Класифікація, будова та зв*язки крижово-куприкового з*єднання. Вікові та статеві особливості крижово-куприкового з*єднання.

Крижово-куприкове з'єднання, junctura sacrococcygea, залягає між тілами V крижового і I  копчикового хребців; крижово-куприковий синхондроз міститьневелику порожнину в міжхребетному диску. Цей синхондроз зміцнюється наступними зв’язками.

1. Латеральна крижово-куприкова зв’язка, lig. sacrococ-cygeum laterals, натягається між поперечними відростками останнього крижового і I копчикового хребців і є продовженням lig. intertransversaria.

2. Вентральна крижово-куприкова зв’язка, lig. sacrococcy-geum ventrale, є продовженням lig. longitudinale anterius і складається з двох пучків, розташованих на передній поверхні крижово-куприкового зчленування; по ходу волокна цих пучків перехрещуються.

3. Поверхнева дорсальна крижово-куприкова зв’язка, lig. sacrococcygeum dorsale superficiale, натягається між задньою поверхнею куприка і бічними стінками входу в крижовий канал, прикриваючи його щілину. Вона відповідає жовтим і надостистим зв’язкам хребетного стовпа.

4. Глибока дорсальна крижово-куприкова зв’язка, lig. sacrococcygeum dorsale profundum, є продовженням lig. longitudinale posterius.

У чоловіків з віком крижово-куприковий суглоб майже повністю костеніє. У жінок наявність цього суглоба має значення при пологах, оскільки дещо розширює передньозадній розмір виходу таза.

19-20.

З*єднання між ребрами та грудниною.З*днання між ребрами і хребцями. Класифікація, будова.

З’єднання грудної клітки (juncturae thoracis)

З’єднання грудної клітки (juncturae thoracis) поділяються на:

-синдесмози грудної клітки (syndesmoses thoracis);

- синхондрози грудної клітки (synchondroses thoracis);

-суглоби грудної клітки (articulationes thoracis).

Грудна клітка (thorax) має:

-з’єднання ребер (juncturae costarum) із хребтовим стовпом (columna vertebralis);

-з’єднання ребер (juncturae costarum) із грудниною (sternum);

-з’єднання ребер (juncturae costarum) між собою.

До синдесмозів грудної клітки (syndesmoses thoracis) належать:- зовнішня міжреброва перетинка (membrana intercostalis externa);- внутрішня міжреброва перетинка (membrana intercostalis interna).До синхондрозів грудної клітки (synchondroses thoracis) належать:- реброво–груднинний синхондроз (synchondrosis costosternalis);- синхондроз першого ребра (synchondrosis costae primae);- груднинні синхондрози (synchondroses sternales).

До груднинних синхондрозів (synchondroses sternales) належать:- груднинний мечоподібний симфіз (symphysis xiphosternalis);- ручко–груднин ний симфіз (symphysis manubriosternalis) або ручко–груднинний синхондроз (synchondrosis manubriosternalis)

Суглоби грудної клітки (articulationеs thoracis)

Реброво–хребцеві суглоби (articulationеs costovertebrales)

За будовою вони складаються з двох суглобів:- суглоба головки ребра (articulatio capitis costae);- реброво–поперечного суглоба (articulatio costotransversaria). Вони є комбінованими суглобами (articulationes combinatae).

Суглобові поверхні:- головка ребра і реброві ямки на хребцях (caput costae et foveae costales vertebrarum);- горбок ребра і реброва ямка поперечного відростка хребця (tuberculum costae et fovea costalis processus transversi vertebrae).

Рухи навколо осі, що проходить через ці два суглоби.

Види рухів:

- обертання ребер (rotatio costarum), внаслідок чого відбувається:

- піднімання ребра;

- опускання ребра.

Суглоб головки ребра є:

- кулястий (articulatio spheroidea) – за формою;

- комбінований (articulatio combinata) – за будовою (вид суглоба);

- тривісний – за функцією.

Суглобові поверхні:

- головка ребра (caput costae);

- верхні реброві ямки тіл хребців (foveae costales superiores corporum vertebrarum);

- нижні реброві ямки тіл хребців (foveae costales inferiores corporum vertebrarum).

Рухи навколо майже стрілової осі (axis sagittalis).

Види рухів:

- обертання ребер (rotatio costarum), внаслідок чого відбувається:

- піднімання ребер;

- опускання ребер.

Допоміжний апарат:

- промениста зв’язка головки ребра (lig. capitis costae radiatum);

- внутрішньосуглобова зв’язка головки ребра (lig. capitis costae intraarticulare). Вона існує лише у з’єднаннях II – X ребер з хребтом.

Б. Реброво–поперечний суглоб (articulatio costotransversaria)

Він існує між I – X ребрами та відповідним грудним хребцем і є:

- циліндричним (articulatio cylindrica) – за формою;

- комбінованим (articulatio combinata) – за будовою (вид суглоба);

- одновісним – за функцією.

Суглобові поверхні:

- горбок ребра (tuberculum costae);

- реброва ямка поперечного відростка хребця (fovea costalis processus transversi vertebrae).

Рухи навколо майже стрілової осі (axis sagittalis), проведеної через головку ребра.

Вид рухів: обертання ребер (rotatio costarum), внаслідок чого відбувається:

- піднімання ребер;

- опускання ребер.

