Контрольні питання:

1. Суб’єкти ринку фінансових послуг та їх види.

2. Ознаки класифікації суб’єктів ринку фінансових послуг.

3. Види оферентів фінансових послуг.

4. Поняття фінансової установи та її види.

5. Порядок державної реєстрації фінансової установи.

6. Ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.

7. Умови припинення діяльності фінансових установ.

8. Договір про надання фінансової послуги, його суть та істотні умови.

9. Поняття фінансового посередництва та його види.

10. В чому полягають переваги діяльності фінансових посередників.

11. назвіть функції фінансових посередників.

Змістовний модуль 1.3. Державне регулювання та саморегулювання ринку фінансо­вих послуг

Необхідність, цілі та форми державного регулювання ринку фінансових послуг

Державне регулювання ринку фінансових послуг – здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком фінансових послуг та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Цілями державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні є:

1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг;

2) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринку фінансових послуг;

3) запобігання монополізації та створення умов для розвитку добросовісної конкуренції на ринку фінансових послуг;

4) забезпечення прозорості та стабільності діяльності фінансового сектора економіки;

5) захист прав споживачів фінансових послуг;

6) впровадження цивілізованих стандартів корпоративного управ­ління і розкриття інформації в практиці діяльності фінансових установ;

7) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінан­сових ресурсів учасниками ринку з врахуванням інтересів суспільства;

8) додержання учасниками ринку фінансових послуг вимог зако­нодавства.

9) забезпечення ефективної протидії відмиванню доходів, одержаних незаконним шляхом, та недопущення фінансування тероризму через фінансовий сектор економіки;

10) забезпечення моніторингу руху капіталу в Україну та за її межі через ринок фінансових послуг;

11) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг тощо.

Державне регулювання ринку фінансових послуг здійснюється такими уповноваженими органами:

щодо ринку банківських послуг – Національним Банком України;

щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР);

щодо інших ринків фінансових послуг – Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг).

Антимонопольний комітет України, Фонд Державного майна України, Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Державний комітет фінансового моніторингу України, Державна податкова адміністрація України, Міністерство внутрішніх справ України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку фінансових послуг у межах своїх повноважень.

З метою забезпечення ефективного регулювання ринку фінансових послуг між Національним банком України, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку укладено Меморандум про взаємодію і обмін інформацією. НБУ, ДКЦПФР і Держфінпослуг України мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з метою регулювання ринку фінансових послуг.

Голова уповноваженого державного органу (НБУ, ДКЦПФР, Держ­фінпослуг) або призначена ним особа має право брати участь у роботі інших органів, що здійснюють державне регулювання ринку фінансових послуг, з правом дорадчого голосу, коли на них обговорюються питання нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг

НБУ, ДКЦПФР і Держфінпослуг з метою координації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше одного разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи або укладаються міжвідомчі угоди.

Завдання та повноваження саморегулівних організацій учасників ринку фінансових послуг.

Поряд з вищезазначеними державними органами регулювання ринку фінансових послуг у межах своїх повноважень здійснюють саморегулівні організації учасників ринку. Саморегулівні організації (СРО) є неприбутковими об'єднаннями фінансових установ, які створюються з метою захисту інтересів своїх членів і здійснення регулювання визначеного сегмента ринку.

Статус СРО на фінансовому ринку в Україні можуть оде­ржати громадські організації, що складаються із фізичних або юридичних осіб, які мають статус професійних учасників фі­нансового ринку, в першу чергу ринку цінних паперів, а та­кож фондові біржі. Професійні учасники ринку об'єднуються в СРО за видами професійної діяльності.

Основні завдання СРО:

— розробка та впровадження правил, стандартів і вимог щодо здійснення операцій на фінансовому ринку, які є обо­в'язковими для всіх її членів;

— контроль за діяльністю своїх членів та інших учасників ринку в межах своєї компетенції;

— забезпечення представництва своїх учасників і захист їх професійних інтересів;

— організація професійної підготовки і підвищення ква­ліфікації фахівців-учасників, здійснення їх сертифікації;

— надання дозволів особам, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;

— збір, узагальнення та аналіз статистичної інформації сто­совно професійної діяльності учасників фінансового ринку;

— надання інформації учасникам про зміни в законодав­стві щодо цінних паперів, фінансових послуг та інших фінан­сових активів;

— вирішення суперечок, що виникають між учасниками тощо.

В Україні до СРО відносять: фондові біржі, асоціації диле­рів і брокерів, інвестиційні фонди, банківські установи та інші. Відповідно до Положення про Державну комісію з регулюван­ня ринків фінансових послуг України, статус СРО має право отримати одна із всеукраїнських асоціацій кредитних спілок. Працюючими СРО на фондовому ринку України є: Донецька фондова біржа, Київська МФБ, Придніпровська фондова біржа, Українська фондова біржа, Південноукраїнська торговельно-інформаційна система, Асоціація учасників фондового ринку, Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв, Українська асоціація інвестиційного бізнесу та інші. Найбільшою СРО в Україні є Перша фондова торговельна система (ПФТС).

Уповноваженими державними органами здійснюється ведення реєстрів саморегулівних організацій учасників ринку та визначаються умови та порядок прове­дення такої реєстрації.

Функції та повноваження Національного банку України щодо регулювання ринку банківських послуг

Державне регулювання ринку банківських послуг в Україні забезпечується Національним банком України. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків та інших небанківських фінансових установ, що здійснюють окремі банківські операції.

Головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Реалізація функцій банківського регулювання і нагляду полягає у:

створенні системи норм, що регулюють діяльність банків та небанківських фінансових установ, які здійснюють окремі банківські операції;

забезпеченні дотримання загальних принципів банківської діяль­ності;

визначенні відповідальності за порушення банківського законо­давства;

забезпеченні системи контролю та активних впорядкованих дій з боку НБУ за дотриманням банками та іншими фінансовими установами законодавства України і встановлених нормативів.

Національний банк забезпечує нормативно-правове регулювання банківської діяльності та здійснює постійний нагляд за його дотриманням банками та небанківськими фінансовими установами. З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків та інших фінансових установ, що здійснюють окремі банківські операції. Національний банк встановлює для них обов'язкові економічні нормативи.

Обов'язковими для виконання усіма банками є визначені НБУ норматив мінімального розміру регулятивного капіталу та такі групи економічних нормативів, як нормативи капіталу, нормативи ліквідності, нормативи кредитного ризику й нормативи інвестування. Ці нормативи визначаються для забезпечення контролю з боку НБУ за ризиками, пов'язаними з розміром капіталу банку, його ліквідністю, кредитами акціонерам та інсайдерам, наданням великих кредитів, здійсненням банківських інвестицій, а також за процентним та валютним ризиками.

Національний банк України визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків та інших кредитних установ для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, процентних та інших фінансових ризиків банків.

Наглядові та регулятивні функції Національного банку можуть здійснюватись ним самостійно або через спеціально створений орган банківського нагляду. На сучасному етапі таким органом є Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків. Вона створена для забезпечення скоординованої, зваженої політики щодо здійснення нагляду за діяльністю банків в Україні в цілях успішного функціонування українських банків та своєчасного реагування на зміни, які відбуваються у банківській системі України.

Основними завданнями Комісії визначені такі:

• забезпечення стабільності та надійності банківської системи, а також; захисту кредиторів і вкладників банків;

• визначення пріоритетних питань діяльності банківського сектора економіки та напрямів їх вирішення;

• проведення політики пруденційного банківського нагляду з метою забезпечення підтримки довіри суспільства до банків;

• розробка стратегії і тактики банківського нагляду, вибір дійових інструментів для здійснення інтегрованого нагляду за банками;

• удосконалення процесів, що запроваджуються з метою забезпечення монолітності, послідовності та консолідованості нагляду;

• сприяння наданню необхідних повноважень відповідним рівням системи банківського нагляду для забезпечення її чіткої роботи, в тому числі щодо удосконалення потоків інформації, координації зусиль у системі банківського нагляду, делегування повноважень, подальшого розвитку процедур щодо своєчасного й ефективного прийняття рішень та реагування;

• сприяння законодавчому забезпеченню діяльності банківського нагляду та удосконалення чинного законодавства;

• розробка методології щодо визначення стану банківської системи та тенденцій фінансового розвитку, проведення комплексної оцінки фінансово-економічного стану банківської системи, визначення тенденцій її розвитку та подання пропозицій Правлінню Національного банку України щодо адекватного реагування;

• розробка заходів щодо запобігання злочинності та правопорушенням у банківській системі;

• накопичення міжнародного досвіду та організація співробітництва з питань банківського нагляду з міжнародними організаціями і налагодження контактів з національними наглядовими інстанціями.

Національний банк України видає банкам банківські ліцензії, письмові дозволи, ліцензії на виконання окремих операцій та визначає порядок та умови їх одержання.

Банківська ліцензія надає право банку здійснювати визначений перелік традиційних банківських операцій є і необхідною умовою для початку діяльності банку. Розширення переліку банківських операцій є можливим на підставі одержання банком письмового дозволу НБУ, який надає банку право здійснювати окремі банківські операції, що пов'язані з додатковим ризиком.

Поряд з ліцензуванням діяльності банків Національний банк України забезпечує видачу ліцензій небанківським фінансовим установам у випадку здійснення ними окремих банківських операцій.

Забезпечення функцій нагляду та контролю за банківською діяльністю НБУ здійснює шляхом реалізації таких повноважень:

здійснює всі види перевірок банків, інших фінансових установ в Україні (крім перевірок фінансово-господарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, що надається при реєстрації банків, інших фінансових установ та ліцензуванні банківських операцій;

може вимагати від банків та небанківських фінансових установ проведення загальних зборів акціонерів (учасників) і визначає питання, за якими повинні бути прийняті рішення;

може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку та іншої фінансової установи і правом дорадчого голосу.

У разі порушення банками або небанківськими фінансовими установами, що здійснюють окремі банківські операції, банківського законодавства, нормативних актів Національного банку, проведення ризикових операцій, що загрожує їх платоспроможності та інтересам вкладників і кредиторів, НБУ застосовує до них визначені законодавством заходи впливу.

Діяльність Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо регулювання діяльності оферентів фінансових послуг

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг на ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. До системи цього органу входять центральний апарат ДКЦПФР та її територіальні органи. Функції та повноваження цього органу визначені Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та Положенням про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, нова редакція якого затверджена указом Президента України від 25 вересня 2002 р.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку забезпечує реалізацію державної політики щодо розвитку та функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних, здійснює державне регулювання та контроль за випуском і обігом цінних паперів, реалізує функції контролю та нагляду за діяльністю професійних учасників ринку, забезпечує захист прав інвесторів, застосовує заходи щодо припинення та недопущення правопорушень у цій сфері тощо. У зв'язку з тим. що професійні учасники фондового ринку забезпечують надання певних видів фінансових послуг ДКЦПФР здійснює регулювання такої діяльності та реалізує функції нагляду та контролю за діяльністю оферентів таких послу г.

Основні повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового комісії щодо регулювання діяльності з надання фінансових послуг полягають у такому:

ведення Державного реєстру фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів;

визначення ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів та видача ліцензій на здійснення брокерської, дилерської діяльності, андеррайтингу. діяльності з управління цінними паперами, діяльності з управління активами, діяльності з управління іпотечним покриттям, депозитарної діяльності депо­зитарію цінних паперів, депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, діяльності із ведення реєстру власників іменних цінних паперів, діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку. розрахунково-клірингової діяльності;

визначення за погодженням з Національним банком України особ­ливостей одержання комерційними банками ліцензій на здійснення депозитарної та розрахунково-клірингової діяльності;

встановлення порядку і здійснення реєстрації саморегулівних організацій, що створюються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

встановлення обмежень щодо суміщення видів професійної діяль­ності на ринку цінних паперів;

