Принципи адміністративного права

Класична класифікація, запропонована професором Амельяновим:

• Загальні принципи:

  • Верховенство права;

  • Законність;

  • Пріоритет прав і свобод людини;

  • Принцип рівності громадян перед законом;

  • Принцип демократизму нормотворчості та реалізації права;

  • Принцип взаємної відповідальності держави і людини;

  • Принцип гуманізму і справедливості у взаємовідносинах між державою і людиною;

• Спеціальні принципи

Професор Битяк поділяє на:

• Внутрішні:

  • Відповідність адміністративного права положенням Конституції України;

  • Верховенство адміністративно-правового закону в системі нормативно-правових актів, що містять адміністративно-правові норми;

  • Наявність власного підґрунтя формування і розвитку;

  • Спеціалізація;

  • Відповідність адміністративно-правових актів положенням міжнародних договорів;

• Зовнішні:

  • Служіння органів виконавчої влади суспільству й людині;

  • Обмеженість втручання органів виконавчої влади в громадянське та особисте життя людини;

  • Принцип взаємної відповідальності держави й людини;

  • Повнота прав і свобод громадян в адміністративно-правовій сфері;

  • Визначення мінімально необхідних повноважень органів виконавчої влади;

  • Оптимальне доповнення та урівноваження державно-владних повноважень органів виконавчої влади з повноваженнями органів місцевого самоврядування.

Система адміністративного права

Загальна та особлива частини.

Загальна частина об’єднує норми, що регулюють принципи адміністративного права, правовий статус суб’єктів адміністративного права, інститут державної служби, форми і методі управлінської діяльності, адміністративно-правові режими, адміністративний процес.

Особлива частина об’єднує норми, що регулюють економіку, підприємницьку діяльність, сферу публічних фінансів, промисловість, природні монополії, телекомунікації, транспорт тощо.

Джерела адміністративного права

1. Конституція України

2. Міжнародні договори ЗНОЯНВРУ

3. Закони України, у т.ч. кодекси.

4. Постанови ВРУ, укази ПУ, акти КМУ, накази міністерств та інших центральних органів виконавчої влади

5. НПА ВР і РМ АРК

6. Розпорядження голів МДА

7. Рішення місцевих рад

8. Накази керівників державних підприємств, установ і організацій.

ПО КОЖНОМУ ДЖЕРЕЛУ ПРИКЛАДИ. ЗВ’ЯЗОК АП З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ УКРАЇНИ (ЦИВІЛЬНЕ, КРИМІНАЛЬНЕ, ФІНАНСОВЕ, КОНСТИТУЦІЙНЕ, ТРУДОВЕ, ГОСПОДАРСЬКЕ, МІЖНАРОДНЕ)

Зв'язок адміністративного права з іншими джерелами права – самостійно Наука адміністративного права – провідні представники історії та сучасності

Адміністративно-правові норми та адміністративно-правові відносини

План:

1. Поняття та особливості адміністративно-правових норм:

   1. Поняття, особливості та структура адміністративно-правової норми

   2. Види адміністративно-правових норм

2. Особливості адміністративно-правових відносин:

   1. Поняття та особливості адміністративних правовідносин

   2. Види адміністративних правовідносин

Поняття, особливості та структура адміністративно-правової норми

Адміністративно-правові норми – загальнообов’язкові, встановлені, санкціоновані або ратифіковані державою, формально визначені, охоронювані засобами державного примусу правила поведінки учасників суспільних відносин у сфери реалізації виконавчої влади, управлінської діяльності інших державних органів, органів місцевого самоврядування, які забезпечують умови реалізації цими учасниками своїх прав і виконання покладених на них обов’язків.

Особливі риси адміністративно-правових норм:

А. Притаманні всім галузям:

• Встановлюються, санкціонуються чи ратифікуються державою, а тому мають державно-владний характер.

• Є формально визначеними, загальнообов’язковими правилами поведінки.

• Закріплюються в правових актах, що видаються компетентними органами держави.

• Мають двосторонній характер: встановлюють як права, так і обов’язки учасників.

• Визначають правила поведінки учасників, певні їх варіанти.

• Дотримання забезпечується як шляхом застосування юридичного примусу, так і за допомогою інших засобів: організаційних, роз’яснювальних, стимулюючих тощо.

Б. Притаманні лише адміністративному праву:

• Предметом є суспільні відносини у сфері реалізації виконавчої влади, органів державного управління, управлінської діяльності інших публічних суб’єктів.

• Переважна більшість адміністративних норм має імперативний характер: однією із сторін завжди є суб’єкт, наділений владними повноваженнями. Імперативність виражається:

  • У прямому приписі, що зобов’язує суб’єкта діяти лише певним чином та унеможливлює діяти за його волевиявленням;

  • У можливості обирати варіанти поведінки лише з передбачених у нормі варіантах;

  • У можливості застосування примусової сили держави у випадку недотримання вимог держави, встановленої у нормі.

• Але певні норми мають ознаки диспозитивності, яка виражається:

  • У наданні суб’єкту, наділеного владними повноваженнями, права діяти за власним вибором, але в межах адміністративно-правової норми;

• Встановлення поведінки суб’єктів шляхом закріплення видів поведінки, які потрібно робити і від яких слід ухилитися та які можна робити.

Класифікація заходів, за допомогою яких держава гарантує виконання приписів адміністративно-правової норми:

1. Примусові заходи – примус суб’єкту до виконання вимог норми.

2. Організаційні заходи – видання відповідних норм, створення умов для їх реалізації, матеріально-технічне забезпечення тощо.

3. Роз’яснювальні – доведення змісту норми до адресата, підкреслення її значущості, а також акцентування уваги на відворотності відповідальності у разі недотримання вимог норм.

4. Стимулюючі – заохочення осіб, що дотримуються норм.

• Структурні елементи адміністративного законодавства досить часто містяться не в одному документі. До того ж, у більшості адміністративно-правових норм санкція не передбачена.

• Останнім часом науковці виділяють як особливість адміністративно-правових норм ще один елемент структури норми – заохочення – публічне визнання заслуг особи у виконанні суспільних, адміністративно-правових обов’язків. Формулюються у диспозиції.