Допоміжний апарат:

- реброво–поперечна зв’язка (lig. costotransversarium), яка складається з:

- верхньої реброво–поперечної зв’язки (lig. costotransversarium superius);

- бічної реброво–поперечної зв’язки (lig. costotransversarium laterale);

- попереково–реброва зв’язка (lig.lumbocostale).

Груднинно–реброві суглоби (articulationes sternocostales)

Груднинно–реброві суглоби утворені ребровими хрящами (cartilagines costales) II–VII ребер (costae II–VII) та відповідною вирізкою груднини.

Цей суглоб є:

- плоский (articulatio plana) – за формою;

- простий (articulatio simplex) – за будовою (вид суглоба);

- тривісний – за функцією.

Суглобові поверхні:

- реброва вирізка груднини (incisura costalіs sterni);

- груднинний кінець ребра (extremitas sternalis costae).

Рухи навколо:

- вертикальної осі (axis verticalis);

- стрілової осі (axis sagittalis);

- лобової осі (axis frontalis).

Види рухів, цей суглоб є малорухомим суглобом (amphiarthrosis) в якому відбуваються:

- піднімання ребер;

- опускання ребер.

Допоміжний апарат:

- внутрішньосуглобова груднинно–реброва зв’язка (lig. sternocostale intraarticulare), вона зміцнює суглоб, який зчленовує II ребро (costa II) з грудниною (sternum);

- променисті груднинно–реброві зв’язки (ligg. sternocostalia radiata);

- перетинка груднини (membrana sterni);

- реброво–мечоподібні зв’язки (ligg. costoxiphoidea) зв’язують хрящ VII ребра з мечоподібним відростком.

Міжхрящові суглоби (articulationes interchondrales)

Вони знаходяться між ребровими хрящами VII – X ребер (cartilagines costales VII – X costarum). Передні кінці цих ребер, не досягаючи груднини, з’єднуються кожний з хрящем розміщеного вище ребра з допомогою сполучної тканини (textus connectivus fibrosus).

 

Реброво–хрящові суглоби (articulationes costochondrales)

Реброво–хрящові суглоби з’єднують:

- кісткову частину ребра (pars ossea costae) з ребровими хрящами (cartilagines costales), у них відсутня суглобова порожнина (cavitas articularis).

21.

Хребет в цілому. Будова, згини, вікові особливості.

Хребтовий стовп(лат. «columna vertebralis») — є однією із самих важливих структур організму людини.

Будова хребта ідеально пристосована для виконання основних його функцій:

• По-перше, він є каркасом для всього організму. До хребців прикріплюються м’язи спини й черевної стінки. Без хребта людина не могла би ходити й навіть стояти.

• По-друге, він є вмістищем спинного мозку – одного з органів центральної нервової системи. Як череп захищає головний мозок від зовнішніх факторів, так і хребет захищає спинний мозок.

У відповідності до анатомо-функціональних особливостей хребет поділяється на п’ять відділів:

• шийний

• грудний

• поперековий

• крижовий

• куприк

Характерну особливість хребетного стовпа складають його вигини.

У хребті дорослої людини їх чотири у сагітальній площині:

два допереду — лордоз (шийний та поперековий);

два дозаду — кіфоз (грудний та крижово-куприковий)

.Хребтовий стовп має S-подібну форму, якщо дивитися збоку. Ця форма дозволяє найбільш оптимально розподіляти масу тіла і протистояти значним навантаженням, та забезпечує хребту додаткову амортизуючу функцію.

Важливі структури хребетного стовпа:

• хребці

• міжхребцеві диски

• міжхребцеві суглоби

• форамінальні отвори

• спинний мозок і нервові корінці

• біляхребетні м»язи

• хребцево-руховий сегмент

• Хребетний стовп людини виконує такі функції: опорну, захисну (захищає спинний мозок) і рухову. Він здійснює такі рухи: навколо горизонтальної осі — згинання (160°) і розгинання (145°); навколо сагітальної осі — відведення і приведення, тобто нахили вбік (165°); навколо вертикальної осі — скручування (120°). Найбільш рухомим є шийний і поперековий відділи.

• Хребетний стовп має 3-подібну форму. У нього розрізняють 4 вигини: два вперед — лордози (шийний і поперековий), два назад -кіфози (грудний, крижовий). Вигини хребта забезпечують йому ресорну функцію. Вони сформувались у зв'язку з вертикальним положенням тіла людини.

• Вікові особливості вигинів. У новонародженої дитини уже помітний грудний кіфоз. З початком утримування дитиною голови формується шийний лордоз (3-4 місяці), а поперековий лордоз — з моменту стояння. Грудний кіфоз починає формуватись, коли дитина починає сидіти. Чітко помітні вигини хребта у 5-6 років. Завершується формування вигинів до 18-20 років.

• Від величини вигинів залежить постава людини. У дітей молодшого шкільного віку (зустрічається і в дошкільнят) можуть сформуватись вигини хребта у вертикальній площині, тобто: вліво, або вправо; одночасно і вліво і вправо (двосторонні). Такі вигини називаються сколіозами. Сколіози розвиваються в зв'язку з асиметричним положенням тіла дитини, асиметричним напруженням м'язів і їх втомою. Для корекції постави і усунення сколіозів розроблені вправи, з якими студенти знайомляться в практичних курсах і в курсі лікувальної фізкультури.

22.