встановлення порядку здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів іноземними юридичними особами:

встановлення за погодженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України правил і операційних стандартів грошового клірингу та розрахунків за угодами з цінними паперами;

встановлення порядку та умов здійснення депозитарної діяльності учасниками Національної депозитарної системи та здійснення контролю за діяльністю цієї системи;

встановлення вимог щодо складу активів інституту спільного інвестування та максимальної величини вартості його активів, що перебувають в управлінні однієї компанії з управління активами;

встановлення порядку заміни компанії з управління активами інституту спільного інвестування;

встановлення обов’язкових нормативів достатності власних коштів, інших показників та вимог, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами вході здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (за винятком банківських операцій);

здійснення разом із Національним банком України та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України державного нагляду і регулювання іпотечного кредитування та емісії іпотечних сертифікатів:

встановлення за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України граничних розмірів винагороди за надання послуг з управління активами недержавного пенсійного фонду;

встановлення згідно із законодавством за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України порядку обчислення тарифів послуг зберігача недержавного пенсійного фонду, їх граничного розміру;

встановлення за погодженням із Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України методики й порядку обчислення та визначення чистої вартості активів недержавного пенсійного фонду. їх обліку, зарахування, які здійснюються адміністратором пенсійного фонду та особою, що управляє, активами такого пенсійного фонду;

встановлення разом із Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України особливостей порядку обчислення та обліку прибутку (збитку) недержавного пенсійного фонду;

встановлення порядку подання звітності особами, які забезпечують реалізацію фінансових послуг на фондовому ринку, та вимог до змісту такої звітності;

затвердження вимог щодо виготовлення бланків сертифікатів фондів операцій з нерухомістю та до звіту про підсумки випуску сертифікатів фондів операцій з нерухомістю тощо.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку забезпечує формування та ведення Державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів До них належать корпоративні інвестиційні фонди та професійні учасники ринку цінних паперів, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг.

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку забезпечується ліцензування діяльності професійних учасників ринку та визначені ліцензійні умови провадження відповідної діяльності. Для одержання ліцензії заявник подає в Комісію заяву разом з документами, перелік яких для кожного виду професійної діяльності визначений нормативними документами ДКЦПФР.

У цілях забезпечення реалізації функцій нагляду та контролю за діяльністю професійних учасників ринку цінних паперів ДКЦПФР має право:

зупиняти видаткові операції по банківських рахунках відповідної юридичної особи;

зупиняти торгівлю цінними паперами на фондовій біржі до усунення порушень;

здійснювати контроль за достовірністю інформації, що надається особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів та відповідність її встановленим стандартам;

проводити самостійно чи разом з іншими державними органами перевірки та ревізії фінансового-господарської діяльності осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів та саморегулівних організацій;

надсилати матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, якщо до компетенції комісії не входить накладення адміністративних стягнень за відповідні правопорушення;

надсилати матеріали в органи Антимонопольного комітету України у разі виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

зупиняти кліринг та укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів на певний термін для захисту інтересів держави та інвесторів;

накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх спів­робітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів;

вилучати під час проведення перевірок на визначений строк доку­менти, що підтверджують факти порушення законодавства про цінні папери;

одержувати безкоштовно документи, статистичну та іншу інформацію, необхідну для здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства про цінні папери. До порушників порядку та правил діяльності на ринку цінних паперів

ДКЦПФР застосовує передбачені законодавством заходи впливу.

Повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України щодо регулювання діяльності небанківського фінансового сектора.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) утворена Указом Президента України 12 грудня 2002 року як інтегрований державний регулятор діяльності небанківського фінансового сектора.

Функції та повноваження Держфінпослуг визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Указом Президента України «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» від 4 квітня 2003 року. Держфінпослуг є спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади і наділена повно­важеннями з регулювання і нагляду за діяльністю професійних учасників небанківського фінансового сектора, зокрема:

страхових компаній;

осіб, що здійснюють посередницьку діяльність у страхуванні;

недержаних пенсійних фондів та їхніх адміністраторів;

кредитних спілок;

ломбардів;

довірчих товариств:

лізингових і факторингових компаній;

інших учасників ринку фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування, фінансових установ, що мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України і державних цільових фондів);

юридичних осіб, що не мають статусу фінансової установи, але надають фінансові послуги згідно із законодавством.

