Адміністративно-правові відносини

Адміністративно-правові відносини – врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення виконавчої влади, реалізації функції державного управління органами, що не входять до системи органів виконавчої влади, внутрішньоорганізаційної діяльності інших державних органів, реалізації органами місцевого самоврядування та іншими недержавними суб’єктами делегованих повноважень органів виконавчої влади та органів державного управління, а також відносини у сфері адміністративного судочинства.

Останнім часом науковці дискутують з приводу зарахування до предмету адміністративного права відносин у процесі надання адміністративних послуг. Ряд науковців вважає, що адміністративні послуги не є адміністративною діяльністю, також за своїм характером ці відносини відрізняються від інших відносин у сфері державного управління. Цим відносинам властивий диспозитивний метод, а не імперативний. Прикладом адміністративних послуг є ліцензування.

Чи можна вважати, що державні органи надають послуги?

Види адміністративно-правових відносин

• За функціями:

  1. Регулятивні

  2. Правоохоронні

• За складом учасників:

  1. Двосторонні

  2. Багатосторонні

• За сферою виникнення:

  1. Реалізація виконавчої влади:

     • Загальне управління – органи загальної компетенції

     • Галузеве управління – міністерства

     • Міжгалузеве управління – Міністерство праці та соцполітики

     • Функціональне управління (Міністерство юстиції стосовно реєстрації актів).

  2. Управлінська діяльність інших органів, що не відносяться до системи органів виконавчої влади.

  3. Внутрішньоорганізаційна діяльність

  4. У сфері адміністративного судочинства

• За станом взаємної підпорядкованості суб’єктів:

  1. Між підпорядкованими суб’єктами (вертикальні)

  2. Між непідпорядкованими суб’єктами одного ієрархічного рівня (горизонтальні)

  3. Між непідпорядкованими суб’єктами різного ієрархічного рівня

  4. Між суб’єктами, наділеними владними повноваженнями, з одного боку та суб’єктами, що не наділені владними повноваженнями, з іншого боку (Державна податкова служба та платники податків).

  5. Між адміністрацією державного підприємства, установи, організації та персоналом ПУО.

• За типом:

  1. Горизонтальні

  2. Вертикальні

Співвідношення понять адміністративні відносини та державно-управлінські відносини

Обов’язковий суб’єкт державно-управлінських відносини – органи державного управління (виконавча влада та ті, що не входять до системи органів виконавчої влади), але певні суб’єкти не мають статусу органів державного управління, а в певних випадках вони виконують ці функції. Таким чином, існують різні погляди на співвідношення. Виробити власні погляди

Суб’єкти адміністративного права

План:

1. Поняття суб’єктів адміністративного права

2. Види суб’єктів адміністративного права

3. Співвідношення різноманітних понять, що стосуються теми.

Поняття суб’єктів адміністративного права

Це поняття є ключовим, бо лежить в основі вивчення галузі. Тому існує багато визначень цієї категорії. Мацелих Тетяна Олександрівна займається дослідженням цього питання.

Фізична та юридична особа визнається суб’єктом права, лише якщо наділена здатністю мати та реалізовувати права та юридичні обов’язки. Претендент на статус суб’єкта адміністративного права за своїми певними особливостями потенційно здатний бути носієм суб’єктивних прав і юридичних обов’язків у сфері державного управління, тобто повинен мати комплекс «соціальних передумов», що дозволяють бути суб’єктом.

Цими соціальними передумовами є:

1. Персоніфікація суб’єкта (можливість виступати у відносини в якості єдиної персони)

2. Визнання нормативно-правовими актами можливості претендента бути суб’єктом права.

3. Правосуб’єктність

Розрізняють певні види правосуб’єктності:

• Загальна правосуб’єктність – здатність особи в межах певної правової систем бути суб’єктом права взагалі.

• Галузева правосуб’єктність – здатність особи бути учасником правовідносин відповідної галузі (адміністративної)

• Спеціальна правосуб’єктність – здатність особи бути учасником певного кола правовідносин у межах тієї чи іншої галузі права (правосуб’єктність посадових осіб державних органів).

Адміністративна правосуб’єктність – здатність фізичної чи юридичної особи бути носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків у сфері управлінських відносин. На думку радянського вченого Петрова Г. І. адміністративна правосуб’єктність – це політико-правова категорія. Цей політико-правовий характер обумовлюється тим, що він визначається сутністю і змістом волі народу, що закріплюється в Конституції України, законах України, тим, що вона реалізується у сфері державного управління.

Складові адміністративної правосуб’єктності:

• Правоздатність – здатність суб’єкта мати права, виконувати обов’язки, передбачені нормами адміністративного права. Російський професор Козлов визначає правоздатність як встановлювану та охоронювану нормами адміністративного права можливість того чи іншого суб’єкта бути учасником відносин, що виникають у сфері державного управління, у т.ч. у процесі реалізації виконавчої влади. Таким чином, адміністративна правоздатність є передумовою участі суб’єкта в адміністративних правовідносинах. Він також звертає увагу на те, що адміністративна правоздатність є передумовою виникнення не лише адміністративних правовідносин, але ще й фінансових правовідносин. Адміністративна правоздатність виникає з народження фіз. особи чи реєстрації юрид. особи. Вона є юридично пасивним елементом адміністративної правосуб’єктності – це потенційна здатність.

• Дієздатність – юридично активний елемент, здатність суб’єкта своїми діями набувати права та обов’язки у сфері адміністративного права та реалізовувати їх. Сутність полягає у практичній здатності суб’єкта бути учасником правовідносин. Саме завдяки адміністративній дієздатності суб’єкт адміністративного права перетворюється на суб’єкта адміністративних правовідносин. Суб’єкт права – потенційний учасник. Суб’єкт правовідносин – конкретний учасник конкретних правовідносин. Виникає у повному обсязі з повноліттям фізичної особи, але в деяких випадках з 16-річного віку (отримання паспорту) та з 14-річного віку (право на працю).

• Деліктоздатність – здатність нести юридичну відповідальність за порушення адміністративно-правових норм. Чи може існувати без дієздатності? Адміністративна деліктоздатність юридичних осіб.

Адміністративна відповідальність юридичних осіб не заперечується.