Гарантії прав фізичних осіб у сфері публічного управління

Під «гарантіями» розуміють умови та засоби, які забезпечують фактичну реалізацію або активну ефективну заборону та захист прав і свобод фізичних осіб. Механізм таких гарантій складається з юридично значущих дій, які вчиняються уповноваженими органами публічного управління.

Це такі дії:

1. Виконання юридичного обов’язку щодо забезпечення реалізації прав і законних інтересів фізичних осіб;

2. Створення необхідних умов для їх реалізації;

3. Постійний нагляд і контроль за належною їх реалізацією;

4. Охорона прав і свобод громадян;

5. Застосування санкцій у разі їх порушення.

Всі гарантії прав і свобод фізичних осіб можна поділити на 2 групи:

• Гарантії реалізації:

  1. Звернення особи до органу публічного управління (посадової особи) з приводу реалізації прав і свобод;

  2. Розгляд органом (посадовою особою) цього звернення;

  3. Прийняття рішення щодо цього звернення;

  4. Виконання цього рішення;

  5. Здійснення контролю щодо виконання.

• Гарантії захисту (охорони):

  1. Судовий – не є адміністративним способом;

  2. Позасудовий – адміністративний спосіб захисту. Звернення до конкретного суб’єкта управління, уповноваженого до захисту прав.

Адміністративно-правовий статус громадян України та іноземців

ЗУ «Про біженців та осіб, що потребують додаткового чи тимчасового захисту»

ЗУ «Про громадянство» тощо.

Адміністративно-правовий статус громадян України є складовою конституційного статусу. Ці права встановлено в Конституції України та ЗУ «Про громадянство». До статусу включаються, перш за все, основні, невід’ємні, невідчужувані права; права, що закріплено в Конституції України, гарантії їх реалізації та механізми охорони та захисту. До основних прав також відносять свободу слова, свободу міграції, зборів, право власності, політичні права.

Поділ прав на види:

• На участь у державному управління та соціально-політичну активність (державна служба, внесення пропозицій до державних органів, право на одержання інформації та документів у встановленій формі, на проведення зборів, мітингів, демонстрацій, право на створення та вступ до громадських об’єднань).

• На одержання допомоги від різних компетентних організацій (право на медичну допомогу, право на користування різними благами тощо).

• Права, які захищають в адміністративному або судовому порядку.

Обов’язки громадян у публічному управлінні:

• Абсолютні – що не залежать від обставин і випливають з норм Конституції України та законів України (дотримуватися законодавства, державної дисципліни, охороняти інтереси держави, сприяти зміцненню її могутності, захищати Батьківщину, сплачувати податків).

• Відносні – що виникають з конкретних правомірних чи протиправних дій. Виникають лише за певних обставин (обов’язки студента, абітурієнта, власника транспорту, користувача бібліотеки, обов’язок сплати штраф, обов’язки державних службовців).

Бойко Ірина Володимирівна зазначає, що органи державної влади в межах своєї компетенції:

1. Видають правові акти, що впливають на зміст правового статусу громадян (нормотворча).

2. Організовують виконання законів, які мають безпосереднє відношення до адміністративно-правового становища громадян (правозастосовча).

3. Допомагають, сприяють громадянам у реалізації їх конкретних суб’єктивних прав (правозастосовча);

4. Здійснюють охорону та захист прав і свобод громадян.

Отже, громадяни України наділені найбільшим обсягом прав і обов’язків серед усіх суб’єктів адміністративного права.

Правовий статус іноземців і осіб без громадянства регулюється Конституцією та іншими законами.

Іноземець – особа, яка не перебуває у громадянстві України та є громадянином або підданим іншої держави.

Особа без громадянства – це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Іноземці та особи без громадянства мають той самий обсяг прав і обов’язків, що і громадяни, якщо інше не передбачене законами та Конституцією. Для реалізації певних прав і свобод громадян передбачені спеціальні механізми (реалізація права на освіту, працю тощо).

Іноземці та особи без громадянства, що прибули для працевлаштування в Україну, вони мають право займатися трудовою діяльності, але вони мають отримати дозвіл. Постанова КМУ від 8.04.2009 № 322 «Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства», Постанова КМУ від 28.06.2011 №667.

Правові підстави перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади