувальники та застраховані особи, що користу­ються страховими послугами, а також страхові посередники, що займа­ються просуванням страхових послуг на ринку.

Загальна характеристика інфраструктури ринку фінансових послуг.

Інфраструктура ринку фінансових послуг це система інститутів, що забезпечують рух фінансових активів та обслуговують процес надання фінансових послуг. В складі цих інститутів функціонують фондові біржі, позабіржові торговельно-інформаційні системи, депозитарні та розрахунково-клірингові установи, платіжні системи, інформаційно-аналітичні системи, рейтингові агентства тощо.

Важливе місце серед інститутів інфраструктури ринку фінансових послуг належить фондовим біржам, які виконують функції організаторів торгівлі. У 2005 році діяльність з організації торгівлі цінними паперами в Україні здійснювали вісім фондових бірж. Діяльність біржового ринку доповнює функціонування двох позабіржових торговельних систем, що забезпечують умови для укладення угод з цінними паперами, в складі яких: Дочірнє підприємство Асоціації «Перша фондова торговельна система» - «Технічний центр «ПФТС» та Дочірнє підприємство Асоціації «Південноукраїнська торговельно-інформаційна система» - «Південь - Сервер».

У формі торговельно-інформаційних систем в Україні функціонують міжбанківський валютний та міжбанківський кредитний ринки, які забезпечують умови для укладення угод з валютними цінностями та проведення позикових операцій учасниками таких систем, переважно банківськими установами. Визначення правил проведення операцій на цих ринках та порядку торговельних сесій, прийом заявок на участь у торгівлі та контроль за діяльністю на цих ринках здійснює Національний банк України.

Новим інфраструктурним учасником ринку фінансових послуг є створена у 2004 році Державна іпотечна установа. Мета діяльності цієї установи полягає в сприянні розвитку іпотечного кредитування в Україні, зокрема шляхом рефінансування іпотечних кредиторів (банків і небанківських фінансових установ), які провадять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів, за рахунок коштів, отриманих від розміщення цінних паперів, та запровадження ефективних механізмів підвищення рівня їх ліквідності. Засновником Державної іпотечної установи є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Важливою складовою інфраструктури ринку фінансових послуг виступає Національна депозитарна система.

Сфера діяльності Національної депозитарної системи включає:

стандартизацію обліку цінних паперів відповідно до міжнародних стандартів;

уніфікацію документообороту щодо операцій з цінними паперами і нумерацію цінних паперів, випущених в Україні згідно з міжнародними стандартами;

відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах:

реальну поставку фондових цінностей чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат з погашення тощо) щодо цінних паперів, взятих на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками;

регламентацію та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

надання послуг щодо виконання обов’язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що приймаються на зберігання;

розробку, впровадження, обслуговування та підтримку комп’ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, що пов'язані з банківськими або іншими системами грошового клірингу на щоденній або регу­лярній основі.

Національна депозитарна система складається з двох рівнів:

нижній рівень складають зберігачі. що ведуть рахунки у цінних паперах власників цінних паперів, та реєстратори, які відповідно до договорів з емітентом цінних паперів ведуть особові рахунки власників іменних цінних паперів:

верхній рівень складають Національний депозитарій і депозитарії, які ведуть рахунки для зберігачів та за наявності ліцензії здійснюють кліринг і розрахунки за договорами щодо цінних паперів. На сучасному етапі діяльність на верхньому рівні Національної депозитарної системи здійснюють Національний депозитарій України (НДУ), Міжрегіональний фондовий союз (МФС) та депозитарій Національного банку України.

Ліцензію на здійснення депозитарної діяльності депозитарію має Національний депозитарій України, а ліцензію на здійснення депозитарної діяльності щодо здійснення клірингу та розрахунків за угодами з цінними паперами - Міжрегіо­нальний фондовий союз. Таким чином, функції центрального депози­тарію в Україні розподілені між трьома депозитаріями, що займають верхній рівень Національної депозитарної системи.

Депозитарій НБУ забезпечує депозитарну діяльність щодо обігу державних цінних паперів. Міжрегіональний фон­довий союз здійснює обслуговування переважного обсягу операцій з недержавними цінними паперами і діє, як єдиний в Україні клірингово-розрахунковий депозитарій. Національний депозитарій України виконує функції щодо стандартизації депозитарного обліку відповідно до міжна­родних норм, забезпечення стандартизації документообігу операцій з цінними паперами і нумерації (кодифікації) цінних паперів, встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн.

Контроль та нагляд за діяльністю Національної депозитарної системи здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також у межах повноважень, визначених законодавством України, – Національний банк України, Міністерство фінансів України та інші державні органи

Оцінку надійності фінансових активів, що вільно обертаються на фінансовому ринку, кредитоспроможності їх емітентів та інших учасників ринку здійснюють рейтингові агентства. Рейтингова оцінка має на меті забезпечення фінансової безпеки учасників господарських відносин. Найвідомішими світовими рейтинговими агентствами є Standard and Poor's, Moody's та ІВСА. Рейтинги Standard and Poor's та Moody's є найпоширенішими формами оцінки надійності боргових зобов'язань позичальника та рівня кредитного ризику за ними. Рейтингова діяльність International Bank Credit Analysis (ІBCA) спрямована на надання інформації користувачам банківських послуг щодо рівня ліквідності та надійності банківської установи.

В Україні практика складання кредитних рейтингів набуває поступового поширення. Законодавством України визначені види діяльності, здійснення яких вимагає одержання націо­нального кредитного рейтингу компаній та кредитного рейтингу боргових зобов'язань. Зокрема, відкриті акціонерні товариства, у статутних капіталах яких є частка держави, підприємства, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, підприємства, що займають монопольне становище на ринку (у разі випуску ними облігацій), у складі регулярної інформації про свою діяльність подають звіт рейтингового агентства щодо рівня кредитного рейтингу суб'єкта господарювання, визначеного або поновленого протягом календарного року. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку запроваджене обов'язкове рейтингування цінних паперів, що підлягають вільному обігу на ринку, та їх емітентів.

Діяльність професійних учасників валютного ринку та учасників ринку позик також забезпечують дилінгові центри банківських установ, що оснащені спеціальною технікою з метою швидкого укладення угод. Діяльність цих елементів інфраструктури ринку забезпечується комплексом організаційно-технічних засобів (дилінгове обладнання REUTERS, BLOOMBERG, системами підтвердження укладених угод тощо), який забезпечує можливість укладення і підтвердження договорів з купівлі-продажу кредитних ресурсів та валютних цінностей.

Міжнародні інформаційні агентства REUTERS, BLOOMBERG. DOW JONES TELERATE пропонують учасникам ринку фінансових послуг інформацію про курси цінних паперів на найбільших організованих ринках, поточні та форвардні валютні курси, процентні ставки на міжнародному та регіональних ринках тощо. Програмне забезпечення цих агентств створює учасникам ринку можливість не лише ознайомитись з ситуацією на відповідному ринку, а й провести фінансовий аналіз та прогнозування його кон'юнктури.

Навчально-методичні матеріали: 2; 5; 8; 11; 7; 39 с.57-84, 474-528; 40 с.78-108, 115- 137, 342-363.