Основні повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг:

1) розробка і затвердження нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку фінансових послуг, їх об'єднаннями та здійснення контролю за їх виконанням;

2) здійснення реєстрації фінансових установ та ведення Державного реєстру фінансових установ.

3) здійснення реєстрації саморегулівних організацій професійних учасників ринку фінансових послуг та ведення їх реєстру;

4) проведення ліцензування діяльності фінансових установ, затвердження ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових послуг та визначення порядку контролю за їх додержанням:

5) встановлення критеріїв та нормативів щодо ліквідності капіталу, платоспроможності, прибутковості, якості активів та ризикованості операцій фінансових установ, правил надання фінансових послуг;

6) визначення порядку створення і використання резервних та інших фондів фінансових установ;

7) встановлення вимог до програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання фінансових установ;

8) встановлення обмежень на суміщення надання певних видів фінансових послуг;

9) надання висновків про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг;

10) встановлення порядку розкриття інформації та складання звітності учасниками ринку фінансових послуг відповідно до зако­нодавства України;

11) проведення самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами нагляду виїзних та безвиїзних перевірок фінансових установ;

12) визначення професійних вимог до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ;

13) застосування заходів впливу до порушників законодавства про фінансові послуги:

14) здійснення аналізу стану та тенденцій розвитку ринку фінансових послуг в Україні, проведення моніторингу руху капіталу в Україну та за її межі через ринок фінансових послуг;

15) забезпечення співробітництва з міжнародними організаціями, державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав з питань регулювання ринків фінансових послуг, вивчення, узагальнення та поширення світового досвіду з цих питань тощо.

Діяльність комісії реалізується через її центральний апарат та терито­ріальні відділення. Важливою формою державного регулювання ринку фінансових послуг є ліцензування діяльності фінансових установ.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України надає ліцензії для здійснення фінансовими установами:

страхової діяльності;

діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб тощо.

Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України визначені умови надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами. Оферентами фінансових послуг можуть бути юридичні особи, які систематично надають послуги з фінансового лізингу, поруки та позики фінансовими активами, здійснюють інші види операцій, які відповідно до законодавства вважаються фінансовими послугами. Систематичне надання таких послуг передбачає укладення не менш як трьох договорів протягом року на суму не меншу за 80 тисяч гривень. Юридичні особи, які мають намір надавати фінансові послуги, повинні бути взяті на облік у Держфінпослуг. подавати регулярну інформацію про свою діяльність, мати розроблені внутрішні правила надання фінансових послуг та вести облік укладених договорів.

З метою забезпечення стабільності функціонування ринку фінансових послуг Держфінпослуг розроблені нормативи діяльності фінансових установ, серед яких основними є: нормативи ліквідності, достатності капіталу, платоспроможності, прибутковості, визначені показники якості активів та ризиковості операцій, якості систем управління та управ­лінського персоналу, правила надання фінансових послуг.

Для кредитних спілок визначеними є: нормативи достатності капіталу, платоспроможності, якості активів, ризикованості операцій, прибут­ковості, миттєвої та короткострокової ліквідності.

Нагляд за діяльністю недержавних пенсійних фондів здійснюється за допомогою таких економічних показників, як коефіцієнт стійкості, коефіцієнт надійності фонду, коефіцієнт платоспроможності фонду та коефіцієнт рентабельності капітал)'.

З метою обмеження необґрунтованого зростання тарифів фінансових установ Держфінпослуг встановлені граничні тарифи оплати послуг з адміністрування недержавного пенсійного фонду та зберігання його активів зберігачем.

Навчально-методичні матеріали: 2; 3; 9; 17; 19; 26; 32 с.78-134, 42-76; 38 с.58-76; 40 с.369-401.